Як Brexit впливає на життя та плани британців

18 січня, 23:03
1437
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Британська преса стверджує, що за статистикою, від 2016 року лікарі виписують більше антидепресантів

“А ми тут останнім часом дуже зацікавилися історією Ірландії”, – сповістив мені нещодавно лондонський знайомий, одразу ж поділившись подкастом про ірландське минуле.

Далі у розмові з’ясувалося, що його сім’я – одна з тих, у якій вже кілька членів, скориставшись ірландським корінням, подали заяви на отримання ірландського паспорта.

Оскільки Ірландська республіка є і залишається членом Євросоюзу, то її громадянам на відміну від британців не загрожують потенційні проблеми з перетином кордонів ЄС або втратою прав на роботу, навчання й взагалі повноправне життя у майже трьох десятках країн спільного європейського ринку.

Автоматичне право на ірландське громадянство і паспорт мають мешканці будь-якої країни світу, чиї батьки були ірландцями, або чиї бабуся або дідусь – народжені в Ірландії.

Через згадані ймовірні загрози можливість мати додаткове громадянство у ці непевні часи виглядає для деяких британців дуже привабливо. Закони Великої Британії не обмежують кількості додаткових паспортів, яких можуть собі забажати піддані її величності, але британський уряд застерігає, що не буде вважати себе зобов'язаним захищати права тих осіб у країнах, де вони взяли на себе обов’язки громадян.

“Я дуже співчуваю працівникам ірландського посольства у Лондоні, – винувато зауважив знайомий. – Бо ми їм стільки роботи додали”.

Європейців, котрі вважають Велику Британію гостинною країною, стає менше

Міністерство закордонних справ Ірландії офіційно повідомило, що його дипломатичні представництва у Сполученому Королівстві впродовж 2018 року отримали майже 200 тисяч заяв на ірландський паспорт.

З часу референдуму 2016 року, коли Британія проголосувала за вихід з ЄС, кількість таких заяв подвоїлася.

Депресія і безсоння від непевності

“Я приймаю антидепресанти”, – жалісно поскаржилася телефоном слухачка у програмі музичної радіостанції BBC Radio 2, коли ведучий запросив дзвонити тих, хто потерпає від психічних розладів унаслідок клопотів з Брекзитом.

Жіночка розповіла, що сама вона на референдумі голосувала за збереження членства в ЄС, але її син голосував проти. Тепер він, розчарований тим, яким безладом усе це обернулося, подав заяву на еміграцію разом з дружиною до Австралії.

“Через усе це я залишуся самотньою”, – не на жарт турбувалася слухачка, бо вона емігрувати не хоче, та і не може, бо Австралія відбирає собі іммігрантів працездатного віку й потрібних професій.

“В усьому винен Євросоюз, – обурювався інший слухач у тій же програмі, який скаржився на хронічне безсоння, додавши, – Тепер, коли я знаю, як жорстко вони у Брюсселі з нами розмовляють, я і на повторному референдумі проголосував би за вихід”.

“Це Британія з нами поводиться погано”, – поскаржився інший чоловік, який іммігрував кілька років тому з Польщі й має британський паспорт, але його дружина не має, і молода сім’я, згідно з його розповіддю також стурбована.

Британська преса стверджує, що за статистикою, від 2016 року лікарі виписують більше антидепресантів. Але, звичайно, ніхто не може з певністю сказати, що це прямо пов’язано з Брекзитом.

Прощання

Є щоправда чіткі показники, які вказують, що європейців, котрі вважають Велику Британію гостинною країною, стає менше.

Громадяни країн ЄС, особливо зі східної Європи і далі приїжджають жити й працювати у Сполученому Королівстві, але кількість таких іммігрантів з початку процесу Брекзиту зменшилася майже вдвічі.

Щоправда зовсім ненаукові особисті висновки полягають у тому, що болгарську та румунську мову у Лондоні я останнім часом чую частіше. За даними дослідницького центру Migration Observatory станом на 2017 рік у Британії жили 3,8 мільйонів осіб, які народилися в інших країнах ЄС, та їхні діти, що народилися в цій країні. Центр підрахував, що з часу референдуму 2016 року потік міграції з країн ЄС до Британії пішов різко на спад.

“Брекзит нас не змусив їхати, а лише підштовхнув плани, що ми мали раніш, – пояснили на прощальній вечірці минулого літа мої колишні сусіди з Португалії. – Ми завжди думали про те, що колись нам краще буде повернутися додому”.

Колонка опубликована в блогах на сайте Украинской службы Голоса Америки. Мнения, высказанные в рубрике «Моя Америка», передают взгляды самих авторов и не отражают позицию «Голоса Америки»

Опубликовано с разрешения автора и издания

Присоединяйтесь к нашему телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Больше блогов здесь

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Геополітика

Вчора, 19:09

article_img
Поставити на місце Росію, яка готується до нападу на Україну: головне з виступу Порошенка на Генасамблеї ООН
Події

Сьогодні, 08:40

article_img
Подолання бідності. Як працюватиме державний онлайн-реєстр вакансій
Культура

Вчора, 21:10

article_img
Мексиканське щастя. Чому драма Куарона претендує на головні Оскари