З паризьким акцентом - фото

З паризьким акцентом

1 січня 1970, 03:00

Посол Франції в Україні дає поради українцям, які вперше їдуть в Париж

Ізабель Дюмон, посол Франції в Україні, дивується тому, що тутешні поборники національних інтересів часто говорять по‑російськи, і дає слушні поради українцям, які вперше їдуть в Париж

Відео дня

Катерина Іванова

Доброго дня,— чистою українською мовою вітає НВ у своєму робочому кабінеті Ізабель Дюмон, новий посол Франції в Україні.

Вона вільно володіє англійською, турецькою, російською і трохи іспанською, а за уроками української вирушила до Львова напередодні свого призначення. "Я була там інкогніто",— змовницьки повідомляє вона.

До теперішнього свого відрядження Дюмон курирувала питання Східної Європи у французькому МЗС, а також брала участь у підготовці Мінських угод і займалася моніторингом їх виконання.

Втім, під час фотосесії для НВ тягар службових справ з 40‑річної Дюмон умить злітає, і вона легко руйнує стереотипи про суворість і виняткову серйозність кадрових дипломатів. До того ж Дюмон — натура творча: добре грає на віолончелі, трохи на флейті, кларнеті та гітарі і, якби не дипломатична кар'єра, цілком могла б стати професійним музикантом.

Тут же Дюмон зізнається НВ, що мріє знайти в Україні музикантів, з якими можна було б створити групу і у вільний від роботи час грати. Склавши руки у вигляді рупора, вона нахиляється до диктофона і голосно, роблячи наголос на кожному слові, вимовляє: "Я шукаю музикантів!"

Втім, тема музики миттєво зникає, як тільки мова заходить про врегулювання конфлікту в Донбасі й розпочаті в Україні реформи.

5 запитань Ізабель Дюмон:

— Ваш найбільший провал?
— Вони точно були, але я не можу пригадати жодного. Просто я зосереджуюсь на успіхах, а не на невдачах.

— Ваше найбільше досягнення?
— Призначення послом в Україні.

— На чому ви пересуваєтеся містом?
— На машинах Renault, Peugeot і Citroen.

— Остання книга, яка справила на вас враження?
Нічний молочник [Андрія] Куркова. Це така ємна метафора про Україну. Це дуже красива, злободенна, хоча і трішки сумна книга.

— Кому б ви не подали руку?
— Людині, у якої кров на руках. Того, хто вбив і не шкодує про це.

— Вам особисто довелося займатися підготовкою Мінських угод. Як ви оцінюєте хід їх виконання? В чому причина нинішнього загострення військового конфлікту після нетривалого перемир'я?

— Коли укладалися Мінські угоди, ситуація була напруженою, щодня гинули люди. Президент Французької Республіки і канцлер Німеччини в терміновому порядку мобілізували зусилля, щоб покласти край цій ситуації. Я згодна, що жодна угода не є досконалою, і Мінські — не виняток. Але прогрес був досягнутий: дотримувався режим припинення вогню, знизилася кількість жертв, була досягнута і реалізована домовленість про відведення озброєнь. Як ви зазначили, віднедавна має місце загострення ситуації. І хоча складно назвати причини цього, я, на жаль, змушена погодитися з вашою оцінкою того, що відбувається.

— Знаючи ціну слова Путіна, як вважаєте, чи є у Західної Європи план Б на випадок, якщо Мінськ-2 буде зірвано?

— Президент Олланд, канцлер Меркель, а також українське керівництво неодноразово про це заявляли: плану Б не існує. Тому що Мінські угоди передбачають припинення бойових дій, виведення військ, встановлення режиму місцевого самоврядування та повернення Україні контролю над своїм кордоном, і ми не бачимо можливої альтернативи цим цілям, базовим по своїй суті.

— 23 липня група французьких сенаторів відвідала анексований Крим в обхід України. Нещодавно видавництво Larousse випустило атлас світу, визначивши Крим у складі РФ. Чому у французькому суспільстві немає єдиної думки щодо територіальної цілісності України?

— Позиція Франції в цьому питанні завжди була і залишається зрозумілою: ми не визнаємо анексії Криму. Але наша країна, як і ваша, велика, в ній живуть понад 65 млн мешканців, які мають різні погляди.

— Ви вже деякий час живете в Україні, і напевно у вас склався образ типового українця. Який він, на ваш погляд?

— Чесно кажучи, я не думаю, що він існує, типовий українець. Як і ми у Франції, ви живете у великій країні, наділеній великою різноманітністю. Що можу виділити, і, мені здається, це загальна риса для більшості українців,— це доброта, яка відчувається при першому ж контакті, прагнення якомога краще прийняти гостя.

— Ви знайшли в Києві місце, де готують справжню французьку кухню?

— Ви знаєте, дипломат — це людина, яка ніколи...

— Не скаже правду?

— Насправді, я ніколи не брешу. І в особистому житті, і професійному. Справжні, хороші дипломати завжди кажуть правду. Але я хотіла сказати, що дипломат — це людина, яка повинна вміти пристосовуватися до життя в будь-якій країні. Якщо ви живете, наприклад, в Індонезії і шукаєте там круасани (а там їх взагалі немає), то як вам відчувати себе щасливим?

— А що з української кухні вам подобається?

— Я людина дуже невибаглива, їм те, що мені приготують. Але мені подобаються вареники. І борщ, звісно.

— Ви вже говорите по‑українськи?

— Трошки так.

— А вас не здивувало те, що в Україні переважно говорять по‑російськи?

— Ні. Коли я їхала сюди, вже знала про це. Але коли по телевізору або радіо виступають люди, які захищають Україну і відстоюють її суверенітет, але про це говорять по‑російськи, це, звичайно, цікаво. Для деяких [французів] це [виглядає] дивно.

— Як ви вважаєте, чого не вистачає українцям, щоб здійснювати якісь зміни? Революцію провели одну, другу, а далі справа не йде. Чому у нас не виходить?

— В українців є все, щоб здійснити ці зміни. Ваша країна багата ресурсами, природними та промисловими, а також — і особливо — багата своїми людьми, неймовірно освіченими і вихованими. Все обов'язково спрацює. Великий виклик для України в тому, щоб зберегти ці таланти на своїй землі.

— Чому говорять: "Побачити Париж і померти"? Що б особисто ви порадили подивитися в Парижі?

— Якщо хочете відчути справжню душу Парижа, на стику традицій і сучасності, я раджу вам проїхати містом на велосипеді. А також проїхатися берегами Сени, які були нещодавно переоблаштовані і стали улюбленим прогулянковим маршрутом парижан. В якості культурної паузи відвідайте музей на набережній Бранлі, в якому зібрані найкращі колекції первинного мистецтва Африки, Азії, Океанії і Америки. Найважливіше: потрібно гуляти містом абсолютно вільно, піддаючись власним бажанням. Таким чином ви створите свій власний Париж.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X