Феномен Харкова. Чому людина, якої вже немає, досі виграє вибори мера у другому за значенням місті країни

На те, що харків'яни упродовж років підтримували Кернеса і готові зараз підтримати його наступників, є свої причини, каже Біденко. По-перше, містянам подобались зовнішні зміни в місті: парки, інфраструктурні проєкти, ремонт доріг і часткове оновлення транспорту. А все це стало можливим, бо місто почало отримувати більше коштів через децентралізацію. «Вони знали, що Кернес корумпований, — пояснює мотивацію харків'ян політолог. — Але не хотіли змінювати його на альтернативу, бо боялися, що стане гірше і буде відкат у політиці».

По-друге, за її словами, Кернес активно зачищав політичний і медійний спектр. Тому за всі ці роки в місті не з’явилося політиків, які б могли скласти йому конкуренцію.

Схожі думки озвучує й Ігор Черняк, антикорупціонер і депутат Харківської міськради від Блоку Світличної, який упродовж останніх п’яти років опонував ексмеру. Минулого року на виборах очільника міста він навіть експромтом вирішив скласти конкуренцію Кернесу.

«Якби Кернеса [зараз] можна було додати в бюлетень, то він би точно у другий тур вийшов, — розмірковує про нинішню ситуацію депутат, — а, можливо, навіть знову переміг би в першому турі».

Але перемагати буде не сам Кернес, а його «офіційний спадкоємець» — Терехов. Саме він стане уособленням усього того, що харків'яни отримали від померлого мера, — позитивного та негативного.

Складна фігура

Колишній очільник міста став відомою бізнесовою та політичною фігурою в Харкові на початку 2000‑х, попри кримінальне минуле і вироки, отримані ним на початку 1990‑х.

У 2006 році Кернес допоміг Добкіну перемогти на мерських виборах. А також отримав все­українську популярність завдяки нині вже легендарному відео в YouТube, на якому ця двійня записує звернення до харків'ян.

У 2010‑му, по закінченні терміну свого товариша, Кернес і собі очолив місто.

Під час подій Революції гідності він спочатку використовував проросійську риторику і навіть, за словами його близького друга Павла Фукса, хотів створити так звану Харківську народну респуб­ліку. «Добкін же увесь час хотів ось це „ХНР“. Гена [Кернес] теж хотів, але потім ми його вмовили з Ігорем Валерійовичем [Коломойським]», — розповів Фукс уже після смерті Кернеса. І цей відхід від «ХНР» спричинив, за його словами, перший конфлікт Міши і Гепи.

Останній мав специфічну манеру спілкування з підлеглими. «У нас у всіх трусилися коліна перед Геннадієм Кернесом», — зізнався НВ Олег Дробот, колишній заступник харківського мера з питань діджиталізації. Він пояснив, що тут нема чого приховувати, адже є різні моделі управління, і такий стиль Кернеса «був ефективним».

За словами Дробота, оточенню Кернеса доводилося працювати ночами і реагувати на вказівки миттєво. «Можна було не взяти слухавку від будь-якої людини, крім однієї, — пригадує колишній заступник харківського голови. — І це було „вшито“ в код всіх співробітників».

Стиль авторитарного управлінця Кернес неодноразово демонстрував публічно, і це одразу ж ставало мемами в соцмережах. Одним із хрестоматійних став приклад його спілкування з керівником комунального підприємства Харківміськліфт на нараді комісії з надзвичайних ситуацій у 2012 році. Тоді Кернес обізвав чиновника «сучим псом» і пообіцяв «помножити на нуль».

При цьому Кернесу під час перебування при владі вдалося уникати кримінальної відповідальності. Єдине провадження, яке було відкрите, але так і не доведене до логічного кінця, — справа, де мера підозрювали в позбавленні волі і побитті двох активістів Майдану.

Хоча проти Кернеса у 2019 році намагався «нарити» справи навіть Офіс президента (ОП), коли ним керував Андрій Богдан. Про це розповіло на умовах анонімності джерело НВ, наближене до ОП.

Банкова, мовляв, хотіла провести дострокові місцеві вибори і шукала кримінальні провадження на очільників шести міст. Ви­явилося, що багато таких було щодо мера Києва Віталія Кличка, керівників Одеси Геннадія Труханова та Дніпра Бориса Філатова. І навіть щодо міського голови Львова Андрія Садового існували провадження. Але на Кернеса ОП не знайшов жодного. «Він завжди юридично дуже якісно все влаштовував. Усе було продумано, підписано секретарем чи ще кимось, — розповів співрозмовник НВ. — І це приклад того, що людина трохи вміє керувати великими об'єктами».

Але це вміння не вберегло Кернеса від неприємностей — у квітні 2014 року на нього було скоєно замах. Мер вижив, але потім пересувався на візку.

Патент на перемогу

Кернес вирішив призначити свого першого заступника Терехова секретарем міської ради у грудні 2020‑го, за сім днів до смерті. З лікарні він надіслав відповідне подання з електронним підписом, і саме це дозволило Терехову згодом почати виконувати обов’язки міського голови.

Частина місцевих політиків засумнівалася, що колишній мер був спроможний зробити подання, і написала заяву в правоохоронні органи, за якою ті відкрили кримінальне провадження. Однак результатів розслідування правоохоронці досі не озвучили.

НВ запитав Терехова, чому саме він отримав «патент на Кернеса». Той пояснив, що разом із шефом розбудовував регіональну партію Блок Кернеса — Успішний Харків. «Тому, коли сталося горе і не стало Геннадія Адольфовича, зрозуміло, що лідером став я», — лаконічно завершив свою думку Терехов.

Він також додав, що його підтримують члени команди, яка формувалася ним та колишнім мером упродовж 10 років. А закиди щодо підробки електронного підпису в. о. мера назвав фейком.

Черняк переконаний, що Терехов просто виявився людиною, в руках якої була партійна організація, а він сам був найбільш готовий для того, аби підхопити «упавшее знамя». Депутат зауважує, що в оточенні Кернеса були люди, які могли би бути наступниками, однак Терехов є досвідченим кулуарним гравцем і «їхній вплив йому вдалося нейтралізувати і задовольнити всіх незадоволених».

Слухайте подкаст на цю тему

Одним із тих, кого Кернес міг готувати як свого наступника, був Олег Дробот, припускає Черняк, — той став єдиним заступником Кернеса, який звільнився після його смерті.

Водночас сам колишній віцемер зауважив НВ, що продовження Тереховим справи Кернеса було логічним, бо той «обіймав позицію першого заступника багато років і володів повнотою інформації, відповідальністю, й останні роки ніс її».

НВ також звернувся по коментар до Добкіна, намагаючись з’ясувати, чому «тінь» його давнього товариша виявилася сильнішою за нього самого. Однак політик не знайшов часу для спілкування.

Раніше в ефірі Радіо НВ Добкін заявляв, що Терехов є «несамостійною особою, що оточена людьми [бізнесмена] Павла Фукса й [ексглави МВС] Арсена Авакова».

Минулорічний аналіз Харківського антикорупційного центру виявив, що восени 2020‑го у списку Блоку Кернеса і справді з’явилися люди Ігоря Котвицького, давнього бізнес-партнера Авакова, — зокрема, Олег Мурашов і Олена Тоболіна.

Але Терехов каже, що не зустрічався і не спілкувався з Аваковим після його відставки. Також він підкреслив, що в Харкові не має інтересів і бізнесмен Фукс, на якого в червні РНБО наклала санкції. Не підтверджує в. о. мера й існування домовленості з ОП щодо призначення на харківські посади лояльних до Банкової людей у разі його перемоги.

Наближене до керівництва Слуги народу (СН) джерело зауважило НВ, що домовленості між ОП і Тереховим все ж існують. «ОП не заважає і сильно не допомагає, він там якось виграє, і ми почнемо співпрацювати вже після виборів», — пояснив цей співрозмовник. Натомість із Добкіним перемовини не вели, бо президент «скептично налаштований до Доб­кіна особисто і до ОПЗЖ загалом».

Місце під сонцем

Микола Зінченко, координатор громадської мережі Опора в Харкові, проводить НВ екскурсію центральною частиною міста й показує, як агітують кандидати. Більшість сітілайтів і бордів належить саме Терехову. Подекуди трапляється реклама представника Європейської солідарності (ЄС) Олександра Скорика та висуванця Нац­корпусу Костянтина Немічева.

А от Добкіну, який скаржився спостерігачам, що йому не дають рекламуватися, вдалося розвісити свої банери лише на фасаді ринку Барабашово і одному з ТРЦ. Обидва об'єкти належать депутатові від ОПЗЖ Олександру Фельдману, політсила якого підтримала Добкіна

Терехов має перевагу над Доб­кіним у тому, що активно використовує адміністративний ресурс. Його діяльність, як каже Зінченко, постійно рекламує і сайт міськ­ради, і комунальне видання Харківські відомості. «Минулого року на останнє з бюджету виділили 15 млн грн, — додає представник Опори. — Проте основна частина публікацій — про того ж Терехова або чорнуха проти Добкіна».

В. о. мера ледь не щодня проводить зустрічі з харків'янами. Однак приїздить на них не як кандидат, а саме як виконувач обов’язків міського голови. На таких зустрічах, за словами Зінченка, розповідають про розвиток міста, а наприкінці роздають безкоштовні квитки в нещодавно відкритий зоопарк. Усе це, на думку представника Опори, є ознакою підкупу виборців.

Проводить зустрічі й Добкін. На них він обіцяє харків'янам, що після перемоги розпочне міську програму Турбота, згідно з якою виділятимуть по 2 тис. грн малозахищеним соціальним верствам для виплати комунальних послуг.

Зінченко зауважує, що стиль проведення передвиборчої кампанії Терехова на 80 % збігається з тим, як діяв у схожих умовах Кернес. І стосується це саме використання адмінресурсу.

Хоча Терехов міг би не дуже напружуватися: окрім Добкіна у нього немає конкурентів. Решта претендентів мають підтримку від 3,6 % і нижче. Хоча цьогоріч в Харкові демократичні й націо­налістичні сили — партії Акцент, Голос, Демократична сокира, Європейська солідарність, Національний корпус, Правий сектор — вирішили висунути єдиного кандидата. Але врешті-решт ініціатива завершилася повним фіаско.

Спочатку єдиним кандидатом висунули Немічева від Нацкорпусу, який захищав учасників харківського Євромайдану у складі ультрас-групи, а згодом воював на Донбасі. Однак потім ЄС та Акцент свої голоси на його підтримку відкликали.

Ідея про єдиного кандидата поставала кожних виборів, розповідає сам Немічев. Мовляв, у Харкові є близько 25 % проукраїнського електорату, який міг би мобілізувати такий кандидат — і навіть виграти вибори. Він припускає, що ЄС була незадоволена тим, що виграв не їхній представник. Та попри це Немічев і досі продовжує себе позиціонувати як єдиного кандидата.

Натомість Скорик з ЄС заявив НВ, що голоси відкликав лише Акцент через те, що участь у голосуванні про висування єдиного кандидата взяв нелегітим­ний представник цієї партії. ЄС запропонувала переголосувати, але частина учасників переговорів не підтримала цю пропозицію. Через це партія Петра Порошенка вийшла з процесу.

Такі міжусобиці вигідні Терехову, вважає депутат Черняк.

Хай там як, але зараз Харків чекає 31 жовтня — дня голосування, аби зрозуміти, чи буде другий тур. Це і є головна інтрига виборів, каже політолог Біденко. «Заради демократії і щеп­лення від п’янкого відчуття влади було б краще, якби був другий тур», — додає вона.

Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 40 від 28 жовтня 2021 року.