«Не можна повторити помилки умиротворителів у 1930-х». Війна в Україні визначить майбутнє всього світу — колумніст FT
Військовослужбовець запускає дрон Vampire у Запорізькій області (Фото: REUTERS/Stringer/File Photo)
Результат війни РФ проти України може визначити майбутнє не тільки України, а й усієї європейської ліберальної демократії, і світ не повинен повторювати помилки умиротворителів 1930-х років, пише колумніст Financial Times Мартін Вольф у матеріалі за 22 липня.
Він нагадує, що Україна бореться за свободу від тиранії і за право свого народу самостійно визначати свою долю.
Вольф наводить фрагмент статті Фіони Гілл і Анджели Стент для Foreign Affairs від 2022 року, де сказано, що російський диктатор переконаний у «божественному праві Росії керувати Україною» і викорінити її національну ідентичність, і тому почав повномасштабне вторгнення.
«Європейцям слід пам’ятати, що їхній континент повний аналогічних „спірних“ кордонів. Щойно цю скриньку Пандори відкриють, хто її закриє, особливо з огляду на те, що політична п’ята колона Путіна дедалі ближче до влади на континенті?» — пише він.
Вольф зазначає, що в разі перемоги Росія стане найбільшою військовою державою в Європі і буде безпосередньо загрожувати сусіднім країнам — членам НАТО і ЄС, тоді як США дедалі менше турбує доля Європи. Він також попереджає, що якщо США залишаться осторонь, а європейські лідери не зможуть діяти ефективно, перевагу матиме вісь Росія — Китай — Північна Корея, а баланс сил та ідей у світі буде порушено.
Вольф пише, що, згідно з червневим звітом Центру міжнародних і стратегічних досліджень, з 2024 року Росія захопила менш ніж 1% території України, водночас втративши з 2022 року вп’ятеро більше людей, ніж у всіх російських і радянських війнах разом узятих з моменту закінчення Другої світової.
«Бесіди з поінформованими людьми з України свідчать про те, що, як висловився один із них, „ситуація нестабільна“. Люди виснажені, але продовжують боротися. Ба більше, вони борються за всіх нас на Заході. Ми не повинні повторювати помилок умиротворителів перед Другою світовою війною. Ми повинні принаймні надати Україні необхідні ресурси», — закликає автор.
Він наголошує, що країні-агресору поки що не вдалося перемогти, хоча її населення майже вчетверо перевищує населення України, а ВВП за паритетом купівельної спроможності вищий більше ніж у 10 разів. Також є підстави вважати, що російська економіка в більш напруженому стані, ніж визнає кремлівський режим. На думку Міністерства фінансів Швеції, внутрішні дані російського уряду про інфляцію значно вищі за опубліковані, пише Вольф.
Населення і ВВП ЄС і Великої Британії перевищують російські в 3,5 і 4,8 раза відповідно. Досі європейські уряди витрачали на допомогу Україні всього 0,1% річного ВВП. На думку Вольфа, цю суму потрібно негайно подвоїти щонайменше вдвічі. Це все одно буде менше половини того, що виділяють Данія і країни Балтії, і приблизно стільки ж, скільки надають Польща і Нідерланди.
«Для досягнення цієї спільної мети великі країни мають виділити значно більше коштів, зокрема, Франція, Італія та Іспанія. Однак, що особливо важливо, це не так складно. Поки що Німеччина мобілізувала лише 0,13% ВВП — мізерна сума, враховуючи масштаби кризи. Франція виділяє менше половини цієї суми. Обидві країни можуть і повинні надати набагато більше. Це можуть зробити й інші», — пише Вольф.
Він також попереджає, що Європі доведеться виробляти більше зброї самостійно, фінансувати виробництво в Україні та закуповувати озброєння безпосередньо у США.
«Тепер ми знаємо — можливо, навіть Трамп знає, — що Путін зацікавлений лише в тому, щоб отримати за столом переговорів те, чого він не зміг домогтися на полі бою. Європейці також знають, що США за Трампа — ненадійний союзник, але їх можна вмовити або купити, щоб вони надали необхідне. Вони також мають розуміти, що їхнє майбутнє дедалі більше залежить від них самих, хоча, у випадку України, і з допомогою міжнародних інституцій, зокрема МВФ. Вони мають розуміти, не в останню чергу, що питання не в ресурсах, а у волі та часі. Вони мають мобілізувати все необхідне, щоб довести росіянам, що їм не дозволять перемогти, а українцям — що вони — надійні союзники», — наголошує автор.
Наприкінці матеріалу Вольф зазначає, що ухвалювані зараз рішення, як і в 1930-х роках, можуть визначити майбутнє континенту і навіть світу протягом поколінь.
«Я не налаштований оптимістично. Але в одному я певний: якщо демократична Європа не зможе діяти спільно, вона приречена», — закінчує він.
