Удари ЗСУ по Криму. Українські військові знищують ППО окупантів на півострові як явище — інтерв'ю з експертом Defense Express

І коли російські окупанти уже зайшли, вони заявили, що, мовляв, все обладнання в Феодосії було розграбовано і там вони влаштували свій радіолокаційний спостережний пункт протиповітряної оборони, призначений для виявлення крилатих ракет на великих відстанях. І, зокрема, там точно відомо, що стояла радіолокаційна станція під індексом НЕБО-У, призначена для виявлення цілей на дальності до 600 кілометрів, зокрема, балістичних ракет. Це дуже така рідкісна і стратегічно важлива радіолокаційна станція рашистів, тому що їх там буквально було декілька одиниць на всю армію РФ.

І взагалі росіяни їх тримали переважно десь в Арктиці, бо думали, що, мовляв, там ці радіолокатори знадобляться для перехоплення американських ракет. Тим не менше все у них пішло не по плану і ці НЕБО-У тепер прикривають позиції рашистів, в том числі і в Криму. Відповідно, зважаючи на те, що ця радіолокаційна станція в Феодосії має ледь чи не центральне значення для протиповітряної оборони всього тимчасово окупованого півострова, то бити по тій станції більш ніж важливо.

Чисто тому що, знаєте, преш ніж дійти до такої картини, яку в своїх виступах описує Бен Ходжес, мовляв, як ЗСУ дійдуть до кримського перешийку — до Чонгара, почнуть там працювати HIMARS по військовим об'єктам рашистів в тимчасово окупованому Криму, бажано, щоб коли ця перспектива нарешті настане, щоб протиповітряна оборона рашистів на півострові зникла як явище. Відповідно оцей удар по Феодосії - це вважайте один з перших кроків на шляху до досягнення цієї мети.

Чим могли ударити — це, звісно, окрема, цікава інтрига. Тому що одразу пішли різного роду конспірологічні припущення, що, мовляв, це могла бути наша балістична ракета Грім. Хтось більш витонченіше конспіорологію почав доводити, що то, мовляв, ракета Storm Shadow — та, що нам начебто збиралися давати британці. Але якщо згадувати концепцію того, що британці нам збиралися давати саме далекобійні можливості і з того, як потім натякали самі британці і Пентагон, що це скоріше масштабування нашого проєкту по застосуванню безпілотників для ударів по російським військовим об'єктам.

То судячи з усього: а що, якщо для цього удару могли використати британський безпілотник сімейства Banshee? Там є такий модульний безпілотник: є варіанти з реактивним двигуном, є варіанти з поршневим двигуном. Там достатньо такі грузопідйомні безпілотники, що можна прикріпити боєголовку. І цілком можливо, що вже британці дали свої далекобійні можливості, щоб ми могли так працювати по об'єктам російських окупантів в Криму на дистанції мінімум 300 кілометрів.

— Тобто для Banshee 300 кілометрів — це мінімум, чи я неправильно зрозумів?

— Знаєте, зважаючи на те, як британці самі з однієї сторони носяться з тими Banshee — сімейством безпілотників, що навіть тренувалися, знаєте, це виглядало так: експеримент природничої лабораторії. Що буде, якщо цей безпілотник, який виконує зазвичай роль мішені, запустити з авіаносця Prince of Wales. Експеримент їм сподобався. Щоправда, які були саме там результати — вони, на жаль, чи, на щастя, публічно оголошувати не стали. Тому цілком можливо, що якщо оці всі британські далекобійні можливості, оформленні, як, знаєте, як британський варіант нашого Стрижа з бавовною, вони вже працюють по Криму.

Чому я особисто не сильно прихильний до версії Storm Shadow? Тому що якщо виходити з версії наших конспірологів, що ці ракети мали б вивішуватися під наш Су-24М бомбардувальник. Є ж одна проблема: кожен бомбардувальник чи кожна ракета, вона розробляється під конкретний тип літака і тип ракети. І ось ця історія, коли в нас під МіГ-29 причепили не штатні протирадіолокаційні HARM, вона створює небезпечну ілюзію, що, мовляв, ледь чи не кожну ракету можна почепити під будь-який літак, була б фантазія.

Тут же просто, якщо співставляти штатні комплектації Су-24М, під найтяжче, на що він розрахований — це ракета Х-59 масою максимум 900 кілограмів. Storm Shadow важить 1300 кілограм. Відповідно може бути історія, що Су-24 при всьому бажанні може цю Storm Shadow не потягнути. А західних літаків, наскільки відомо, в нас ще немає. Але якщо говорити про якісь імпровізовані можливості, які може в теорії забезпечити наш ОПК, тут варто згадати про те, що десь восени 2021 року очільник КБ Луч говорив, скажімо так, як мінімум про концептуальний намір адаптувати Нептун для ударів по наземним цілям.

І зважаючи на те, наскільки рашисти активно застосовували протикорабельні ракети для ударів саме по наземним цілям, розташованим особливо в приморській зоні, знаєте, сам варіант того, що могли в теорії спробувати адаптувати Нептун для ударів по наземним цілям не виглядає нереалістичним. Поки що обмежимося таким формулюванням.

— ЗС постійно наголошують на тому, що нам потрібна нормальна авіація західного зразка. І власне тільки це дозволить нам якось рятуватися від цих плануючих бомб, які зараз російська авіація активно застосовує, в тому числі уже і по Херсонщині, а також ближче до лінії східного фронту.

Але ж, як я розумію, що якщо навіть рішення про умовні F-16 ухвалиться сьогодні, то це означає, що літаків чекати ще мінімум пів року. Тобто тут ми можемо вважати, що ми в ситуації безвихідній?

— Не те, щоб в безвихідній. Як я тут бачу особисто, картина виглядає так. З однієї сторони, тема готового якогось тактичного рішення Повітряні сили озвучити не готові по об'єктивним причинам, які ви тільки що описали. Тому, наприклад, офіційні наші військові представники вони так просто і описують, що ситуація складна, важка і яка тільки переводить західні винищувачі та зброю в розряд життєво важливої. Тому що виходить навіть так, що в нас ще взимку була така хибна дискусія, що, мовляв, навіщо нам ті F-16 і взагалі про них говорити, якщо нам кулеметів на фронті не вистачає?

Бо справді, якщо досі вимушені десь ще діставати з запасиків кулемети Максим. А тут виходить, що минуло декілька місяців, рашисти використовують ті ж плануючі бомби навіть не стільки проти критичної цивільної інфраструктури, як намагаються ними утюжити наш передній край оборони. А тут відповідно уже не виникають «або»: або F-16, або кулемети. Треба одночасно і кулемети, і F-16. Єдине, що тут один із варіантів, які нас може в теорії врятувати, але я не буду наполягати, що саме так будуть чинити.

Є ж офіційне, скажімо так, оголошення від представника Повітряних сил, що скоро ЗРК Patriot мають прибути в Україну. Ті всі видатні характеристики цього комплексу, які ми могли б прочитати в різних відкритих джерелах, вони забезпечуються двома типами ракет. Для збиття балістичних цілей — це відповідно ракета PAC-3, яка може працювати на дальності порядку 60 кілометрів. А для роботи по літакам чи крилатим ракетам рашистів на дистанції до 160 кілометрів заявленій, є інший тип ракет — PAC-2.

Є ж повідомлення, що Білий дім як раз виділяє нам ракети для Patriot, причому напряму з запасів армії США. Зважаючи на те, що PAC-2 більш поширена версія ракети, цілком можливо, що хоча б певний боєкомплект цих ракет в теорії, можливо, допоможе мінімізувати хоч якось цю загрозу від цих рашистських винищувачів з плануючими бомбами чисто тому, що на наше превелике щастя, по-перше, у рашистів все-таки будуть обмежені можливості по застосуванню цих плануючих бомб, і вони обмежені 20-ма одиницями за день.

Тут питання очевидно не тільки в виробничих потужностях, але й взагалі-то в кількості екіпажів яким з цією зброєю боротися. Тому що навіть ця історія, коли вчора рашисти поспішили оголосити, що це ж вони вдарили по Чернігівщині прямо «аналоговнетною» ракетою Х-29, заодно показує, що все-таки, так, вони би хотіли виробляти більше бомб, але це їм це не вдається. Тут навіть ще можна пригадати історію, що, скажімо так, офіційний представник Повітряних сил наголосив, що, можливо, рашисти будуть навіть намагатися кріпити ці модулі для управління навіть на півторатонні авіабомби.

І цей висновок було зроблено з того, що Шойгу приїжджав з показухою на якийсь авіаційний завод і там реально робили нові бомби радянського зразка. Це можна проміжним чином зафіксувати: схоже, в росіян навіть старі радянські авіабомби, які можна метати безконтрольно, вони закінчуються. Треба робити нові. Відповідно, можливо, в цьому хоча б якось, скажімо так, знизити поріг загрози, не ліквідувати повністю, але знизити поріг загрози, допоможе хоча б прибуття цих Patriot.

Тому що насправді для того, щоб взагалі мінімізувати загрозу від цих рашистських літаків з плануючими авіабомбами, знаєте, [то] F-16 — це в принципі найбільш скромний запит. Тому що по хорошому треба, щоб оці F-16 прикривали ще, умовно, кажучи, Eurofighter в найновішій версії з ракетами Meteor, які можуть бити на 200 кілометрів. Тому що стоїть задача не тільки позбивати літаки, які будуть нести авіабомби, а ще й буде задача збити літаки, які прикриватимуть рашистські літаки з тими плануючими авіабомбами.

І ще з таких, що насправді життєво необхідно. Є в американців зенітний комплекс C-RAM, де в основі шестиствольна 30-ти міліметрова зенітна гармата, які призначена для знищення подібних боєприпасів. Знаєте, нам би такі штуки теж треба було би на фронт. Відповідно тут варто наголосити, що F-16 в нашій ситуації дуже скромний запит, який як раз виходить з реального розуміння нашої обмеженої можливості і союзників. Бо реальна потреба у зброї значно ширша, як і за кількістю, так і за номенклатурою.

— А ви сказали, що, по суті, частину цієї проблеми можуть зняти Patriot. Але ж ми розуміємо, що будь-яка установка, як тільки вона буде десь розміщена — це у них буде ціль номер один. Вони не пошкодують ані своєї авіації, ані своїх будь-яких балістичних, наприклад, ракет.

Якщо розглядати тільки ракети для Patriot, ті, що ви сказали, PAC-2 без PAC-3, які можуть збивати балістичні цілі, чи це спрацює і чи це не підставить саму цю установку, як мішень?

— Якраз зважаючи на ці всі ризики, чому окремо проговоривши, наприклад, що я от бачу варіант такий, а, можливо, наші військові вживатимуть інші варіанти. Тут точніше варто сказати, що все-таки застосування знизить поріг загрози, але не нівелює повністю. Тому що навіть, якщо росіяни втратять ще декілька Су-35 при спробі атакувати плануючими бомбами, навряд чи вони припинять атаки. В нас стоїть задача в принципі зупинити ці атаки.

А, по-друге, знаєте, в нас, коли починаються якісь такі дискурси в стилі: от якщо в нас щось з’явиться на території або ближче до лінії фронту, росіяни це спробують знищити. Росіяни це постійно роблять. Знаєте, для початку в рамках цього дискурсу варто нагадати таку просту річ. Чому наші літаки — штурмові, винищувачі, вертольоти постійно літають на малих висотах? Іноді на рівні жартів: вертоліт повноцінний учасник дорожнього руху. Тому що, наприклад, росіяни мають повноцінне радіолокаційне покриття, яке перекриває майже всю нашу територію, зокрема, завдяки літакам А-50У, один з яких нещодавно успішно пошкодили в Мачулищах.

В теорії у росіян є всі можливості там по далекобійній зброї справді якось накривати військові об'єкти, навіть за допомогою Shahed. Тут питання в тому, що наскільки вони, по-перше, здатні організовувати ще такі удари. По-друге, наскільки вони здатні в реальному режимі виявляти реальні цілі і оперативно їх знищувати. Тому що, по-перше, вони, судячи з усього, досі не дали собі звіт у тому, коли вони заявляють, що вони [знищили] HIMARS більше, ніж у нас є фізично, що це було в буквальному сенсі «надувательство» російською, бо це було надувні мішені.

А, по-друге, на наше превелике щастя, як би росіяни не старалися, від моменту отримання інформації про поточне знаходження об'єкта до удару проходить в найгіршому для нас випадку 12−24 години. Це такі позиції доводиться міняти. Це якщо брати якісь загальні такі теоретичні випадки. Справді, якщо брати на практиці: росіяни постійно, всіма доступними засобами, намагаються працювати по нашій протиповітряній обороні. Коли фіксувались крайні такі масштабні ракетні атаки, були ж там не тільки далекобійні крилаті ракети, але й були протирадіолокаційні крилаті ракети.

Але в чому як раз і складність нашої роботи і заодно — майстерність нашої протиповітряної оборони? Вона полягає в тому, що наші зенітники навчилися від подібних ударів виходити або збивати ці протирадіолокаційні ракети. При всьому цьому це все тільки загострює цей тезис, що без офіційних джерел краще ні в якому випадку нічого не говорити про роботу протиповітряної оборони, нічого не знімати і тому подібне. От коли щось можна оголосити — офіційно все оголосять. Раніше, будь ласка, ніяк.

— Але днями була ситуація, коли росіяни використовували теж оці свої плануючі авіабомби. Було повідомлення, що принаймні дві чи три, я зараз просто вже не пам’ятаю, але декілька штук було збито. То чим це могли зробити, якщо Patriot у нас ще немає?

— Можна, звісно, припустити, що раптом хтось знайшовся дуже майстерний на наших комплексах Тор. Тому що радянський комплекс Тор малої дальності, він штатно взагалі призначався для знищення таких малорозмірних цілей. Можливо, хтось знайшовся майстерний. Але тут варто бути обережним з тим, щоб не вийшло як в історії з начебто збиттям ракет Х-22.

Спочатку всі дружно десь там в травні минулого року звітувалися: одну ракету збили, декілька ракет збили, а потім коли трапились трагедія в Дніпрі, виявилось, що за збиту ракету прийняли ту, яка просто збилася з курсу і впала десь у полі. Відповідно з цими плануючими авіабомбами поки що теж варто бути обережними чисто тому, що, повторюсь, в теорії радянський ЗРК Тор, яких декілька одиниць у нас мали би бути чи вони проти таких цілей були призначені працювати, але я б особисто не взявся би стверджувати, що це зараз технічно можливо.

— Ще одне хотів обговорити з вами — це публікація у виданні The Washington Post, що Китай може спробувати, як пишуть в цьому виданні, назвати НАТО «агресором» через значні атаки України у глибокому тилу Російської Федерації.

От власне я поки не знаю, наскільки значні зараз атаки в глибокому тилу Російської Федерації, що вважати значними, крім вибухів в Кремлі і в бункері Путіна. Що ви думаєте про такий спосіб мислення, про який пише The Washington Post?

— Скажімо так, тут може бути, хіба що, можливо, справді Китай зараз шукає якісь формальні приводи, щоб легалізувати якусь свою військову підтримку. Тому що, знаєте, формат шукання приводу для агресії у такому азіатському стилі за принципом басні Крилова: «виноваты тем, что хочется мне кушать». Даруйте, просто в інших культурах відповідників не знайдеш. От він навіть на китайцях був обкатаний. Наприклад, японці, коли окупували в 1931 році Маньчжурію, вони як обґрунтували: японські війська біля Пекіну обстріляли китайські війська. А при тому, а що робили японські війська біля Пекіну — нікого не цікавило.

Можливо, китайці хочуть відігратись за всі свої травми у протистоянні з Заходом і намагаються якісь формулювання шукати. Але з іншої сторони, зважаючи на те, що були навіть тими самими західними ресурсами зафіксовані випадки, що Китай насправді постачає дуже багато такої специфічної електроніки для російського БК, без якої росіяни би зупинились. Як мінімум електроніку для винищувачів Су-35, з яких, до речі, по нам власне росіяни й працюють цими плануючими авіабомбами, електроніка до комплексів С-400, до ракет до цих комплексів.

Можливо, судячи з усього навіть вагнерівці почали якусь стрілецьку зброю купувати у Китаю зовні схожу на таку піратську копію карабіна М4. Можливо, в них просто йде такий привід для легалізації більш такої двосторонньої співпраці, зокрема, поставок запчастин до танків. Тому що раціонально із нашої, європейської, з української точки зору пояснити ось цю от тезу, що китайці щось збираються оголосити — вторгнення НАТО, удари по території Російської Федерації, знаєте, раціональному аналізу це не піддається і викликає тільки розгублення.

— Але ж, знову ж таки, Сполучені Штати, ЄС, напередодні був Еммануель Макрон і Урсула фон дер Ляєн у Китаї. Там же якраз ось і був заклик про непостачання і Китай заявляв, що він не постачає жодній стороні конфлікту якогось озброєння, а ось це тільки американці підливають, що називається, вогню.

— Знаєте, можливо, може бути причина ще в [хитрості] китайців. Тому що, наприклад, якщо просто продати частини до танків — це ж не озброєння вони можуть вважати. З іншого боку, в цьому стратегічному протистоянні в Китаю є один сильний бік, що багато чого пояснює. От, приклад, який в західних ЗМІ циркулював, що за 2022 рік російський Росатом продав до Пекіну, наскільки багато — не передам точно, грубо кажучи, атомних матеріалів, які дозволять китайцям збільшити їх ядерний арсенал в три рази.

Здавалось би, які ще треба приводи для того, щоб нарешті ввести санкції проти Росатому. Але виходить навіть на таких от речах американці не ризикують вводити санкції проти Росатома чисто тому, що навіть їхні атомні електростанції приблизно на 25% залежать від російського урану. Відповідно здавалось би в такий момент стратегічної слабкості, щоб спробувати нарешті завадити китайцям посилювати ядерний арсенал, американці цим скористатися не змогли.

Те, що стосується до закликів, щось там не постачати і тому подібне. Тут можна навіть пригадати одну таку методологічну річ, чому, наприклад, санкції проти ракетної програми Північної Кореї не працюють. А тому що більшість, якщо не левова частка суб'єктів, залучена до підтримки цієї програми, розташована на території або Білорусі, або Російської Федерації, або Китаю.

Відповідно Китай, коли може розраховувати якусь свою стратегію, він може взяти як мінімум 20 прикладів і від цього відштовхуватися. І відповідно наскільки важать якісь дипломатичні обіцянки Китаю, по-моєму, ми могли всі пересвідчитись вчора, коли Китай вже почав напряму імітувати атаку на острів Тайвань.