Обійми, що лікують. Як дотик дарує безпеку, тепло та силу
Відчуття близькості допомагає почати процес відновлення після стресу
Обійми дають можливість відновити відчуття безпеки, відчути близькість та зв’язок з іншими. Це — найприродніша дія для людей та багатьох тварин. Окрім приматів, обіймаються і слони — торкаючись хоботами чи обплітаючи хоботом ногу або тулуб іншого слона. Котики обіймають лапками одне одного або «свою» людину. Собаки можуть класти лапи на плечі, що може вважатися теж своєрідними обіймами.
Я іноді розповідаю батькам, що коли вони обіймають дитину, вони наче створюють чи відновлюють «захисний контур» навколо неї. Обійми, мов метафора матки, яка була нашим першим «домом».
Вони дають можливість повернути відчуття кордонів тіла, які можуть бути втрачені під час переживання стресу. Людина, що обіймає — дає захист, прихисток тому, кого обіймає.
Відчуття близькості допомагає розпочати процес відновлення після стресу.
Люди, які пережили складні події, часто перестають відчувати власну тілесність. Повернення до відчуттів тіла, контакт із близькими допомагають віднайти відчуття стабільності та поновити зв’язок із собою, дорослими та дітьми, з довколишнім світом.
Що відбувається в нашому мозку під час обіймів
Ми можемо дослідити «механіку» обіймів. У шкірі є спеціальні нервові закінчення, що сприймають різні види дотику:
Механорецептори — реагують на тиск.
Тактильні рецептори (тільця Мейснера) — сприймають легкі дотики та погладжування.
Тільця Руффіні — реагують на тривалий натиск і розтягнення шкіри під час обіймів.
Тільця Пачіні — реагують на глибокий тиск і вібрації.
Обійми впливають на наш настрій
С-тактильні волокна — особливі нервові закінчення, які активуються повільними, теплими дотиками під час обіймів. Вони надсилають сигнали безпосередньо у центри емоцій у мозку.
Коли рецептори від доторків активуються, вони надсилають нервові імпульси через спинний мозок до головного мозку, де відбувається обробка цього дотику.
Таламус — перший «перекладач», що спрямовує інформацію далі у відділи мозку.
Соматосенсорна кора — допомагає визначити місце дотику та його силу.
Лімбічна система (мигдалеподібне тіло, гіпоталамус, гіпокамп) — відповідає за емоційну реакцію на дотик. Саме тут активується окситоцин, який створює відчуття довіри та безпеки.
Префронтальна кора — аналізує значення обіймів (наприклад, чи це підтримка, турбота чи романтичний жест).
Під час обіймів активується парасимпатична нервова система. Це допомагає знизити рівень кортизолу, зменшити стрес і тривожність. Згідно з дослідженнями, люди, які отримують більше фізичного контакту, мають нижчий рівень кортизолу під час стресових ситуацій.
Обійми стимулюють вивільнення окситоцину, який сприяє почуттю довіри, близькості та спокою, знижує артеріальний тиск і покращує функцію серцево-судинної системи.
Обійми здатні покращити імунітет. Дослідження, опубліковане в 2015 році в журналі Psychological Science, показало, що люди, які частіше отримують обійми, рідше хворіють під час вірусних інфекцій.
Обійми впливають на наш настрій, підвищуючи рівень дофаміну та серотоніну. Вчені довели, що обійми допомагають зменшити тривогу навіть після конфліктів.
Обійми допомагають зміцнити стосунки. Психологи з Carnegie Mellon University довели, що обійми сприяють більшій близькості в парах та сім'ях.
Під час переживання хронічного стресу ми можемо дуже потребувати обіймів і відчуття близькості, але чутливість до дистанції в контакті, до відчуттів кордонів особистої території теж зростає. Наше щире бажання обійняти дитину чи дорослого може сприйматись як вторгнення чи акт агресії. А доторки можуть дійсно викликати біль, бо чутливість може бути загострена.
Особливо зараз у нас є «техніка безпеки» — ми попереджаємо про свої наміри, просимо дозволу обійняти дитину чи дорослого.
Намагаємося не торкатись відкритих ділянок шкіри — торкаємось виключно там, де є «захист» одягу.
Для того, щоб проявляти близькість і одночасно бути уважними до дистанції, потреб, переносності близькості, в партнерстві з ГО «Смарт-Освіта» я створила гру для дітей та дорослих — «Обійманці». В ній є 12 карток з тваринами, які «пропонують» свої обійми.
Причому обійми — це не завжди доторки, це можуть бути й жести. В грі є і котячі обіймурки, мишачі обіймишки (коли ми «обіймаємося мізинчиками», чи обійми рибок (коли ми робимо рухи губами, наче поцілунки), чи обійми жирафчиків, коли кладемо голову на плечі одне одному і торкаємося шиями. А ще в грі є можливість роздрукувати шаблони для саморобок-розмальовок, щоб діти могли «подарувати обійми» тим, кого зараз немає поруч.
Дорослі можуть пропонувати дитині обрати будь-яку картку — і обійматись так, як пропонується в інструкції, чи вигадати свої власні обійманці. Або ж зробити домашній ритуал — коли прощаються перед садочком, школою або перед сном, обирати картку чи використовувати улюблені обійми.
На жаль, ми не завжди можемо бути поряд із дітьми, коли вони цього потребують. Дати їм відчуття нашого «доторку» ми можемо за допомогою «посередників» — іграшок-браслетиків, що створюють метафору «я тримаю тебе за руку», чи іграшок, що можуть обійняти. Є спеціально створена ізраїльським психологом для терапевтичних цілей іграшка Хібукі, з нею працюють за розробленими протоколами. Обійми, за допомогою яких ми можемо дати комусь відчуття «я з тобою», особисто чи на відстані — це можливість зробити наше таке складне життя трохи теплішим та безпечнішим.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут
