«Путін — за ядерним парканом у бункері». Чи можливо покарати не лише псковських десантників, а й диктатора? Інтерв'ю з адвокатом Полозовим
Російський диктатор Володимир Путін перебуває за ядерним парканом у бункері і зараз його складно реально буде притягнути до відповідальності за воєнні злочини в Україні, каже адвокат і правозахисник Микола Полозов.
Але, на його думку, ситуація динамічно розвивається і можливий варіант, коли оточення диктатора буде змушене піти на якісь домовленості із Заходом.
Чи може Захід організувати дієвий трибунал для всіх воєнних злочинців і в яких умовах РФ незаконно утримує кілька тисяч українців, Полозов розповів в інтерв'ю Радіо НВ.
— Чи реально захищати політв'язнів на тимчасово окупованих територіях чи це профанація?
— На території окупованого Криму можна було вести цю роботу, і досі її ведуть мої колеги-адвокати. Однак, звичайно, все це супроводжується певним тиском з боку влади. Лише цього року у Криму трьох адвокатів, які працювали у політичних справах, захищали кримських татар, позбавили статусів адвокатів.
Щодо окупованих територій Донецької та Луганської областей. До останнього моменту захищати там когось було неможливо, оскільки російські адвокати не мали доступу на ці території, місцеві адвокати, природно, у жодних таких справах участі не брали. Бо надто великий був ризик опинитися на підвалі поряд зі своїм підзахисним.
І лише після анексії цих територій, фактично з поширенням російської юрисдикції, російські адвокати мають доступ туди. Але туди, звичайно, ніхто не їде, оскільки гарантій безпеки ніхто не дає.
Щодо окупованих територій Запорізької та Херсонської областей, то ситуація така, що російські адвокати теж не надають там жодної допомоги. Українські адвокати, звичайно, теж не можуть, оскільки Росія поширила на окуповані [населені] пункти свою юрисдикцію.
— Що ми повинні знати про те, як російська окупаційна влада проводить репресії на тих територіях?
— За ці майже дев’ять років [агресії] виявилася системність цієї роботи. Тобто це не якісь випадкові ексцеси виконавців, а абсолютно системна практика російської влади, спрямована перш за все на залякування нелояльного до них місцевого населення.
Звичайно ж, такі практики є прямим порушенням Четвертої Женевської конвенції про захист цивільного населення на окупованих територіях, але російська влада на такі дрібниці, як норми міжнародного права, не звертає уваги.
Також слід зазначити, що фактично репресивні практики в Криму найбільше торкнулися кримських татар як найбільш значущої частини нелояльного населення Криму, що консолідується. Саме вони становлять переважну більшість із числа українських політв'язнів, яких тримають у заручниках упродовж цього часу. Періодично відбувалися обміни, проте наразі понад півтори сотні українських політв'язнів (з них майже сотня кримських татар) досі перебувають у російських катівнях.
— Кремль упевнений у тому, що закони їм не писані, бо вони ж переможці, у них «все йде за планом». Така логіка?
