Як Маргарет Тетчер в'їжджала на Даунінг-стріт

5 травня 1979 року Маргарет Тетчер у перший день роботи главою уряду Великобританії синім маркером ставила позначки на полях кошторису оновлення прем'єрських покоїв на Даунінг-стріт.

На ці цілі планувалося витратити 1.836 фунтів. Того року за фунт давали два долари. Але Тетчер такі витрати здалися зайвими. Вона відредагувала майже кожну графу кошторису. Наприклад, до позиції Електронні книги — 19 фунтів дописала: «Я сплачу сама. У мене вдома — чудова дошка, яку не використовують». Або «Посуд не коштує 464 фунта. Витратити 209. Чого не вистачатиме, привезу з дому. Лляних простирадл [уже закуплених] залишити один комплект, інші скласти про запас».

Загалом позицій у кошторисі оновлення — 12…

Кошти на оновлення отримали тоді ж і міністерства: освіти і науки — £135, енергетики — £720, закордонних справ — £802, сільського господарства — £924. В інші відомства пішло, кому більше, кому менше, але загальний рахунок становив £26 тис.

Кабінет міністрів Уельсу спішно відкликав свій кошторис з такою ж цифрою, урізавши її до £12 тис. Проте, секретар прем'єр-міністра передав її прохання колегам з Кардіффа: «Поясніть, звідки взялася попередня сума».

Про що можуть свідчити ці цифри? Звісно, вони ілюструють знаменитий залізний характер Тетчер. Як-не-як, дочка бакалійника, який рахував кожну копійку.

Звісно, апартаменти британських міністерств — ще з імперських часів. Не просто багатих, а непристойно багатих. Так, що меблів у них, дзеркал-гобеленів-канделябрів вистачить ще на кілька століть.

Ну, і звичайно, це ще історія і про те, що чиновники попередніх кабінетів не розтягнули все. Навіть якби могли.

…І ось тепер наша свіжа новина. Йдучи з Банкової, Петро Порошенко вивіз якусь апаратуру, орендовану для ситуаційної кімнати власним коштом.

Навряд чи ми коли-небудь дізнаємося, які ситуації моделювали і вирішували в тій таємній кімнаті. Блиск і злидні нашого п’ятого президента ми могли спостерігати досить докладно і без того. І тут ключова фраза — власним коштом. Україна, звичайно — не Великобританія, але чому президент, та ще й такий як Порошенко, оплачує важливий для управління країною інструментарій зі своєї кишені? Це ж не прасувальна дошка.

Відійдемо на кілька кроків назад — щоб бачити повнішу картину.

Українські чиновники після призначення на високу посаду буквально вселяються в свої кабінети. За ним можна легко судити про особисті статки їх господарів.

Наприклад, Давид Жванія, ставши першим главою МНС за президентства Ющенка, завіз у міністерський кабінет свої меблі. Дорогі шкіряні дивани і крісла — цілком статусно для небідного міністра. Його наступник Віктор Балога, теж не з останнім шматком хліба, відверто нарікав: до помаранчевої команди МНС було настільки бідним, що і посидіти нема на чому було.

А ось Борис Тарасюк — у нього вочевидь поменше нулів на особистих рахунках — керував міністерством закордонних справ на всьому казенному. За його часів у коридорах МЗС туалети можна було знайти за запахом. Коли він на деякий час залишав це крісло і ставав просто головою Народного Руху — все те ж саме. Тарасюку хоч і вдавалося орендувати історичний особняк на вулиці Гончара, авторства самого Городецького, навіси на дверях його кабінету були розхитані настільки, що не раз блокували політичного лідера на робочому місці. Ну, і звичайно, туалет гості знаходили теж легко.

Ну, і тепер, ситуаційна кімната Порошенка. Напевно, це виглядає як звичне українське жлобство. (До речі, воно не виключає звичної української щедрості). Навіть якщо на тих серверах була інформація, що його компрометує, невже її неможливо було знищити? Якщо, звісно, це не той самий рукопис, який не горить.

Британський прем'єр-міністр Гордон Браун вперше після Тетчер помітно збільшив витрати на оновлення свого кабінету. У пресі тоді посипалися пропозиції запровадити традицію: кожен новий господар Даунінг-стріт має в'їжджати туди зі своєю дошкою для прасування.

А в Україні, судячи з усього, Порошенко встановив традицію — розпочинати керівництва країною зі своєю ситуаційною кімнатою. Якщо, звісно, Володимир Зеленський не почне ще потужнішу звичку — щоб кожен новий президент взагалі міняв будівлю для такої кімнати.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени