«Подвійна гра». Чому РФ торпедувала переговори у Будапешті і як Путін по-КДБшному розводить Трампа

Більш-менш притомний [держсекретар США Марко] Рубіо поговорив із [міністром закордонних справ Сергієм] Лавровим і вочевидь зрозумів: росіяни підтвердили своє категоричне небажання йти назустріч Трампу, передусім у справі заморожування війни, у напрямку перемир’я. Після того як Рубіо пояснив цю ситуацію Трампу, він одразу ж почав іти на відмову від цієї зустрічі і говорити, що просто так зустрічатися немає сенсу.

Путін легко, по-КГБшному, по-чекістськи розводить Трампа. Це мені нагадує телефонне шахрайство, коли спеціально підготовлені шахраї, маніпулятори, телефонують літнім людям, найчастіше з когнітивними розладами, і змушують їх здійснювати абсолютно божевільні якісь вчинки: продавати свої квартири, передавати їм гроші.

Трамп реально ведеться. Путін прекрасно знає, чим можна взяти Трампа. По-перше, це всілякі компліменти, абсолютно нереальні, нещирі. Але головне — дуже широкомовні, що Трамп велика людина, великий миротворець. Звичайно, якби Трамп був президентом, ніякої війни не було б, що це все [колишній президент США Джо] Байден винен, [колишній президент Барак] Обама. Усе це як бальзам на душу президенту США, який впав у маразм. І далі ще якісь обіцянки грошей, економічного співробітництва, якихось божевільних проєктів, тунель вони останнім часом якийсь будувати зібралися між Чукоткою й Аляскою… Усе це, звісно, звучить смішно, чому не «золоті сходи», як Трамп любить, на Марс.

— Тунель теж може бути золотим.

— До речі, так. І, звичайно ж, статус великого миротворця. Ось на це все Трамп клює, а зрозуміти, що його обманюють, розводять, що за цим нічого не стоїть — у нього просто не вистачає реально когнітивних здібностей.

Я, чесно можу сказати: не вірю, що він Штірліц, тобто агент, впроваджений в американське керівництво ФСБ, Трамп на цю роль не тягне. А на роль дідуся, якого по телефону розводять і який сам намагається інших розводити — це все дуже схоже.

І варто було поговорити притомному Рубіо з Лавровим, пояснити, мабуть, це Трампу, тому що до цього Трамп слухав [свого спецпредставника Стіва] Віткоффа, який, безумовно, агент Кремля, пов’язаний із російським олігархатом, зокрема з Кирилом Дмитрієвим. Мабуть, у Трампа разом із Путіним ще й сидів на вухах Віткофф, а варто було сісти на вуха Трампу Рубіо — і він зробив поворот, якщо не на 180 градусів, то на 90 градусів.

Що далі буде? Я боюся, що далі буде знову біг по колу. Ми вже його бачили. Тобто спочатку Трамп натхненний якимись сигналами від Путіна, любить Путіна, мріє з ним домовитися, впевнений в угоді, що Путін не зможе відмовити такій людині, як Трамп. Далі Путін його водить за ніс, знущається фактично над ним. Далі Трампу пояснюють якісь більш-менш притомні товариші, що він просто ганьбиться, і він починає тоді голосно обурюватися, стукати кулаком по столу, погрожувати чимось. Далі Путін знову на нього виходить, знову починає вести якісь розмови про тунель між Нью-Йорком і Москвою, або ще про що-небудь. І Трамп знову ведеться і знову відмовляється від якихось жорстких заходів, які щойно обіцяв.

Чи довго це буде, чи коротким буде цей біг по колу — сказати дуже важко. Але поки що немає відчуття, що цього разу вже точно Трамп зрозуміє, що його водять за ніс.

— До речі, про агента Росії Трампа, тут є цікавий момент. Я слухав подкаст такого Ентоні Скарамуччі, де він розбирає різні політичні питання. Зокрема, обговорювали візит президента Зеленського до Вашингтона. Скарамуччі, який недовго займався комунікаціями Трампа під час його першої каденції, впевнений, що є якийсь компромат у Росії проти Трампа, тому що інакше неможливо пояснити його кроки, його діяльність.

Якщо зупинитися на тому, як розвивалася ситуація навколо Будапешта. А чому Росія відмовляється? Невже не вигідно Путіна звозити в Будапешт, дати ляпас Європі? У Будапешті його не заарештують за ордером Міжнародного кримінального суду. І взагалі знову показати: Дивіться, я не тільки в Америку, я і в Європу їжджу.

— Я спочатку все-таки прокоментую з приводу компромату на Трампа у ФСБшників. Це цілком імовірно. Я не вірю в те, що він Штірліц, засланий козачок. А те, що в них є компромат, те, що вони використовують метод батога і пряника, тобто можуть таємно погрожувати компроматом, наприклад, тими самими файлами або якимись іншими доказами зв’язку Трампа з Епштейном — це цілком імовірно. Тим більше точно доведено, є матеріали, опубліковані в ЗМІ, про те, що Епштейн тісно спілкувався з агентами ФСБ, вони його пасли. Епштейн просив у них усілякі послуги, вони йому їх надавали, на кшталт натиснути на жінку, яка намагалася шантажувати друзів Епштейна. Тобто це цілком імовірно, так, це може бути.

Тепер щодо того, чому Путін торпедував цю зустріч. Я думаю, що там була подвійна ситуація, подвійна гра. По-перше, мабуть, Путін сказав Трампу, що потрібно змусити Зеленського йти на поступки, щоб він віддавав Донбас. Трамп, звісно, нічого не зрозумів, як завжди, вирішив, що йдеться про якийсь обмін або ще про щось. Насправді йдеться про обмін того, що в Путіна немає зараз — на те, що в Путіна теж немає і те, чого не буде ніколи. Тобто це про обмін не завойованого Путіним Херсону і Запоріжжя — на теж не завойований Путіним Краматорськ і Слов’янськ.

Тобто виходить, що росіяни на це натякають і ці сигнали проходять у Білий дім, що нібито вони готові щось на щось обміняти. Вони готові, в обмін на те, що їм здадуть укріпрайон на Донбасі без бою, відмовитися від своїх воєнних планів у напрямку Запоріжжя, Херсона та інших незахоплених ними територій.

Це чистої води розводка. А Трамп, я думаю, цього просто не розуміє. А Путін теж недалеко пішов. Так, він, звісно, навичок якихось чекістських, розвідницьких не втратив, з одного боку, але з іншого боку, там із когнітивним апаратом теж великі проблеми. І він щиро вірить, мабуть, що Трамп може Зеленського щось змусити зробити.

Насправді це не так. І, мабуть, Путін очікував, що Трамп наїде разом із його путінським клевретом, найманцем Віткоффом, на Зеленського, і Зеленський щось відпише Путіну — Донбас. Це теж не вийшло.

І далі росіяни стали в таку позу: вони почали вимагати від Трампа подальших поступок. «Ми не готові ні на що, — по суті сказали росіяни. — А ти, Трамп, маєш тиснути на Зеленського, ти маєш відмовляти Зеленському навіть не в підтримці, а в продажі зброї через європейців». На це Трамп піти не може. Неважливо, чи є на нього компромат, чи немає на нього компромату, чи платять йому росіяни хабарі через усілякі криптовалюти.

Він не може собі дозволити просто відверто лягти під Путіна — так, щоб це бачили всі. Бачило американське суспільство, бачили європейські союзники, бачили республіканські конгресмени. Раз він не може собі цього дозволити, значить, і зустріч зривається. Значить, той самий Рубіо пояснив йому, що ти матимеш ганебний вигляд на цій зустрічі. Що замість п’яти хвилин слави, про яку він мріє, яку він здобув, наприклад, в Ізраїлі, коли натиснув на [прем'єра Ізраїлю Беньяміна] Нетаньягу і фактично змусив його піти на угоду з ХАМАС, ось цих п’яти хвилин слави в Будапешті не буде. Не буде слави — не буде Будапешта. Ось так Трамп і міркує, я думаю.