Про смерть повідомила на своїй сторінці у Facebook його дружина Христина.

Ігор Сухомлин — відомий український ресторатор і власник мережі кав’ярень Балувана Галя. Також він був співвласником Mimosa Burger, Автостанція, Fish and Pussycat, кав’ярні Чашка в Києві, та багатьох закладів в інших містах, зокрема в Чернігові, Черкасах, Житомирі та Львові. Крім того, у травні 2025 року Сухомлин відкрив у центрі Варшави піцерію Mimosa Brooklyn Pizza — бренд, який він створив у Києві разом із партнером Валерієм Гальперіним.

У соцмережах на цю трагічну звістку відреагували численні колеги, клієнти та шанувальники його діяльності.

Сергій Клімов, винний експерт, власник винного бару українських вин Uwines і організатор Kyiv Food and Wine Festival поділився спогадами про Сухомлина. «Пішов з життя Ігор Сухомлин. Досі не можу повірити в це. Легенда ресторанного бізнесу України. Той, хто стояв у витоків третьої хвилі кави зі своєю Чашкою, яка захлеснула всю країну. Той, хто оживив Бесарабку не лише кавою, але й піцою в Мімозі, суші в Пусікеті і не тільки.

Візіонер, наставник, людина з надзвичайним почуттям гумору, успішний бізнесмен. Якось ми з командою шукали напрямки розвитку Like a Local’s і на зустрічі в Мімозі Ігор сказав золоті слова, які мені дуже відгукнулися: «Качай те, що качається». Ці слова досі є орієнтиром для мене, коли гублюся в шумі навколо. Спочивай з миром…", — пише винний експерт.

Як написала художниця Тетяна Кремінь, Ігор Сухомлин був одним з тих людей, хто сформували атмосферу району Бессарабки в Києві. «Він був дуже справжній, щиро шкода, що пішов», — додає вона.

Спогадами про підприємця також поділився Сава Лібкін — одеський ресторатор, спікер провідних ресторанних форумів України та бізнесмен. «Познайомилися ми з Ігорем років тринадцять або чотирнадцять тому. Точно вже не пригадаю, який це був рік. Пам’ятаю лише, що тоді я знімав дачу на Дев’ятій Фонтані, і він зателефонував: «Саво, хочу під'їхати, поговорити». Він приїхав і ми довго розмовляли. Я говорив із ним відверто. Ми часто спілкувалися. Ігор запрошував мене на Рестопрактики, я нерідко бував гостем у його закладах, він бував у мене.

Ми неодноразово зустрічалися в Барселоні. Я завжди поважав Ігоря. Його проєкти викликали в мене щире захоплення. Ігор дуже швидко став сильним і яскравим гравцем на цьому полі — одним із найпомітніших. У мене залишаться найтепліші спогади про нього. Щирі співчуття його родині, з якою я також був знайомий. Світла пам’ять, Ігорю", — наголошує ресторатор.

Маркетолог, інвестор, бізнесмен Ігор Федорів зазначив у соцмережах, що був знайомих з Сухомлином двадцять років. Колись вони були партнерами по бізнесу й колегами, потім стали близьким, рідними душами.

«Коли ми познайомилися, Ігор проєктував банківські відділення. Такий тоді був у нього з партнерами бізнес. Паралельно вже з’являлися перші ресторани в Чернігові. Мене тоді вразила твоя любов до кави. 2007 рік — а в тебе колекція зі сотень чашок для еспресо. І сотні історій — звідки яка. Як роздобув. І ці офіціанти, з твоїх історій, які женуться за тобою, а ти біжиш від них із черговою чашкою в руках…

Все так переплетено. Стільки спільних друзів, компаній, відряджень, спогадів, подій. Христина. Любов. Родина. Діти. Чашка, що на Бесарабці, тоді поруч із хаб. Моє перше побачення з Ярославою — саме там. Проєкти й мрії. Улюблені ресторани й Рестопрактики. Твоя фірмова іронія. Твоя глибина. Твій гедонізм. Уміння об'єднувати й закохувати, ділитися й пригощати. Так весело, легко й тепло завжди було поруч з тобою. Ігор…Ми не договорили… Плачу. Люблю. Христино, наші великі співчуття", — пише Федорів.

Рестораторка Катерина Панченко на своїй сторінці у Facebook написала про Сухомлина: «Пішла не просто людина… Пішла епоха».

Ще одна рестораторка Інна Андріїшина також тепло згадує колегу: «Це дуже несправедливо. Співчуття сім'ї та близьким. Як же так. Прям дуже погані твої останні нновини з Бесарабки».

Дмитро Федоренко, маркетолог і підприємець також відреагував на звістку про смерть ресторатора. «Ти був один з тих, хто міг одним оком глянувши в створений після Рестопрактик бізнес-план ресторану, заявити: „Це усе не має значення, друзі. Просто, коли відкриєте ресторан, не кидайте свої працюючі бізнеси. У вас завжди має бути можливість взяти гроші в касі, бо гостю ваші проблеми не цікаві. Він приходить до вас, щоб за гроші забути про свої“. А ще, коли ми в компанії колесили по околицях вільного від стереотипів Сіджаса, ти навчив мене пити червоний вермут і жити життя тут і зараз. Тож відкрий їм там, на небі, нарешті той „Мойва і синовья“. Не стримуй себе», пише Федоренко.

Рестораторка Віка Федоріна також поділилась спогадами про підприємця. «Маємо новину, яку не розумію. Впевнена, що всі, хто знав Ігоря також. Він — не можливо навіть думати й писати „був“ — вітальний. Він сяяв. Він був добрим і красивим — людиною, другом, чоловіком. Якщо нас так жахнуло, я не уявляю як зараз його рідним. Дорогі рідні люди Ігоря, хочеться вас обійняти», — наголошує Федоріна.

Ресторатор Ян Монастирський також поділився теплими спогадами про колегу. «Через нього я колись перестав пити каву на заправках. Полюбив цю його кислинку. Так він радів, коли у мене народилася мала, давав поради багатодітного батька. Пару разів ці поради врятували моє сімейне життя. Ну що, курносий, давай зробимо твої хот-доги в Невинному на Шота. Синагога поруч, всі твої тут поруч. Звичайно, лисий, давай. Було чудово, що ж.

Останній раз ми бачилися в Барселоні: напоїв мене своєю натуралкою, яку так любив, а я терпіти її не міг. Напоїв мене своєю кислятиною в класному кафе. Я вчився у Ігоря. Було чому. Заряджався позитивом завжди при зустрічах. Надіслав мені хумус колись з кільцями кальмарів (жарт про синагогу). Ти мене сьогодні ввечері засмутив вперше в житті (добре, вдруге, але це між нами). Давай, друже, навчи їх там пити нормальну каву і натуралку", — пише ресторатор.

Ще один колега Сухомлина — ресторатор Вадим Грановський написав про нього щемливі спогади. «П'ю вино зі своїм мертвим українським другом. Саме так я відповідаю на питання свого місцевого друга Джордана, британського політика, що за дивним збігом обставин активно працює з місцевою владою Чернігова — рідного міста Ігоря Сухомлина. Сумні новини Бесарабки. Запитання викликане моїм раптовим зникненням з вечірки нашої спільної знайомої Імоджен, яка активно підтримує Україну. Я сиджу в саду з пляшкою Сухолиманського. Яке я завжди називав Сухомлинське. Яке також є на цій вечірці. За дивним збігом обставин келих Сухомлинського та екран телефону з фото Ігоря, з дописом його брата, Ярослава.

П’ю вино зі своїм мертвим українським другом. Відповідаю Еміру, моєму другу з Туреччини. Який пише саме сьогодні, після паузи у кілька тижнів. За дивним збігом обставин. Відправляю йому фото Ігоря. Згадуємо 2013. Чашка — перше місце за межею Туреччини, де продавались легендарні джезви Soy, які виробляє компанія Еміра. Київ. Львів. Лондон. Франик. Черкаси. Візіонер. Легенда. Саме так можна сміливо називати Ігоря. Людина-життя. Створював, змінював, писав, дружив, горів. Дякую, лисий. Ти випромінював світло.Співчуття родині.Прощавай", — зазначає Грановський.