Коли ЗСУ зайдуть у Севастополь. Росія затопить Чорноморський флот після поразки у Криму — інтерв'ю

Два з цих дронів удалося розігнати до такої швидкості, що вони ці бонові загородження просто перескочили, але їх начебто на підході до якихось кораблів розстріляли росіяни чи з автоматичних гармат, чи з кулеметів. Грубо кажучи, якби атака мала кращий результат, очевидно, ми би якісь цікаві відео у стилі останнє, що побачив російський корабель перед тим як піти вслід за Москвою, ми би щось таке подивилися.

Але в чому зараз насправді важливість цього проєкту з морськими безпілотниками? Чому, незалежно від того, наскільки вдалою чи невдалою була атака, сам факт кожного виходу наших безпілотників у море — це важливо? Вважайте, що в цьому ракурсі світ скидається на те, щоби ми своїми руками нарешті довели до пуття клас цих морських дронів-камікадзе як вид зброї. Тому що у світовій історії Україна — не перша, хто намагався розробляти подібні дрони-камікадзе, але перша, хто зміг їх у принципі застосувати.

Бо якщо згадувати історію Другої світової війни, подібні катери з вибухівкою намагалися виготовляти країни гітлерівської «вісі» і в жодному з випадків катери навіть у принципі не дійшли до цілі, тому що це ж малорозмірний об'єкт, навантажений вибухівкою. Або втрачалося управління, або вони тонули через шторм.

Аналогічний випадок, здається, був під час однієї з арабо-ізраїльських воєн, коли ізраїльські диверсанти хотіли доставити безекіпажний катер із вибухівкою, аби підірвати великий єгипетський корабель. Але атака зірвалася, тому що берегові служби єгипетського флоту вчасно це виявили, відкрили вогонь і катер вдалося знищити.

А так виходить, що Україна стала першою, хто такі катери довів не просто до якихось готових дослідних зразків, а до зразків, які можна застосувати у відкритому бою. І це ще, до речі, з поправкою на те, що сам прогрес у розробленні такого виду зброї — взагалі-то непоганий, [але слід враховувати] незрозумілу позицію Ілона Маска щодо Starlink.

Тому що таку детальну точність, керованість, навіть картинку в режимі реального часу, коли був набіг цих катерів над тимчасово окупованим Севастополем у жовтні минулого року, це вдалося забезпечити зокрема тому, що Starlink працював стабільно. Але Ілона Маска, може, вдарили по голові томиком історії Карамзіна, чи чимось таким важким, і він раптом чомусь вирішив, що треба Starlink блокувати для застосування морськими дронами. І як можемо узагальнити з тих даних, які є доступними, для атаки, для набігу нових дронів були використані інші системи супутникового зв’язку і там, очевидно, коригувати курс у режимі онлайн не зовсім вдалося.

Але, до речі, про що тут ще варто наголосити про всяк випадок і на майбутнє. Ці всі речі у стилі катерів-камікадзе, інших малих катерів прийнято відносити до концепції москітного флоту. Чомусь у нас помилково вважається, що концепція москітного флоту — це знищити кораблі противника простою дешевою зброєю. Ні, концепція москітного флоту передбачає, що якась дешева ефективна зброя потрібна для того, аби примусити противника до того, щоби він у море у принципі не виходив чи виходив не далі якихось рубежів.

В якомусь такому ракурсі сам факт існування таких наших катерів-камікадзе, які можуть спокійно дійти до всіх цих бухт у тимчасово окупованому Севастополі і навіть вийти на атаку, на бойовий курс із якихось кораблів — це вже є фактором того, що росіяни не ризикують виводити свої кораблі в море далі, аніж декілька кілометрів від берега тимчасово окупованого Криму. Суто тому, що у них є підстави остерігатися, що якщо навіть не дійдуть до дистанції залпу ракетами Гарпун чи Нептун, так наш катер-камікадзе дістане і втопить.

А те, як погано працюють пошуково-рятувальні служби в Чорноморському флоті РФ, на прикладі потоплення крейсера Москва і кампанії за острів Зміїний, ми вже перевірили, росіяни пересвідчилися, їм якось явно не хочеться. От у цьому ефект від наших катерів-камікадзе, що сам факт існування і час від часу застосування їх примушує рашистів тримати свої кораблі переважно біля причалів.

І вони таким чином хоча би не заважають фізично вивозити зерно з наших портів для країн, що розвиваються, в рамках зернового коридору. Наприклад, західні аналітики цим дуже переймалися: ой-ой, а що ж це буде, якщо Росія почне мінувати коридори, якими йдуть судна, почне ще якось атакувати. А тут виходить маленький катер-дрон, який коштує всього 250 тисяч доларів, і от якось непогано впливає на росіян.

— Якщо я правильно розумію, ці дрони збираються в Україні, ми їх не закуповуємо, це якась наша власна розробка. Дуже багато писали у ЗМІ, що ми створимо перший у світі флот морських дронів. Чулася якась унікальність чи ексклюзивність. Чи зможемо ми на цьому, можливо, заробляти як експортна індустрія?

— Ступінь унікальності цього трошки був перебільшений. Катери, тральники використовуються вже у флоті Великої Британії, бо яким чином вони нам вивільнили тральники? Тому що у них з’явилися безпілотні катери-тральники. ВМС США у своїх розробках ідуть ще далі. Грубо кажучи, якби американські законодавці попередні декілька років не витрачали би дарма час на якісь пусті суперечки, можливо, американські конструктори вже би дійшли до великих безпілотних кораблів із ракетами Томагавк.

А так просто роботи не йшли суто через законодавчі обмеження і тому американці свої військові кораблі максимум, чого навчили — це знаходити та топити ворожі підводні човни. Якісь такі речі на кшталт катерів-камікадзе, які можуть атакувати ворожі кораблі, досі ними відзначалися хіба що якісь єменські хусити. Тут нюанс у тому, що такий специфічний вид зброї ми, по-перше, реально довели до пуття, серійний зразок, який може гарантовано щось атакувати. А по-друге, органічно його вписали в систему захисту нашого узбережжя.

Той же Сінгапур, раз уже на те пішло, ще 2021 року поставив у стрій флотилію патрульних катерів, які мають моніторити судноплавство навколо самого порту. Нам би не варто якісь амбіції живити, що ой, ми зараз завалимо весь світовий ринок своїми катерами-камікадзе. Максимум, щоби зробити цю зброю більш-менш кондиційною, аби вона якось реально була серійною для ВМС України і на тому годі.

Бо виходить, ми поки що не маємо власного вільного ресурсу цей вид зброї розробляти, тому збираємо в рамках таких не те щоби гуманітарних, але швидше волонтерських ініціатив гроші на це по всьому світу. Хоча, повторюсь, один катер-камікадзе коштує всього 250 тисяч доларів, у той час як протикорабельна ракета західного зразка NSM коштує приблизно два мільйони доларів. Якщо обирати, що ефективніше за співвідношенням ціна — якість, то протикорабельна ракета все-таки буде ефективніше. Люди побагатше обиратимуть собі протикорабельну ракету.

— Ми з вами вже згадали Чорноморський флот і те, що Росія його зараз трохи менше виводить і більше боїться. Коли я планував цей ефір, мені стало цікаво: а що буде з Чорноморським флотом, коли ми почнемо нашу контратаку на Крим і його деокупацію?

Можливо, були вже якісь аналітичні статті, ідеї, тому що це ж величезна кількість інфраструктури, купа кораблів, які потрібно буде кудись відвести. А тут армія наших морських безпілотників, які можуть їх всі, умовно, підірвати. Можливо, ви чули чи бачили якісь розмови на цю тему?

— Ви не повірите, але якщо як мінімум брати якусь доступну публічну аналітику, про це ніхто не писав, навіть із західних ресурсів. Можливо, навіть на Заході сподіваються, що Чорноморський флот РФ у разі того сценарію, який ви описали, не повторить свою традиційну траєкторію: вийти кудись і гордо самозатопитися, як це було після Кримської війни 1853−1856 років. Правда, тоді всі топилися на рейді Севастополя.

Але ж там були кораблі дерев’яні, на вітрилах, а воювати треба було проти лінкорів уже на парових двигунах. Там така пірамідоподібна пам’ятка стояла на виході з бухти. Коли була Перша світова і Громадянська війна в Росії, щоби врятувати свій Чорноморський флот від німців, які зайшли тоді до Криму, більшовики на чолі з Леніним усі свої кораблі вивели в Новоросійськ і нічого не придумали, що з тим робити, і там їх затопили.

Коли була Друга світова війна, значну частину радянського Чорноморського флоту, який тоді стояв, потопило німецьке люфтваффе, тому проблема як прибирати металобрухт була вирішена. Та і в принципі якщо аналізувати, як відбувався розподіл майна Чорноморського флоту Радянського Союзу між РФ, Україною і ще якісь залишки цього багатства залишилися Грузії і Молдові, то дуже велика, значна частина майна була втрачена. Тому що кораблі списані, старі, майно непрацююче, літаки списані.

Це стосувалося не тільки нас, а і росіян, бо в них до повномасштабного вторгнення була улюблена тема «какую мы страну потеряли», в сенсі який був великий Чорноморський флот. Судячи з усього, позаяк західні аналітики не поспішають цю тему обробляти, вони сподіваються рівно на те ж. Що або росіяни самі кудись кораблі заберуть, тим більше, що значна частина бойових і десантних кораблів рашистів уже стоїть у Новоросійську, або вони якось самозатопляться і якось випаруються кудись. Відповідно, вже інфраструктурою будемо користуватися ми.

Приміром, як показує приклад, коли 1942 року французи вирішили остаточно затопити свій флот, аби він не дістався німцям, там знадобилося буквально декілька годин, і це вже при тому, що танкі німців були на причалі і в теорії могли би фізично завадити французам. Але ні, якщо французи затопили, вони весь свій флот утопили буквально під носом у німців. Тож я не виключаю, що коли наші танки зайдуть до Cевастополя, росіяни займатимуться рівно тим же.

— Ми плануємо деокупувати Крим і чим швидше це станеться, тим краще. Вирішили, що морський, Чорноморський флот затопили, знищили, він пішов до Москви, такий у нас із вами суперекспрес сценарій. При цьому нам же потрібно буде побудувати свій флот для захисту Криму та своїх південних кордонів.

Чи є якісь напрацювання в цьому напрямку, якісь ідеї, можливо, довгострокові програми? Я бачив, щось у Туреччині замовляли, можливо, щось в Україні, в Миколаєві щось готується до виробництва чи готувалося?

— Судячи з усього, нам доведеться опиратися або на той контракт, який був із турками на будівництво корветів за проєктом Ада, і то, за інформацією, яка була до початку повномасштабного вторгнення, там усе-таки допускалося, що перший корабель на 50% буде збудований у Туреччині, а потім буде переміщений до нас, дооснащений силовою установкою і бортовим озброєнням.

А інші кораблі цього проєкту будуть будуватися на наших потужностях і тільки під наглядом турків. То тепер там уже очевидна локалізація цього проєкту на всі 100% турецька, але що цікаво: якщо до повномасштабного вторгнення як твердий намір обговорювалося лише два кораблі проєкту, то в одному з інтерв'ю Резніков заговорив про шість, що насправді доволі непогано.

Чим більше великих кораблів, тим менша потім перспектива повторення блокади в майбутньому. Поки що це те, що ми можемо узагальнити з відкритих джерел — це ті британські тральники, які до нас дійдуть, і два тральники, які нам обіцяють передати Нідерланди через якийсь час, здається, вже восени планують готувати екіпажі.

Але якщо пригадати, був же меморандум із британцями вартістю приблизно один мільярд фунтів стерлінгів, у рамках якого нам мали би збудувати як мінімум вісім швидше ракетних корветів, бо це мав бути достатньо великий корабель розміру корвета. І опціонально передбачався як мінімум один фрегат. Цілком можливо, що коли у нас воєнно-політична та економічна обстановка дозволить повернутися до реалізації цих можливостей, то очевидно і британці там знову вступляться.

Стосовно Миколаєва, тут тенденція дещо сумніша. Наскільки я пригадую, йшлося взагалі про те, що потужності Нібулона були більш імовірним претендентом на участь у цих всіх програмах з британцями чи турками, точно не пригадаю, аніж навіть цей завод Миколаївський МСЗ, який старорежимно називають імені 61 комунара. Це могло бути однією з причин, чому росіяни вирішили запустити ракету по будинку старшого Вадатурського. Тому що все-таки ця людина і до повномасштабного вторгнення зробила дуже багато для того, аби підтримати обороноздатність нашого флоту.

Якщо планувати розвиток нашого національного флоту після перемоги, то опір буде в першу чергу на закордонні потужності. Але далі варто зробити таку поправку: у нас і досі, до війни було прийнято розмірковувати: ми бідна країна, ми не можемо собі дозволити флот. Максимум, що ми можемо собі дозволити — це маленькі кораблі з ракетами дальністю 10 кілометрів. Але знаєте, коли закінчиться це все, економісти порахують збитки від блокади портів, які явно досягли вже близько сотні мільярдів доларів, і якщо порівняти, що турецька програма по корветах коштує явно менше одного мільярда доларів навіть станом на зараз.

І британська програма на ракетні катери і фрегат теж менше обійшлася, то ми після таких гігантських втрат для нашої економіки вже не матимемо морального права говорити, що нам флот тримати дорого. Тримати потужний флот потім для економіки буде явно дешевше, ніж знову переживати проблеми через блокаду, яку нам можуть влаштувати рашисти. Бо Чорноморський флот-то самозатопиться, але у них ще є кораблі на інших трьох флотах і Каспійській флотилії є, це теж треба буде розуміти.

— Все ж, якщо ми говоримо про захист нашого моря і південних кордонів, ви згадали кілька типів кораблів. До чого ще тут потрібно готуватися? Якісь наземні установки, літаки-розвідники чи БПЛА-розвідники, які літають над морем, що це може бути за інфраструктура, яку нам потрібно буде побудувати?

— Замість другої Мрії в першу чергу краще збудувати десяток протичовнових патрульних літаків, тому що особливо цей сегмент, здавалось би, будь-який флот, який себе поважає, має хоча би пару робочих базових патрульних протичовнових літаків, наскільки старими вони би не були. Наприклад, французи досі літають на літаках типу Atlantic-2, який по суті одноліток радянського Бе-12, який досі складає основу протичовнової авіації Чорноморського флоту РФ.

І у нас було два неробочих літаки цього типу, за тими даними, які були публічні. Що з цими нашими Бе-12, я особисто зараз не знаю. Якби у нас були базові протичовнові літаки, які можуть топити субмарини, ніяких атак рашистів із підводних човнів ракетами Калібр не було би, навіть тієї трагедії в Вінниці не було б.

Стосовно інших елементів, можливо, нам знадобиться більше комплексів Нептун, аніж до війни передбачалося цих п’ять дивізіонів. І дуже багато, відроджувати доведеться не тільки дивізіони з безпілотниками Байрактар, а, можливо, доведеться відроджувати рід військ морської авіації, який у нас був у 1990-х роках, включно з винищувачами-штурмовиками. Літаки або вертольоти радіолокаційного спостереження, це така традиційна проблема, яка у нас не була закрита ще починаючи з 1990-х років.

До речі, ще пункт, що замість другої Мрії краще збудувати хоча би декілька тих патрульних літаків і декілька літаків радіолокаційного спостереження, щоби ми могли самостійно виявляти, коли рашисти будуть запускати черговий раз ракети з Каспійського моря. І звісно, протичовнові вертольоти — це теж сегмент, який доведеться закривати, тому що ми до повномасштабного вторгнення використовували старі радянські Мі-14, які настільки морально застаріли, що від них уже і Польща вимушена відмовлятися, хоча навіть у поляків немає грошей на сучасні протичовнові вертольоти.

Там роботи непочатий край. Тут якраз дуже шкода, що у росіян морально застаріла інфраструктура, яку краще попиляти на металобрухт, причому показово для самих росіян, але тим не менше у флот нам доведеться вкладати дуже багато ресурсів.