Коли Володимир Путін та Олександр Лукашенко 12 квітня зустрілися на далекосхідному космодромі Східний, ретельно організована прес-конференція за їх участю була сповнена передбачуваного агітпропу, брехні та дезінформації. Білоруський диктатор стверджував, що звірства, скоєні російськими військами у Бучі під Києвом, насправді було сфабриковано в рамках «психологічної спецоперації англійців». Зі свого боку, кремлівський автократ заявив, що російська війна проти України йде за планом і наполягала на тому, що «цілі Москви абсолютно ясні і благородні».

Але маніпуляція та брехня замаскували важливу правду про те, чому Путін та Лукашенко зустрілися саме зараз. У міру того, як Росія змінює свою тактику, відмовившись поки що від своїх спроб взяти Київ і натомість зосередившись на сході та півдні України, роль Білорусі у війні також зазнає трансформації.

Напередодні зустрічі, Лукашенко, який дозволив Росії використати білоруську територію як плацдарм для нападу на Україну, із гіркотою скаржився на те, що його називають «спільником агресора». Він також неодноразово вимагав, щоб Білорусь була учасником будь-яких переговорів щодо врегулювання конфлікту. Тим часом, Білорусь нещодавно опублікувала список недружніх країн, до якого демонстративно не включена Україна.

Цим очевидними спробами переформатувати роль Білорусі у війні підіграє і Кремль. Днями міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, цілком очевидно, прямо запропонував, щоб Білорусь була однією з «нейтральних» країн, які могли б надати гарантії безпеки Україні у разі оголошення Києвом про свій нейтралітет.

Але цей поїзд для Лукашенка вже поїхав

Згідно з неопублікованою конфіденційною доповіддю Мінського центру стратегічних та зовнішньополітичних досліджень, Лукашенко останнім часом виступає за зміну білоруської позиції щодо війни. Білорусь залишиться союзником Росії і не критикуватиме цю війну, але Лукашенко не хоче, щоб його вважали одним із агресорів. З цією метою Білорусь активізує дипломатичні зусилля щодо припинення війни та наполягатиме на участі у будь-яких мирних переговорах.

Іншими словами, Лукашенко після надання допомоги та пособництва палію тепер, мабуть, хоче прикинутися пожежником.

Зусилля Лукашенка щодо зміни сприйняття участі Білорусі у війні значною мірою зумовлені внутрішньою політикою. Згідно з недавнім опитуванням Chatham House, лише 3% білорусів підтримують ідею участі Білорусі у війні Росії проти України. При цьому 67% виступають проти обстрілу Росією українських міст з білоруської території, а 52% проти того, щоб дозволити Москві використовувати білоруську територію як плацдарм для війни.

Більше того, білоруські залізничники розгорнули кампанію саботажу з метою завадити російським військам та військовій техніці пройти в Україну через Білорусь. Хакерська група Кібер-партизани також здійснила атаки, щоб вивести з ладу координацію роботи білоруських залізниць. А сотні білоруських громадян приєдналися до добровольчих батальйонів, щоб воювати на українському боці.

Читайте також:

Юріс Пупченокс

Понад 10 років тому. Коли і як Путін почав готувати ґрунт для війни проти України

Зі свого боку, Росія, схоже, визнала білоруську спробу переорієнтації у цій війні дещо корисною, принаймні, на цей момент.

У звіті Центру стратегічних та зовнішньополітичних досліджень йдеться, цитата: «Кремль сподівається використати позицію Білорусі у переговорному процесі та включити країну до гарантів безпеки України у своїх власних інтересах. Це просто затягування переговорів, тому що Москва хоче наблизитись до заключного етапу переговорів у сильній позиції, тобто після воєнних перемог».

Лукашенко може мріяти про відродження ролі, яку він зіграв після російської анексії Криму у 2014 році та війни на Донбасі. На той час він міг позиціонувати себе як чесного посередника і стороною, що приймає мирні переговори в Мінську. Але цей поїзд уже поїхав.

Позиція Лукашенка у 2014 році була посилена його відмовою визнати анексію Криму, його висміювання путінського уявлення про «русский мир» та його обіцянку не допускати використання білоруської території для нападу на Україну. В останні місяці, однак, він пішов на все, що просив його Путін. Це робить будь-яку спробу Лукашенка відступити практично неможливою.

Більше того, Путін явно готовий цинічно використати становище та позиціонування Лукашенком себе як миротворця.

Це війна і Лукашенка теж. Українські міста обстрілювали з території Білорусі. Російські війська вторглися до України з Білорусі. Нині вони в Білорусі перегруповуються та отримують постачання. Незважаючи на внутрішні протести, Лукашенко перетворив свою країну на воюючу. Він став спільником Путіна, а тепер хоче перетворитися на миротворця. Не вийде.

Переклад НВ

НВ має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Atlantic Council. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-канала Погляди НВ