Таємна місія Гесса. Як кум Гітлера полетів до Великої Британії, щоб усунути Черчилля й розпочати мирні переговори

Виявилося, що на борту цей чоловік у формі нацистського офіцера був один. У його особі упізнали 47-річного Рудольфа Гесса — міністра Рейху і заступника фюрера по Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини — праву руку Гітлера.

Окультист, вегетаріанець, кум Гітлера

Гесс був фанатичним і жорстоким нацистом, що ненавидів євреїв і арабів. Він глибоко цікавився окультизмом і астрологією та потерпав від невротичної іпохондрії: скаржився лікарям на різні рідкісні хвороби, а їх насправді не мав.

У ньому уживався вегетаріанець і пропагандист здорового способу життя та затятий курець, якого рідко бачили без сигарети в зубах. Гесса вважали відданим сім'янином, що прожив у щасливому шлюбі 14 років, а його сина Вольфа хрестив сам Адольф Гітлер — тобто вони були кумами.

Дитинство Гесс провів у Єгипті, що був тоді британською колонією: його батьки, німці із середнього класу, займалися у цій країні важливим експортним бізнесом. Наслідками їхнього виховання стала сильна неприязнь сина до арабів і глибока повага до британської адміністрації та колоніальної політики загалом. Гесс вважав, що Великобританія могла б бути потенційним союзником Німеччини і що війна з нею в 1939 році була великою помилкою. Цю думку він висловив Гітлеру, але той її проігнорував, а рейхсмаршал Герман Герінг і обергрупенфюрер СС Мартін Борман ще й висміяли міністра.

Розчарований Гесс вирішив діяти самостійно. Він хотів налагодити контакти із Великою Британією й вважав, що мусить особисто поговорити про це з кимось із впливових політиків чи урядовців цієї країни. Але з ким? На думку Гесса, прем'єр-міністр Вінстон Черчилль ніколи б не розглядав варіант мирного договору з нацистською Німеччиною, тому цей варіант відпав. Німецький міністр розмірковував приблизно так: Черчилля можна легко усунути з посади, бо він не є аж таким популярним серед населення, та й король Георг VI його недолюблює. А допомогти у просуванні ідеї договору, думав Гесс, може шотландський герцог сер Дуглас Гамільтон, бо його поважає королівський двір. Ось із цією людиною і треба говорити.

Таємна місія одинака-фантазера

10 травня 1941 року Гесс один вилетів з аеродрому заводу Мессершмітт в Аугсбургу, що у Баварії. Він був досвідченим авіатором, а винищувач Bf-110, на якому міністр летів, мав додаткові паливні баки для великої дальності польоту. Гесс залишив Гітлеру листа, у якому пояснив свій намір усунути Черчилля і домогтися миру.

Літак злетів о 17:45 і розпочав 900-мильну подорож до замку Дунгевел, маєтку герцога Гамільтона в Шотландії. Щоб заощадити паливо, Гесс піднявся на висоту 5.000 футів і пролетів над Північним морем, аби сховатися від британських радарів. Коли вже сутеніло, він повернув у бік Англії, скинувши додаткові баки в море.

Він не знав, що британський радар уже відстежує його як невідому ціль Raid 42. Два винищувачі Spitfire не змогли перехопити літак міністра, а третій піднявся по тривозі, але втратив контакт. О 22:30 винищувач Гесса помітили над Чаттаном — він прямував на північ до Шотландії, а не до Лондона, як очікувалося.

Британський пілот Болтон Пол Дефіант зі 141-ї королівської ескадрильї отримав наказ знищити ціль. Після 30-хвилинного переслідування Гесс раптово піднявся на висоту 6.000 футів і вистрибнув із парашутом. Некерований Bf-110 впав на фермі. Дивовижно, але після п’яти годин польоту Гесс майже досяг цілі — приземлився всього за 12 миль від замку герцога. Пізніше експерти назвуть це справжнім подвигом навігації в умовах війни.

Одягнений у форму капітана Люфтваффе, Гесс здався місцевому фермеру, і той викликав військових. Під час допиту Гесс назвався капітаном Альфредом Горном і зажадав зустрічі з герцогом Гамільтоном. Той прибув 11 травня близько 10:00 години ранку. Гесс назвав герцогу своє справжнє ім'я й нагадав, що вони бачилися 1936 року під час Олімпійських ігор. Шотландський аристократ заявив, що не пам’ятає цього чоловіка. Утім, Гесс не розумів сильного шотландського акценту герцога й все повторював, що прибув сюди, аби скинути Черчилля й домогтися миру.

Після цих слів ошелешений герцог негайно помчав до Лондона у штаб-квартиру прем'єр-міністра, аби проінформувати Черчилля про непроханого гостя з найближчого оточення Гітлера. За спогадами співробітників штабу, прем'єр у цей час дивився комедійний кінофільм із відомими акторами, братами Марксами. То був рідкісний момент відпочинку у його напруженому графіку. І коли Черчиллю повідомили про німецького пілота та його особу, той лише позіхнув і невдоволено пробурмотів: «Гесс чи не Гесс… Дозвольте мені додивитися Марксів».

Істерика Гітлера

А от реакція Гітлера на цей політ була кардинально іншою, її пізніше описав у спогадах очевидець — міністр озброєння Німеччини Альберт Шпеєр. Він застав момент, коли фюреру принесли записку, яку Гесс залишив перед польотом.

«Уранці 11 травня я перебував у приймальні, мене викликали до штабу з ескізами реконструкції Берліна, — йдеться в мемуарах Шпеєра. — Я почув із кабінету звіряче ревіння. Без сумніву, то була несподіванка для фюрера, він страшенно розлютився».

Фюрер негайно викликав Бормана і керівників спецслужб Райнгарда Гейдріха, Генріха Мюллера і Вальтера Шелленберга. Після короткої наради у партійній газеті з’явилася термінова замітка: «Член партії Гесс жив у світі галюцинацій, у результаті чого він уявив, що здатний знайти взаєморозуміння між Англією і Німеччиною. Націонал-соціалістична партія вважає, що він став жертвою божевілля».

Нацистська пропаганда посилено поширювала міф, що Гесс просто збожеволів через стару бойову рану, отриману під час Першої світової. Згодом у Німеччині цю історію намагалися зам’яти. Гітлер у вузькому колі говорив, що якщо колись таки та й підпише мир з Англією. Але обов’язковою умовою буде видача Гесса — і він повісить його на шибениці.

На посаді рейхсляйтера Гесса змінив Мартін Борман. Також Гітлер наказав відправити до концтабору ад’ютантів Гесса: Альфреда Лейтгена і Карлгайнца Пінтча, які нібито знали й не доповіли про намір шефа. Дружину Гесса позбавили всіх видів виплат, але коханка фюрера Єва Браун потай підкидала подрузі трохи грошей, щоб вона мала бодай на їжу собі й дітям.

Помер за ґратами у 93 роки

Тим часом у Великій Британії з Гессом ніхто ні про що не збирався домовлятися. Нациста ув’язнили у Лондонському Тауері, а пізніше перевели до табору Z — суперсекретного об'єкта у графстві Суррей. Була інформація, що його шукають польські солдати, дислоковані в Шотландії, — хочуть викрасти або вбити за нацистські звірства в Польщі. З цього приводу навіть відбулась перестрілка з британськими охоронцями, але Гесса ніхто не видав.

«Нині абсолютно ясно, що ескапада Гесса — це його власна божевільна авантюра і німецька влада нічого про неї не знала», — стверджував постійний заступник міністра закордонних справ Сполученого Королівства Александр Кедоган.

Думку про те, що Гесс прибув із власної ініціативи, висловив також лорд-канцлер Великої Британії Джон Саймон, який обіймав цю посаду в уряді Черчилля.

«Переліт відбувся не за наказом, не з дозволу і навіть не з відома Гітлера, — писав він. — Це власна справа Гесса».

Натомість у Москві вважали, що все не так однозначно, і трактували ситуацію по-своєму. Радянський диктатор Йосип Сталін боявся, що німці та британці справді можуть укласти мирну угоду, а що тоді буде з СРСР — невідомо. Народний комісар іноземних справ В’ячеслав Молотов писав у книзі спогадів, що того дня у Кремлі відбулась термінова нарада.

«Ми просто очманіли, — згадував Молотов. — Сталін запитав, хто з членів Політбюро здатний зважитися на таке? Я порекомендував Маленкова, адже саме він опікувався авіацією в ЦК».

А Іван Майський, надзвичайний і повноважний посол СРСР у Великій Британії в ті дні, вважав, що насправді Гітлер міг відмовитися від Гесса після того, як той провалив його таємну місію: «Хто такий Гесс? Таємний емісар Гітлера чи психопат-одинак? Це питання залишається відкритим».

Цю ж версію до кінця життя підтримував Микита Хрущов, що очолив Радянський Союз у 1953 році. У своїх мемуарах він зазначив, що Гітлер доручив Гессу таємно обговорити з англійцями шляхи припинення війни на заході. Якби переговори пройшли вдало, це розв’язало б Німеччині руки для воєнного натиску на схід.

Дуже популярною була й інша версія — про розкол у керівництві рейху та існування там проанглійської партії в особі Герінга, Гесса і Йоахіма Ріббентропа. А ще кажуть, що, вечеряючи з Черчиллем у Москві в жовтні 1944 року, Сталін заговорив про Гесса. Найбільше радянського диктатора цікавило, чи не виманила того до Шотландії британська розвідка і чи розповідав Гесс про план Барбаросса. Але британський прем'єр усе заперечував.

По завершенні Другої світової війни Гесс постав перед судом у Нюрнберзі. Він скаржився, що страждає на амнезію і взагалі не пам’ятає, як опинився у Великій Британії. Медична комісія визнала його психічно хворим та звільнила від звинувачень у воєнних злочинах і злочинах проти людяності. Однак він таки був засуджений за злочини проти миру і за змову й отримав довічне ув’язнення.

Гесс провів 46 років у тюрмі Шпандау в Берліні: тут він був єдиним в’язнем від 1966 року й аж до дня своєї смерті в 93-річному віці у 1987 році. Офіційно його смерть була визнана самогубством, але його син і адвокат стверджували про причетність британських спецслужб — мовляв, ті вбили старого в’язня. Проте жодних доказів цього немає.

Відразу по смерті Гесса тюрму було знесено. А на її місці побудували супермаркет для британських військовослужбовців.