«Війна однієї людини». Як усунуть диктатора і змінять владу в РФ — інтерв'ю з Андрієм Піонтковським про тиждень «путінського божевілля»
Україна справляється наодинці з функціями, заради яких було створено НАТО, переконаний російський політолог та публіцист Андрій Піонтковський.
В інтерв'ю Радіо НВ він поділився своїм поглядом на «тиждень путінського божевілля», можливі сценарії зміни влади в РФ і озвучив причини, з яких російський диктатор Володимир Путін не наважиться використовувати ядерну зброю.
— Нещодавно у своїй колонці для НВ ви писали про те, на кого розраховане звернення Путіна, зокрема, про те, що воно було присвячене навіть не війні в Україні, а поясненню, чому росіяни мають ненавидіти Захід, і, на думку Путіна, вже ненавидять. Що Путін хотів донести самому Заходу цією промовою, одночасно проголошуючи анексію тимчасово окупованих українських територій? Яких цілей він намагався досягти саме цією риторикою?
— Я б уточнив, що [промова російського диктатора Володимира Путіна] була присвячена не так Україні, як Заходу. На 95% його промова — пояснення ненависті до Заходу.
Це досить дивно для головнокомандувача і такого духовного вождя країни, яким він себе вважає. У найважчий період війни, після ухваленого ним рішення про мобілізацію, що змінило життя мільйонів людей, і в момент, коли вперше таке велике зосередження Збройних сил Росії (приблизно 5000 військовослужбовців) оточене під Лиманом. Не сьогодні так завтра вони або здадуться в полон, або вони будуть знищені — він присвячує цілу годину своєї балаканини демонстрації своїх комплексів, фобій, якихось дитячих образ, травм щодо Заходу, лінчує Захід за якісь злочини, скоєні п’ять-шість століть тому.
Заходу це не цікаво. Я думаю, що він і сам розуміє, що його ніхто не слухає. Це звернення до себе. Це істерична реакція людини, яка перебуває у стані шоку. Весь цей тиждень його безумства почався з шоку: мобілізація, анексія, черговий ядерний шантаж. І почалося це після його повернення з Самарканда, де він зазнав глибочезної травми. Він їхав туди, ніби до своїх союзників. Щобільше, російська пропаганда постійно запевняла, більшість людства [росіян] підтримує. Звідки вони створювали цю більшість? Пред’явлена більшість — півтора мільярда китайців і півтора мільярда індусів.
Проте лідери Китаю та Індії, [Нарендра] Моді, зустріли його дуже холодно. Вони прочитали йому таку лекцію, як вчителі або професор двієчнику-студенту або школяреві про те, що так не поводяться у XXI столітті.
І на фоні — зовсім інше ставлення до Путіна всіх учасників саміту на рівні протоколів, ритуалів. Навіть такі пострадянські васали, як президенти Таджикистану та Киргизії, демонстративно спізнювалися на зустріч із ним. І це було для нього глибоким шоком.
Повернувшись [із Самарканда], [Путін] змінив зовнішню політику Росії, що передувала [тій, що була] кілька місяців [тому]. Він же всіма силами добивався якогось припинення вогню, розуміючи, що Росія програє цю війну і контрнаступ української армії продовжуватиметься. Весь час він посилав до Києва посередників — спочатку [президента Франції Еммануеля] Макрона та [канцлера Німеччини Олафа] Шольца; зараз [президента Туреччини Реджепа Таїпа] Ердогана — з метою якось зупинити війну, знайти якесь розуміння та з мінімальними втратами вийти з конфлікту.
