NV Преміум

Здав Америці всі секрети. Як 50 років тому зразковий радянський льотчик перегнав до Японії найкращий в СРСР винищувач МіГ-25

Геополітика

15 червня, 03:09

У 1976 році пілот Віктор Беленко приземлив надсекретний винищувач МіГ-25 на цивільному аеродромі у Японії. Разом з літаком у руки західних фахівців потрапила система розпізнавання “свій-чужий” – це змусило СРСР терміново шукати заміну апаратурі на всіх військових об’єктах.

Радянські спецслужби десятиліттями шукали шпигунський слід у цій історії, але не знайшли жодної зачіпки, як і підтвердження того, що льотчика Віктора Беленка завербувала американська розвідка. Його ніхто не чекав на Заході, і його переліт з СРСР до Японії став сюрпризом і для японців, і для американців.

Супровід Віктора Беленка японськими поліцейськими на авіарейс до Сполучених Штатів, 9 вересня 1976 року / Фото: The Japan News

В СРСР Беленка оголосили мертвим — мовляв, його МіГ-25 збився з курсу, а західні спецслужби захопили пілота силоміць і потім знищили. Насправді він оселився у США й навіть працював льотчиком-консультантом у Повітряних силах США.

Доленосні 30 секунд

Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень

Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою

Перший місяць 1 ₴. Відмовитися від передплати можна у будь-який момент

Уранці 6 вересня 1976 року 29-річний старший лейтенант Віктор Беленко прибув на аеродром 513-го винищувального авіаційного полку Військ протиповітряної оборони СРСР. Його частина базувалася у селі Чугуївка Приморського краю, усього за кілька сотень кілометрів від японського кордону. Беленко готувався до планового навчального польоту. О 6:40 годині він запустив двигуни й підняв у небо бойову машину вагою 22 тонни.

Під час польоту пілот навмисно відстав від своєї групи й різко знизив висоту, аби не потрапити на радянські та японські радари. Він летів всього лише у 30 метрах над поверхнею моря й маневрував, аби не зіткнутися зі щоглами рибальських суден. На такій малій висоті величезні двигуни споживали пальне значно швидше, ніж передбачали допольотні розрахунки. І пілот не знав, чи дотягне до своєї цілі.

Винищувач МіГ-25 Віктора Беленка, що викотився за межі злітно-посадкової смуги в аеропорту Хакодате, 6 вересня 1976 року / Фото: DR

Наближаючись до узбережжя Японії, Беленко підняв МіГ-25 на 6 тис. метрів, і його відразу ж виявили японські радари. У небі моментально з’явились кілька винищувачів Phantom, які намагалися перехопити порушника кордону. Беленко знову різко знизився й сховав свій літак у щільних хмарах, а винирнув з них над цивільним аеропортом міста Хакодате, що на острові Хоккайдо.

У цей час стрілка показника пального на панелі приборів упала до нуля, голос автоматичної системи повідомив про аварійний залишок пального. Літак на величезній швидкості торкнувся злітно-посадкової смуги, проскочив її край, ледь не зачепивши пасажирський лайнер. МіГ збив в аеропорту дві антени, зніс огорожу і зупинився на земляному ґрунті біля шосе. Беленко глянув на панель — та показувала, що пального у баках залишалося рівно на 30 секунд польоту.

Присутні в аеропорту побачили, як з кабіни вийшов чоловік у синьому комбінезоні, і кілька людей побігли до нього. Але незнайомець дістав з кобури автоматичний пістолет та вистрелив у повітря — радянський пілот вимагав зустрічі з керівниками аеропорту. Коли до нього наблизились офіційні особи, Беленко спокійно віддав зброю, попросив терміново сховати літак та зв’язатися з американськими спецслужбами. Його прохання було виконано.

Авіаційний «аналоговнєт»

Так Захід уперше отримав доступ до найсекретнішого радянського винищувача МіГ-25, який експерти НАТО вважали найнебезпечнішим перехоплювачем у світі. На випробувальних польотах ці літаки справді демонстрували фантастичні як на той час показники: досягали швидкості понад 3 тис. км/год, а один з них навіть встановив світовий рекорд, піднявшись угору на 37 км.

Викрадений радянський винищувач МіГ-25П після приземлення в аеропорту Хакодате, 6 вересня 1976 року / Фото: DR

У Пентагоні дійшли висновку, що Радянський Союз здійснив безпрецедентний прорив у металургії та електроніці, аби створити такий літак, і тепер має перевагу у повітрі над висотними літаками U-2 та SR-71 армії США.

Американські та японські інженери демонтували з МіГа Беленка крила, хвостову частину, двигуни та завантажили їх у величезний транспортний літак. Перед цим сапери з величезними труднощами і ризиком для життя знешкодили вибухові заряди, які радянські конструктори встановили навколо радара, бортового комп’ютера та автопілота — за їхнім задумом, апаратура мала б вибухнути, якщо потрапить до чужих рук.

Аналіз конструкції приголомшив західних фахівців. Виявилось, що радянська промисловість не володіє технологіями використання жароміцного й легкого титану, тому корпус винищувача зробили зі сталевих сплавів — і літак став надзвичайно важким. Для досягнення надзвукових швидкостей радянські конструктори використали величезні двигуни Сєргєя Туманского, панелі у літаку кріпилися масивними заклепками, а зварювання часто виконували вручну.

Радянський МіГ-25, прихований тимчасовим екраном для вивчення японськими та американськими експертами, вересень 1976 року / Фото: DR

Щодо радіоелектроніки, то МіГ не мав сучасних транзисторів, обладнання працювало на застарілих вакуумних лампах. Літак погано маневрував і не міг перехоплювати цілі на малих висотах — його радар просто не розрізняв об'єкти біля поверхні землі. А на максимальній швидкості двигуни не могли працювати тривалий час: вони перегрівались і деякі деталі просто плавились. Беленко, який прихопив зі собою ще й секретну інструкцію для пілотів, підтвердив, що політ у понад 2,8 Маха може бути фатальним для пілота — і льотчикам про це відомо.

Дипломатична війна

Розсекречення технології виготовлення МіГ-25 стало величезним ударом для СРСР. Особливо непокоїло фахівців те, що тепер у Пентагоні знають, як працює система «свій-чужий».

«Система розпізнавання, якою оснастили МіГ-25, — а це була наша основна втрата — розміщувалася не лише на всіх літаках вітчизняного виробництва, але й на кораблях, — писав у мемуарах льотчик-випробувач конструкторського бюро Мікояна Валерій Меницький. — На той час вона далеко відстала від життя, і її треба було терміново переробити. Ми втратили секретну технологію — раз. Ми зазнали величезних витрат — два».

Система ідентифікації дозволяла зенітним комплексам, радіолокаційним станціям та іншим літакам автоматично відрізняти ворожі цілі від власних. Отримавши доступ до її апаратної частини, війська Заходу могли б безперешкодно проникати в радянський повітряний простір, імітуючи сигнали радянських літаків і блокуючи вогонь зенітних систем. Радянський Союз тимчасово залишився абсолютно беззахисним перед потенційною повітряною атакою. Тодішній директор ЦРУ Джордж Буш-старший, який через 13 років стане президентом США, назвав подарунок від Беленка «золотою жилою».

Пресконференція дружини Людміли та матері Віктора Беленка в Москві, організована радянською владою, 28 вересня 1976 року / Фото: DR

Вище військове керівництво СРСР було змушене провести тотальну заміну системи на всіх без винятку літаках та на військових кораблях на всій території величезної країни. Довелось у короткий термін виготовити десятки тисяч нових електронних блоків, і економічні збитки від цих екстрених заходів добряче потрусили бюджет Радянського Союзу.

Водночас в Міноборони СРСР взялись за модернізацію самого винищувача МіГ-25. Конструктори отримали завдання у найкоротші терміни створити нову модифікацію — МіГ-25ПД, і 1978 року оновлений літак пішов у серійне виробництво. На ньому було встановлено новий радіолокатор, сучаснішу систему розпізнавання та вдосконалені двигуни. Старі моделі, які все ж перебували на бойовому чергуванні у військових частинах, також терміново переобладнали.

Тим часом між Москвою й Токіо розгорнулася жорстка дипломатична війна. Міністр закордонних справ СРСР Андрєй Громико на зустрічі з президентом США Джеральдом Фордом в Овальному кабінеті Білого дому вимагав повернути літак і пілота. Він наполягав, що Беленко не є політичним біженцем, а злочинцем і зрадником, який викрав державне майно. Проте США надали льотчику притулок і гарантії безпеки. А літак віддали: розібраний на частини МіГ-25 через 67 днів після інциденту поплив додому на радянському вантажному судні.

Тоді ж Москва виставила Токіо рахунок на $10 млн за «недружнє поводження» з її власністю, а у відповідь отримала претензію на $40 тис. за пошкодження інфраструктури аеропорту Хакодате. Жодна зі сторін ці рахунки не оплатила.

Гнилі яблука, гнила система

Радянські медіа запустили масштабну пропагандистську кампанію про політ Беленка. Державне інформаційне агентство ТАРС стверджувало, що під час навчального польоту він нібито збився з курсу й здійснив вимушену посадку через нестачу пального. Писали, що японські поліціянти натягнули мішок на голову Беленка й силоміць вивезли до США.

Завантаження розібраного винищувача МіГ-25 у транспортний літак C-5A Galaxy ВПС США в аеропорту Хакодате, вересень 1976 року / Фото: DR

Компартія організувала спеціальну пресконференцію у Москві, куди привезли мачуху та дружину пілота Людмілу. Жінки плакали перед телекамерами та благали Білий дім повернути їм чоловіка і сина. Офіційний представник Міністерства закордонних справ СРСР Лев Крилов публічно звинуватив Захід у примусовому руйнуванні радянської сім'ї. Коли це не спрацювало, у пресі з’явились неправдиві новини про те, що американські спецслужби нібито розстріляли Беленка за непокору.

Що ж насправді підштовхнуло на зраду пілота елітного підрозділу, який літав на найновішій військовій техніці? Він вважався зразковим громадянином: дисциплінований, не вживає алкоголь, отримує нагороди і подяки від командування. Але правда була у тому, що Беленко з юності ненавидів радянську систему. В Америці він написав книгу в співавторстві з Джоном Барроном, яка називалась Пілот МІГ: остання втеча лейтенанта Беленка. У ній він з жалем описує своє дитинство і юність, які були типовими для всіх людей в СРСР. Згадує, як мама годинами вистоювала у черзі за кілограмом м’яса. Як чорно пиячили і в яких злиднях жили робітники оборонного заводу в Омську. Як під час навчання в авіаційному училищі бачив з літака сотні гектарів садів поблизу міста Грозний, на яких гнили яблука, бо місцева влада не змогла організувати їхній збір, — а в сибірських містах одне яблуко вважали делікатесом і продавали по рублю за штуку на чорному ринку.

Він описував, як під час занять політруки постійно розповідали курсантам про агресію Заходу та жахи капіталізму, але він не розумів: якщо капіталістична система така слабка і неефективна, чому ж тоді американські радари та електроніка кращі за радянські?

«Я зрозумів, що не можу жити в цій системи, — йдеться у книзі. — Для мене не може бути жодної мети чи сенсу життя за цієї системи. Я не можу її змінити. Я не можу її повалити. Я міг би втекти від неї. А втікши, я міг би завдати їй шкоди».

Беленко також згадував, як підлітком випадково побачив за решіткою вантажівки виснажених політичних в’язнів. Ця жахлива картина переслідувала його все життя. Ось як він її описує: «Я подумав: Убийте їх! Убийте або відпустіть! Я б не ставився так навіть до щура. Я краще помру, ніж буду в клітці».

У книзі пілот зізнався, що, плануючи свій ризикований переліт, навмисне хотів видати Заходу військові таємниці країни, яку ненавидів.

«Я усвідомлював, що ризикую життям, — пише Беленко. — Але я сказав собі, що спробую. Спробую нашкодити цій системі так сильно, як тільки зможу. Я віддам їм свій літак і всі його секрети».

Американська розвідка створила для перебіжчика спеціальний фінансовий фонд, який гарантував йому довічний дохід, а президент Джиммі Картер особисто схвалив надання йому американського громадянства. Беленко став високооплачуваним інженером-консультантом військово-повітряних сил й брав участь у навчальних повітряних боях на секретних комп’ютерних симуляторах: на віртуальному МіГ-25 він протистояв найновішим американським винищувачам F-15.

Віктор Беленко в екіпіровці Повітряних сил США під час роботи військовим консультантом, перша половина 1980-х років / Фото: USAF

Згодом радянський пілот одружився з американкою, у них народилося троє дітей, але потім розлучився, залишивши родині будинок і більшість своїх статків. Відомо, що Беленко працював у сформованій ЦРУ групі фахівців, яка вивчала радянські магнітофонні записи, пов’язані із збиттям корейського пасажирського лайнера на Далекому Сході у вересні 1983 року.

Наприкінці життя Беленко займався комерцією. Він помер в Іллінойсі 24 вересня 2023 року.

Інші новини

Всі новини