Політичний хресник Кернеса. Ігор Терехов — про конкуренцію з Добкіним, відносини з президентом і російську мову в Харкові — інтерв'ю

— Геннадій Кернес за вісім днів до смерті направив подання з електронним підписом із пропозицією призначити вас на посаду секретаря міської ради. Чи був він у стані тоді це зробити? Ваші опоненти підозрюють, що електронний підпис був підробним і є кримінальне провадження щодо цього.

— Є порушена справа за цією заявою, хай компетентні органи розслідують. Як мені стало відомо, вони розслідують цю ситуацію. Я з Кернесом розмовляв, коли той був у Шаріте. За два дні, мабуть, до сесії, ми обговорювали питання секретаря. І ні для кого не було секретом ще до виборів, ще навіть до його від'їзду до Німеччини ми говорили про це.

Є розслідування, що провадиться компетентними органами. Я, як ніхто інший, зацікавлений у цьому об'єктивному розслідуванні та роблю все для того, щоб розслідування було об'єктивним. А факти, про які говорять, — це фейк. Це ж передвиборна технологія, ми це розуміємо.

— Кандидат на посаду Харківського міського голови Михайло Добкін сказав, що його головний конкурент на цих виборах — не ви, а «колективний Аваков», який із вами має хороші стосунки. Нібито після смерті міського очільника ви поновили з ним комунікацію. Яку роль [колишній міністр внутрішніх справ] Арсен Аваков зараз відіграє в харківській політиці?

— Михайло Добкін — це минуле політики. Харків живе майбутнім, Харків живе сьогоденням, Харків готується до проведення опалювального сезону. Це ще одна передвиборна технологія цієї людини. Він зараз мене долучає в одну ситуацію, в іншу, в третю — спочатку з Аваковим, потім із партією Слуга народу. Я харків'янин і стою на захисті інтересів харків'ян. Є система взаємовідносин з офіційним Києвом, вона вибудована і вибудовувалася роками, незважаючи на різні ситуації. Харків вибудовує стосунки з офіційним Києвом, незважаючи на прізвища.

— Є великі політичні і бізнесові фігури, які 100% мають свої інтереси в Харкові. Аваков був впливовим у Харкові певний період часу. Зараз ситуація все ж змінилася. Ви з ним зустрічалися, комунікували, що він хоче від Харкова?

— Я не знаю, що Аваков хоче від Харкова і чи хоче взагалі чогось від Харкова. Я з ним не зустрічався. Після відставки ми не спілкувалися. Коли він був міністром, ми кілька разів спілкувалися, але суто у міських справах. Я не можу не спілкуватися з міністром і не лише з Аваковим. Я з усіма міністрами на зв’язку, бо є справи, які мені потрібно вирішувати заради Харкова. Тому я спілкувався і спілкуюсь з багатьма міністрами, це моя робота.

— Інша впливова людина — це бізнесмен Павло Фукс, який називає себе найкращим другом покійного мера Харкова. Він навіть приїжджав на сесію міської ради, де вас обрали секретарем. Чи підтримуєте ви стосунки зараз і чи Фукс має вплив на те, що відбувається в Харкові?

— Авжеж, Павло Фукс був одним із найближчих друзів Геннадія Адольфовича і ми дуже багато спілкувалися і втрьох, обговорюючи різні ситуації. Фукс приїздив на похорон і ми багато разів обговорювали створення пам’ятника, він підтримував і підтримує сім'ю Геннадія Адольфовича. Так, такі стосунки були. Останнім часом дуже рідко спілкуємося. Останній місяць взагалі не спілкувалися.

— Чи змінилося щось після того як він потрапив під санкції РНБО?

— Він не мав інтересів до Харкова як такого. Він мав свою позицію щодо певних людей, які у Харкові працюють, живуть, бо він виходець із Харкова, це по-перше. По-друге, він підтримував і підтримує сім'ю Геннадія Адольфовича, тому певною мірою відстоює їхні інтереси, допомагає їм і все. До міста Харкова, які у нього можуть бути інтереси? Він бізнесмен і, наскільки мені відомо, бізнесу у Харкові він не має. Мені б стало відомо, якби він був, бо виникали б певні ситуації, де я розумів, що він у Харкові присутній.

— За даними Української правди, у вас восени була зустріч із президентом Володимиром Зеленським. Коли ви зустрічалися з Зеленським, про що домовлялися на цій зустрічі?

— Ми зустрічалися із президентом України кілька разів. Мали зустрічі офіційно, а не кулуарно. Одна зустріч була у Харкові, коли сталася трагедія і президент Володимир Олександрович Зеленський приїхав до міста. Потім двічі ми зустрічалися у Києві, коли проводився Конгрес регіональної влади. Подейкують, у мене були якісь зустрічі, тим паче кулуарно, — повірте мені, не було.

— Партія влади не висувала свого кандидата в Харкові. Говорять, що так сталося тому, що ваша кандидатура Офіс президента цілком влаштовує. Є інформація про те, що Офіс президента хоче, якщо ви виграєте вибори мера Харкова, щоб секретарем міської ради став представник Слуги народу. Чи є у вас така домовленість?

— Я ще раз хочу запевнити, що я ні з ким ні про що не домовлявся. Окрім партії Блок Кернеса — Успішний Харків, яка мене висунула, мене ніхто не підтримує. Я не обговорював ні з ким жодних кандидатур і вважаю передчасним обговорення взагалі будь-яких кандидатур. Давайте ми пройдемо виборчий процес.

— Чому партія влади не висунула свого кандидата?

— Як на мене, вони не мають сильного кандидата. На минулих виборах вони виставили кандидата, який набрав менше за рейтинг партії. Тому, напевно, вони зрозуміли, що в місті Харкові немає тих позицій і сильного кандидата, який міг би якось повторити рейтинг партії або був націлений на перемогу і переміг.

— Кілька тижнів тому у вас з’явився новий заступник Сергій Кузьмин — заступник мера з цифрової трансформації. Це людина не з харківської політики, а з київської. Його вам нав’язав Офіс президента?

— Кузьміна насправді я знаю давно. Коріння у нього харківське, він працював у Києві. Він людина, яка, на мою думку, може сьогодні зробити відкритість. Коли з ним розмовляв, я йому сказав одну річ: «Я хочу, щоб мерія міста Харкова була найвідкритішою мерією серед усіх міст України. Я хочу, щоб у нас були прозорі тендери. Моя жорстка вимога — жодних хабарів, жодних відкатів». Я поставив йому завдання. Він мені пообіцяв це зробити. Ми провели сесію, його підтримали депутати. Зараз він робить певні кроки. Я вважаю, що він професіонал. А я звик працювати не з дилетантами. Я надав йому певні повноваження. Зараз побачимо, як він виконуватиме.

— Ви виступали за повернення російській мові статусу регіональної у Харкові. Як ви збираєтеся це зробити? Це суперечить українському законодавству.

— Це позиція нашої регіональної політичної сили, бо насправді сьогодні більш як 80% населення міста Харкова розмовляє російською мовою. Це не означає, що хтось не розуміє чи в офіційному зверненні ігноруватиме українську мову. І в школах діти також навчають української мови. Вдома ми розмовляємо російською мовою, а діти приходять до школи та розмовляють українською. Це цілком нормально. Людям зручно спілкуватися російською мовою, а інтереси харків'ян для мене перевищують решту всіх інтересів. Даруйте, але я відстоюватиму це. Ми маємо свою юридичну службу, юридичну позицію, і ми відстоюватимемо. Як вирішить суд. Я ж не впливаю на суд.

— Але це суперечить чинному законодавству про мову. Тому дивно, як можна сподіватися виграти судовий процес.

— Що означає регіональна мова? Ми ж не говоримо, що ми діловодство вестимемо російською мовою. Ми ж не говоримо, що сесії міської ради я вестиму російською мовою, я користуватимуся українською мовою так, як прописує закон. А всередині колективу ми розмовлятимемо російською.

— Зараз це не заборонено.

— Люди кажуть, що є різні спроби. Я дуже хочу, щоб наші діти спілкувалися як російською, так і українською. Ніхто не збирається порушувати закони, але водночас є ментальність будь-якого міста, зокрема міста Харкова. Важливо, аби було комфортно мешканцям міста Харкова.

— Ви також виступаєте проти декомунізації деяких вулиць в Харкові. Є судові процеси на вашу користь. Скільки ще збираєтеся повертати назв?

— Насправді ми сьогодні говоримо лише про одне — про проспект Маршала Жукова. Різні погляди із цього приводу існують. Але переважна більшість жителів міста Харкова вважають, що ми маємо зберегти проспект Маршала Жукова. І я відстоюватиму це.

— Харків місто прогресивне, я б сказала. У вас величезна кількість молоді, студентів, айтішників, класні заклади, ресторани. Але у Харкова зберігається чіткий радянський імідж, мені здається. Яким ви бачите майбутнє для Харкова?

— Ви сказали, як людина, яка живе у Києві та бачить лише ті топові новини, що заходять у місті Києві. Насправді місто Харків багатогранне. Перейменування Жукова — це лише одна тема. А в нас дуже багато тем. Інвестиційний форум та розвиток промисловості, початок створення індустріальних парків, айті-кластер колосальний, розвиток культури.

— Вам хотілося б, щоб за межами Харкова імідж міста змінився?

— Насправді імідж міста Харкова формуємо ми, містяни. І формують засоби масової інформації. Але перегляньте кредитні рейтинги міста Харкова. Жодне місто, окрім міста Харкова, сьогодні не робить такі речі разом із міжнародними фінансовими інституціями. Назвіть мені бодай одне місто в Україні, яке збудувало сміттєпереробне підприємство повного циклу. Ми сьогодні зробили те, чого ніде немає в Україні. Ми зробили полігон за найжорсткішими екологічними вимогами — світовими, не європейськими. Ми видобуваємо сьогодні полігонний газ, а з нього виробляємо електроенергію. Ніхто такого не робить.

Ми рекультивували старе звалище, висаджуємо дерева, чагарники та створюємо лижні траси. Назвіть мені хоч одне місто, яке б могло на звалищі таке зробити?

Покажіть мені бодай одне місто, яке змогло збудувати за такий стислий термін європейського рівня зоопарк. Ми відкрили фентазі-парк, який облаштували за шість місяців. Люди захоплюються цим. Ми зараз починаємо будувати льодову арену. До речі, за програмою «Велике будівництво», це робота з офіційним Києвом. Ми сьогодні створюємо найбільший урбан-парк. Ми починаємо робити зелений каркас міста Харкова.

Ми закупили новий комунальний транспорт, уникаємо приватних перевізників. Цього року розпочинаємо будівництво двох станцій метрополітену, оновлюємо рухомий склад. Ось цим живе місто. Харків — динамічне місто, моє завдання, щоб воно щороку нарощувало темпи динаміки та розвитку.

— Харківська область прикордонна з РФ, яка веде з нами війну. Яке ваше ставлення до Росії?

— Харків дуже важко пережив певні речі і те, що у нас розірвалися економічні зв’язки з Росією, з росіянами. Тому що насправді економіка міста Харкова з часів Радянського Союзу була інтегрована до економіки Російської Федерації. Коли сталося те, що сталося, коли ми зрозуміли, що ми — Україна і з росіянами нам не по дорозі, доки вони не повернуть нам наші території, наші підприємства дуже важко, але почали знаходити інші ринки збуту. Чимало перепрофілювалися. Я пам’ятаю цей колосальний спад виробництва, який стався. Але водночас це був початок нової доби відродження харківського виробництва. Ми сьогодні пишаємось такими підприємствами, як [Харківський машинобудівний завод] ФЕД. Це підприємство працювало свого часу на російський ринок, а сьогодні — на ринки Європи, ринки світу. [Завод імені] Малишева сьогодні працює на оборонний комплекс. Успішне серйозне підприємство. Турбоатом тощо. Пережили та й пішли далі.

— Харківська область зараз в лідерах за кількістю хворих на коронавірус. Але на останніх вихідних перед виборами в Харкові відбувалися масові заходи через відкриття футбольної академії Металісту. Металіст належить харківському бізнесмену Олександру Ярославському, з яким у вас хороші стосунки. Чому ви не заборонили масові заходи у зв’язку з такою критичною ситуацією з коронавірусом?

— Давайте не говорити про те, що у Харкові критична ситуація. Якби в місті була критична ситуація з коронавірусом, то ми вже опинилися б у червоній зоні. Так, як і в усіх містах, як і в усьому світі, у нас складна ситуація. Але вона контрольована. Ми сьогодні маємо запас по ліжко-місцях. У нас заповнення до 74%. Але за потреби ми додамо ліжко-місця. Щотижня я виділяю гроші на медицину. Лише минулого тижня виділено 20 мільйонів [гривень]. Все, що потрібно для медиків, щодня фінансується. Не було жодного разу, щоб заявка медиків була незадоволеною. Кисневі концентратори — будь ласка, ШВЛ-обладнання — будь ласка, кисневі станції — будь ласка. Все, що потрібно, ми надаємо.

— Чи доречні зараз фестивалі вуличної їжі, концерти?

— Ми не в червоній зоні і я не маю права заборонити, скажімо, масові заходи. Ми попередили про те, що [потрібно бути] в масках, дотримуватися соціальної дистанції. Заходи відбулися. Наскільки мені відомо, дуже успішний захід минув.