Як не ATACMS, то що. Чому американці притримують свої балістичні ракети та яку альтернативу можуть запропонувати Україні британці

Що їх мало — це таке відносне питання. Десь, скажімо так, декілька тисяч ATACMS у США точно є. Україні їх потрібні не десятки, їх потрібні сотні. Але мало зброї не буває, тому якщо була б і тисяча — ми не проти.

Але вони говорять, що [зайвих] немає. В питанні саме такого ракетного озброєння кількість випущених одиниць може не співпадати з тією кількістю, яка реально зараз є боєздатною. Справа в тому, що це ж твердопаливна ракета і в неї є певні строки експлуатації, далі вона йде на відновлення умовно. Там паливо треба пересипати, наприклад.

Другий аспект полягає в тому, що значна частина ATACMS — вона в касетному споряджені, а американці не передають касетні боєприпаси. Іноді рішення відносно передачі чи не передачі зброї приймаються не тільки з огляду на політичні речі. Мені здається, що як мінімум у Пентагоні можливу кількість, яку можуть передати і яка потрібна, обчислюють на доволі складних математичних моделях, які багаторазово переганяють через суперкомп’ютери.

—  А чи є зараз у США можливість по нарощуванню виробництва такої зброї і зокрема ATACMS?

ATACMS вони майже не виробляють, лише модернізують та відновлюють. Тобто вони будуть так чи інакше, але вже в короткій перспективі будуть замінені на ракету PrSM, яка має дальність 500 км. Один пусковий «под» у HIMARS — це один ATACMS або шість GMLRS. А якщо взяти ракету РrSM, їх буде вже дві.

Але виробництво зброї - це не лише робота кінцевого виробника, а й величезна кількість підрядників. Для того, щоб збільшити виробництво будь-якої зброї, необхідно, щоб і всі підрядники, які беруть участь у виробництві компонентів до цього виду озброєння, також підвищили виробництво своїх комплектуючих. Це завжди дуже складно.

—  Чи правда, що ефективність ATACMS перебільшена і є набагато більш підходящі для України альтернативи, наприклад у британців?

Так, є. Першою саме Великобританія говорила про те, що вона посилить Збройні сили України більш далекобійним озброєнням. На першому місці тут — це крилата ракета Storm Shadow. Вона також відома як SCALP і вже неодноразово з’являлася в інформаційному просторі. Це ракета повітряного базування, вони зроблена за технологією Стелс [комплекс методів зниження помітності бойових машин].

—  Чим британська Storm Shadow краща за американську ATACMS?

Перший аспект — дальність. Вона складає 560 км, але якщо буде експортна версія — до 300 км, як і у ATACMS. Другий аспект: бойова частина цієї крилатої ракети вдвічі більша за ATACMS. Третій: крилата ракета — це значно мобільніший захід ураження на території противника через те, що вона призначена для літаків. Один літак може цілком відпрацювати за один день і на сході, і на півночі, і на півдні. І це буде стандартна ситуація. Комплекс з ракетами ATACMS цього зробити фізично не зможе.

Четвертий аспект: крилата ракета Storm Shadow має довершену систему польоту. Там використовують повний перелік засобів навігації: супутникова, інерціальна, а також DSMAC — коли ракета веде зйомку поверхні під собою і аналізує з готовим відображенням. І нарешті на кінцевій ділянці працює тепловізійна головка самонаведення, яка знаходить безпосередньо ті цілі, які було закладено у пам’яті. Інтеграція цієї ракети простіша тому, що всі дані відносно цілі закладаються ще на землі, через милиці за аналогією з JDAM-ER або HARM. Виключно в теорії вона насправді може бути інтегрована і під крило радянських машин — ще восени на рівні чуток з’являлась інформація про те, що такі роботи проводилися.

Тобто цю ракету можливо запускати й поза зонами ураження зенітно-ракетних комплексів РФ та поза зоною дії її винищувальної авіації. А за рахунок того, що це стелс-ракета, яка здійснює маловисотний прорив протиповітряної оборони противника, вона цілком може бути дійсно ефективнішою за балістичні ракети при поєднанні всіх цих факторів. Тобто більше оперативної мобільності, більше бойової частини, більшої точності.

—  Скільки таких ракет у британців і чи має Україна шанси їх отримати?

Стосовно кількості інформації немає, на жаль. Але ось ця ракета — серійна. Вона виробляється і стоїть на озброєнні не тільки Великобританії, а, наприклад, також Франції і багатьох інших країн. Тобто вірогідність отримання ATACMS близька до нуля, а Storm Shadow, можливо, більша.

Міжнародні домовленості щодо непередачі ракетного озброєння з дальністю понад 300 км вже були знищені РФ, коли вона передала до Білорусі оперативно-тактичний ракетний комплекс Іскандер. І саме Міноборони Республіки Білорусь повідомило, що їхня дальність складає 500 км. Причому там мова йшла не тільки про балістичні ракети з задекларованою дальністю 500 км, а і про крилату ракету наземного базування Р-500. Її дальність з різних джерел вже складає 1,5−2,5 тис. км.

Тобто ця міжнародна домовленість вже порушена РФ, і це, на мою думку, відкриває можливості отримання Україною від союзників далекобійного ракетного озброєння дальністю понад 300 км і в цьому випадку — це Storm Shadow.

—  А окрім цієї ракети ще є якісь цікаві альтернативи ATACMS?

Є ще декілька варіантів, але вони пов’язані не з ракетами, а з далекобійними дронами-камікадзе. Такі розробки були у британських компаній: наприклад, так званий Fire Shadow або більш дешеві варіанти, деталі яких друкуються на 3D принтері.

Але всі вони, на відміну від Storm Shadow, не серійні. А це означає, що їхня кількість загалом може і хоче бути в далекій перспективі більшою, але одразу тисячі нам не передадуть. Ми знову упираємося в технологічний цикл їх виробництва. Та і в будь-якому випадку крилата ракета ефективніша за дрон-камікадзе.

Насправді в США також є крилаті ракети, які близькі за можливостями до Storm Shadow. Але не про Tomahawk, мова йде про SLAM-ER, наприклад. Це той самий принцип та сама інтеграція, але просто американського виробництва. Знову ж таки, в теорії США можуть окрім ATACMS передавати ще й далекобійні засоби ураження, але тут питання лише в бажанні, скажімо так. Тому що є ще крилаті ракети, які запускаються лише з стратегічних ракетоносіїв і які через габарити, вагу та інші фактори неможливо підвісити під винищувачі, які є на озброєнні на Заході.

Якщо ми розглядаємо запуск [будь-яких західних ракет] через певні милиці з машин на кшталт СУ-29, СУ-27 чи з передового бомбардувальника СУ-24 — питання ще в тому, як їх інтегрувати, бо це значно складніше, ніж просто підвісити під крило. Це значно більший об'єм робіт, навіть через банальні випробування, які для інтеграції будь-якого озброєння зазвичай тривають місяці. Ми вісім ракет HARM інтегрували максимум за шість місяців, вони почали застосовуватись десь влітку.