Помер Геннадій Кернес. Як він прийшов до фактично безмежної влади в Харкові, почавши з пошиття курток і «ломки чеків»

Його друг, бізнесмен Павло Фукс повідомив, що Кернес пішов з життя в ніч на 17 грудня.

Востаннє мер Харкова з’являвся на публіці ще 23 серпня. Через кілька тижнів стало відомо, що у нього діагностували Covid-19. Хвороба протікала вкрай важко, у Кернеса відмовили нирки.

НВ зібрав головні факти про життя харківського міського голови.

«Хто ти є такий?»

Геннадій Кернес народився 27 червня 1959 року в Харкові. Закінчив середню школу № 82, вчився добре, але з поведінкою були проблеми.

«Однокласники пам’ятають, як одного разу, коли вчителька географії вийшла з класу, я зіграв глобусом у футбол і зламав його. Батькам довелося розшукувати такий мало не по всьому СРСР», — згадував Кернес.

Вступив до ПТУ, де дістав спеціальність кресляра-конструктора, паралельно працював на заводі Світло Шахтаря слюсарем. В армію його не взяли через психічний розлад.

На початку 80-х захопився ремонтом годинників, відкрив власну майстерню. У 1984-му вирішив, що заробітки надто малі, і звільнився. Змінив кілька робіт, поки в 1986-му не влаштувався у кооператив, який займався пошиттям курток.

У ті ж роки Кернес увійшов в угруповання, яке займалося «ламкою чеків» і «кидаловом».

"Ламкою" називали схему оборудки при нелегальному обміні рублів на чеки — радянську квазівалюту, яка використовувалася для придбання дефіцитних товарів у мережі магазинів Берізка. «Кидалово» — різновид шахрайства при купівлі-продажу з рук дорогих товарів.

Незалежність України майбутній мер Харкова зустрів у СІЗО в очікуванні суду. 14 серпня 1992-го його засудили до трьох років виправно-трудової колонії за шахрайство; від відбування терміну Кернеса звільнили, враховуючи «щире каяття» і час, проведений у попередньому ув’язненні.

У наступні кілька років Кернес зосередився на приватизації об'єктів нерухомості. Україна кримінальна в 2004 році називала його бенефіціаром НПК-Банку, будинку побуту Центральний, великих гастрономів, комісійного магазину, ломбарду та ін. Він також придбав готель Національ, який потім перепродав, але… залишився там жити. «Я пізно приходив, рано йшов. Удома цього не дозволиш собі», — пояснював він в одному з інтерв'ю.

«Окремий вид спорту в Харкові»

Після обрання депутатом міськради в 1998 році Кернес швидко домігся впізнаваності. Цьому сприяло придбання частки в найстарішій незалежній телекомпанії України Тоніс-Центр (7 канал). Там почали регулярно виходити критичні передачі про тодішнього мера Михайла Пилипчука, співвласник канала позиціонував себе як лідер опозиції.

У 2002-му Кернес, як писав тижневик Дзеркало тижня, — «сам по собі окремий вид спорту в Харкові». Амбіційний депутат мав намір балотуватися до Верховної Ради, але тодішній губернатор Євген Кушнарьов переконав його «звільнити округ» для Станіслава Косінова, зятя ректора Юридичної академії Василя Тація. Натомість Кернесу запропонували посаду секретаря міськради, на якій він пробув місяць. Новий мер Володимир Шумілкін скликав позачергову сесію, більшістю голосів секретаря переобрали.

У 2006 році Кернес узяв реванш. Його протеже став нардеп Михайло Добкін.

Вони товаришували незважаючи на різницю у віці - Кернес старше на 11 років. Завдяки потужній медійній та фінансовій підтримці друга Добкін випередив Шумілкіна на виборах, набравши майже в два рази більше голосів. На популярності дуету не позначився навіть телевізійний ролик-мем, у якому Кернес інструктує Добкіна перед записом політичної реклами («Ти можеш сказати те ж саме, але з виразом і мімікою обличчя? Це пісна ху*ня якась, бл*дь!»).

Новий склад міськради обрав Кернеса секретарем. З весни 2010-го він виконував обов’язки мера, оскільки Добкіна призначили головою Харківської ОДА.

2010−2014

Міський виборчком визнав Кернеса переможцем виборів мера, які відбулися 31 жовтня 2010 року. За офіційними даними, він випередив кандидата від ВО Батьківщина Арсена Авакова на 2744 голоси — мізер для півторамільйонного міста. В опозиції заявили про фальсифікації: паралельний підрахунок показав перемогу Авакова з розривом в 432 голоси. Правозахисники з Freedom House підтвердили масові порушення на виборах. Однак після серії судових розглядів рішення тервиборчкому залишилося в силі.

Мер Кернес отримав політичну монополію в місті. Фракція Партії регіонів контролювала міськраду, усі ключові пости у виконкомі мали близькі до міського голови функціонери, опозиційна преса була маргіналізована.

Уже під час першого терміну проявилася пристрасть Кернеса до масштабних інфраструктурних проектів. У 2011-му почалася реконструкція Парку імені Горького, був узятий багатомільйонний валютний кредит у Промінвестбанку під заставу дев’яти міських будівель і частини майна метрополітену. До сих пір не погашено понад 200 млн грн боргу.

Грандіозні ремонтні роботи влада затіяла в 2012 році, коли Харків приймав матчі чемпіонату Європи з футболу. При цьому в наступні роки на вже реконструйованих вулицях знову перекладали асфальт і пересаджували клумби. «Не секрет, що більшість підрядів освоюють фірми найближчого оточення міського голови», — писало видання Kharkiv Today.

Під час Революції гідності Кернес, як і Добкін, засуджували повсталих і публічно підтримували Беркут, який застосовував силу проти учасників протесту. На збори харківських євромайданівців біля пам’ятника Шевченку кілька разів нападали тітушки, підконтрольна міській владі міліція не протидіяла.

Міський голова увійшов до президії з'їзду депутатів Півдня і Сходу України, який відбувся в харківському Палаці спорту 22 лютого 2014 року. Очікувалося, що на зборах виступить четвертий президент України Віктор Янукович, який утік із Києва, але він не з’явився. Коли ж палац оточили прихильники Євромайдану, Кернес і Добкін терміново покинули з'їзд і виїхали з міста.

Наступного дня мер повернувся до Харкова, заявивши в аеропорту: «Те, що стосується президента Януковича, — це вже історія».

У березні 2014-го Кернес протистояв спробам захоплення мерії проросійськими натовпами.

Він також виступив в ролі миротворця після перестрілки в центрі міста між російськими терористами на чолі з Моторолою і членами організації Патріот України, лідером якої був Андрій Білецький.

Поранення

Кернес захопився бігом на початку 2010-х. Спочатку були просто пробіжки для здоров’я, потім він дедалі більше часу присвячував хобі. Подейкували, що режим роботи мерії спеціально змінили на догоду графіку тренувань «шефа».

12 квітня 2014 року він пробіг напівмарафон у Харкові за годину 44 хвилини і 50 секунд, фінішувавши з прапором України.

Звичайним місцем його тренувань було Білгородське шосе — траса через лісовий масив, що з'єднує віддалений район П’ятихатки з північно-західною частиною Харкова. Частину маршруту він долав бігом, частину — на велосипеді.

28 квітня 2014-го близько 12:00 у Кернеса стріляли, коли він перебував на узбіччі шосе. Куля калібру 7,62 влучила міському голові в спину, пробила печінку і зачепила легеню. Того, хто стріляв, не знайшли.

У критичному стані Кернеса доправили до Інституту невідкладної хірургії, після операції поранений залишався без свідомості. На спеціальному літаку мера вивезли до Ізраїлю, де знову прооперували.

Він прийшов до тями 1 травня. Тільки через півтора місяці лікарі дозволили йому повернутися до Харкова.

З того часу він не вставав з інвалідного візка. У 2017 році під час занять з реабілітологом зламав ногу, коли намагався пройтися в екзоскелеті.

«Я кожен день вранці кручу велосипед по годині, по півтори — як виходить», — розповідав він журналістам у грудні 2017-го.

Замовником замаху Кернес називав Авакова. «Думаю, хтось дуже хотів якнайшвидше принести йому свідоцтво про мою смерть. Міністр внутрішніх справ особисто висловлюється про Кернеса, позиціонує його з тітушками і „російською весною“, натякає: мовляв, позбавимо країну від цього негідника, вирвемо його з коренем. А як вирвати з коренем? Тільки вбити?» — говорив він виданню Гордон .

Аваков в інтерв'ю Українській правді стверджував, що у Кернеса «блимають версії», а сам він «пробачив» харківського мера за звинувачення в причетності до замаху.

Берлінський пацієнт

Поранення не завадило Кернесу переобратися мером Харкова; 2015 року він набрав на виборах 65,8% голосів.

Під час другої каденції він поєднував роботу в мерії з поїздками на суд у Полтаві (Кернеса з охоронцями звинуватили в нападі на двох учасників Євромайдану в 2013 році) і з лікуванням.

Намагався створити всеукраїнський політичний проєкт разом із мером Одеси Геннадієм Трухановим. У підсумку партію Довіряй справам очолив Труханов, а Кернес 2019 року балотувався в Раду за списками Опозиційного блоку (політсила не подолала 5%-ного бар'єру).

У 2020-му оголосив про бажання піти на третій термін. Кернес нечасто з’являвся на публіці, але 23 серпня взяв участь у святкуванні Дня міста; на всіх фото він без маски.

12 вересня стало відомо, що мер перебуває в міській лікарні № 17, ЗМІ та Telegram-канали стверджували, що у нього COVID-19. Міськрада визнала госпіталізацію Кернеса тільки через три дні. А 16 вересня міського голову евакуювали в Берлін — його стан погіршився.

Лікарі клініки Шаріте не давали коментарів про стан пацієнта. Скупі повідомлення надходили від сина Кернеса Данила, пасинка Родіона і друга сім'ї, підприємця Павла Фукса. Останній стверджував, що до 30 грудня Кернес повернеться на батьківщину.

Тим часом в Україні пройшли місцеві вибори. Харків'яни обрали Кернеса мером у першому турі (60,34% голосів). 11 грудня, через два дні після того, як Кернес заочно вступив на посаду, у нього відмовили обидві нирки.

Афоризми Кернеса

«У тебе нудне обличчя, тобі ніхто грошей не дасть»

«Дивись, сучий пес, я тебе помножу на нуль»

«Хто ти є такий? Ти кнопка, бл*дь! Зрозумів чи ні? Ти не вмієш розмовляти з людьми»

«Бачите — стіна? Вашою головою туди!»

«Рішення прийнято, один утримався. Якийсь змій, бл*дь»