Корчинському забувся свій гомосексуалізм

«У поведінці політика повинна бути помірна гомосексуальність». Не повірите, але це сказав Дмитро Корчинський 4 листопада 2004 року на прес-конференції в УНІАН.

Був четвер, а до цього у неділю пройшов перший тур президентських виборів, у яких брав участь і застрільник брифінгу. Його результат — 0,17% - оголосять за кілька днів. Але й без того було зрозуміло, що він хоч трошки, але ж відтягнув голосів у Ющенка.

Тоді Корчинський був лідером Братства, а воно на той момент було партією. І до журналістів лідер прийшов у супроводі своїх активістів. З двома по бокам він сидів за столом агенції і сповіщав пресу, що збирається йти на вибори до парламенту 2006 року.

Аж ось братчики схопилися і почали роздягатися. Правда, зняли вони лише білі сорочки, під якими були чорні майки. Означало це зміну тактики Братства і певну сексуальність, яка має бути в політиці. По тому з вуст головного понеслися всілякі дотепи на тему тілесності. А кульмінацією стала теза (цитата не дослівна, але суть її така): справжній націоналізм не можливий без гомосексуалізму.

У це зараз важко повірити, — ну, бо кому так назагал тепер відомий Корчинський — але тоді сюжет про роздягання братчиків дали кілька телеканалів. З означеними цитатами, звісно.

Бо пан Дмитро був впізнаваним телеведучим доволі рейтингової програми Pro et Contra. Бо не було такої більш-менш тлумної події, на якій би не хайпонули його вуса. Бо для журналіста взяти в нього коментаря вважалося везінням. Бо ніхто не знав напевно, кпить він чи щирий от саме зараз.

Зазвичай братчики, такі всі нівроку, слухали його з відкритим ротом. (Сам бачив це на публічних лекціях). І думається, що коли ті гомобіцепси у листопаді 2004-го й були провокацією, то так — помірковано.

Тоді одразу ж виникала паралель з німецькими хлопцями-штурмовиками на зламі 1920−30-х. Їхній ватажок Ернст Рьом був, як би зараз сказали, відкритим геєм. Принаймні в партії про це всі знали і насамперед фюрер Адольф Гітлер. А позаяк дивився він на це крізь пальці, то про нього теж шептали щось таке.

Сам Рьом був ще тим красунчиком. Природня поросяча присадкуватість, на посаді - пивне черевце і оці всюдисущі жахливі вусики щіткою. А що Гуго Босс тоді не пошив ще націонал-соціалістам їхніх сексуальних строїв, ходили вони всі, наче в мішках.

Іконою стилю у штурмовиків був радше Едмунд Гайнес, заступник Рьома. Цей і в обвислій сорочці виглядав, мов класична грецька скульптура. І тим паче нічого про себе не приховував.

Помічників і водіїв керівництво штурмовиків вибирало, як на обкладинку. А хлопців у рядові бійці - як на подіум. Про оргії у літній таборах штурмовиків ходили не легенди — щира правда.

І не було цьому ради. Бо штурмові загони Рьома досконало робили те, для чого їх власне і створювали. У містах, де поліція була підсилена ними, — ідеальний порядок. А політичні опоненти їхнього фюрера просто тремтіли від самої згадки про Sturmabteilung.

Подейкували, що саме Рьом домігся, щоб з кримінального кодексу прибрали статтю про злочинність статевих зносин між чоловіками. І не знать, що воно було б далі, коли б гетеросексуальне оточення фюрера не влаштувало Рьому і найвідданішим його послідовникам «ніч довгих ножів». Після неї, з кінця 1934-го, гомофобія стала складовою державної доктрини Рейха.

А от політична доля пана Дмитра після тої прес-конференції так і не склалася. У це поле його конкуренти заїхали танками. Він же спромігся тільки одного разу проїхатись бетеером до ЦВК — та й з тим щось було не так. Проти хитрих випадів у стилі Корчинського почала братися цементом усмішка Фьодрича «Я вам не завідую».

Відтоді вряди-годи впізнавані вуса можна було побачити тільки в телевізорі. І губилися вони зазвичай у потоках різномастих викривальників чи обіцяльників. Вони й дотепер — застрільники кожної суспільно-політичної дискусії.

Дивлюся у Вікіпедію, ща там зараз про Корчинського. Політик — а він же ним так і не став. Телеведучий — а він же ним не є. Ще там щось і на сам кінець — гомофоб.

Після колосальної, і до правди сказати, заслуженої впізнаваності останні роки пан Дмитро знайшов собі гідне поле для реалізації. Це ж треба мабуть зібрати в кулак усю свою харизму — піди ще пошукай таку — щоб сподвигнути хай і умовних, але нівроку, братчиків пакувати гівно! Навіть неважливо для чого!

Може колись у нього всередині теж сталася своя «ніч довгих ножів»?