Загроза номер один. НАТО вже готується до майбутнього нападу Росії: де і коли може атакувати РФ та чому це лише питання часу
Заморожування бойових дій у війні Росії проти України не убезпечить європейські країни НАТО від потенційної атаки Москви. Як в самому Альянсі, так і в західних експертних колах тепер визнають такий напад головною загрозою, дискутуючи лише про час, коли РФ буде готова до гарячої війни з країнами НАТО.
NV узагальнив нещодавні застереження європейських політиків, оновлені оцінки оборонної стратегії НАТО та західних фахівців, щоб розповісти про головні ризики нової майбутньої агресії Москви поза межами України.
Загроза номер один: як у НАТО визнали реальність прямого конфлікту з Росією
Менше ніж через пів року після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, у червні 2022 року, Північноатлантичний альянс затвердив нову стратегічну концепцію, у якій визнав Росію «найбільш значною та прямою загрозою для безпеки союзників та для миру і стабільності у євроатлантичному просторі». На відміну від концепцій попередніх років, відтепер у НАТО більше не виключають напад Росії.
Через майже два роки повномасштабної війни Росії проти України дедалі більше країн Альянсу не лише не виключають, але й прямо говорять про реальні ризики російського нападу.
Серед високопосадовців ЄС, які нещодавно озвучили подібне попередження — президент Чехії Петр Павел, відставний генерал і колишній голова Військового комітету НАТО. «Не тільки Чехія, але й вся НАТО сприймає Росію як загрозу номер один у Європі, а це означає необхідність реально готуватися до такої загрози. Усі армії [Альянсу] серйозно сприймають цю загрозу, всі армії готуються до можливості конфлікту високої інтенсивності в Європі», — підкреслив Павел 22 листопада на зустрічі лідерів Вишеградської четвірки (Чехія, Словаччина, Угорщина та Польща).
Інші лідери цього об'єднання східноєвропейських країн підтримали його позицію. Так, президентка Угорщини Каталін Новак підтвердила, що спільна позиція Вишеградської четвірки полягає в тому, що Росія не повинна виграти війну проти України, а польский президент Анджей Дуда нагадав, що його країна вже реалізує програму модернізації та зміцнення армії. «Потрібно бути настільки підготовленими до потенційної агресії, щоб нікому не хотілося нападати на нас», — зауважив Дуда.
Лідери країн Балтії так само невтомно наголошують, що їхні країни — в зоні найбільшого ризику нападу Росії у тому випадку, якщо Москва вважатиме, що досягла успіху у війні проти України.
«Це мрія РФ відновити Російську імперію — не тільки коли йдеться про країни Балтії, Молдову чи Казахстан. Це також і Фінляндія», — наголосив у нещодавньому інтерв'ю Суспільному президент Латвії Едгарс Рінкевичс. Нагадавши про рішення нещодавніх самітів НАТО в Мадриді та Вільнюсі про збільшення кількості військ Альянсу, він підтвердив, що в НАТО не ставляться до загроз агресії РФ «легковажно». «Це дійсно буде стратегічною метою Росії, якщо вони вважатимуть, що перемогли в Україні. Не обов’язково, що переможуть, але вважатимуть, що перемогли. І тоді, ймовірно, виникне спокуса перевірити стійкість НАТО на міцність. Але саме тому ми робимо все можливе, щоб підготуватися», — підкреслив політик.
Навіть у Німеччині почали визнавати, що у випадку замороження бойових дій в Україні Росія підготує свої війська до нападу на країни НАТО максимум протягом найближчого десятиріччя. На початку листопада 2023 року дослідження з таким висновком опублікували аналітики впливового Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP). Їхня робота має промовисту назву Запобігти наступній війні і містить, серед інших, таке застереження: «Як тільки інтенсивні бойові дії в Україні завершаться, Москві може знадобитися всього шість-десять років, щоб відновити свої збройні сили. Протягом цього терміну Німеччина і НАТО мають забезпечити своїм збройним силам можливість стримати Росію і, якщо необхідно, битися з нею. Лише тоді вони будуть спроможні зменшити ризик спалаху нової війни в Європі».
Той факт, що в європейських країнах НАТО нарешті усвідомили загрозу прямого воєнного конфлікту з Росією, підтвердив і український політолог Сергій Таран, який нещодавно взяв участь у дискусії про майбутнє європейської безпеки, організованій одним із провідних європейських аналітичних центрів.
Як розповів Таран у своїй колонці за підсумками цієї дискусії, він побачив кілька ознак справжнього перевороту в європейській системі безпеки з огляду на загрозу війни Альянсу з Росією:
- Переворот в підході до озброєння у Європі: коли застосування армії «сприймається не як другорядний аргумент у політичних баталіях, а, навпаки, стає основою для серйозних політичних рішень». «З миролюбного ситого континенту Європа пришвидшено стає військовою потугою, — пише Таран. — Тому, наприклад, відповідь на питання «Чи застосує НАТО 5 статтю Статуту, якщо Росія увійде на територію країн Балтики?» звучить тепер так: «Дивлячись коли увійде. Якщо ще рік тому — сумнівно, що 5 стаття спрацювала б. А якщо увійде через рік, то НАТО дасть гідну відсіч».
- Характер військових навчань та тренінгів НАТО у ЄС. «По-перше, більшість сценаріїв навчань будується навколо варіантів застосування 5 Статті у разі нападу зовні (читай Росії)», — зауважив Таран, нагадавши, що такі навчання нині відбуваються майже щомісяця і в них беруть участь «на порядки більше військовослужбовців, ніж роки три тому».
- НАТО переходить до концепції «удару на випередження» замість «удару у відповідь», що раніше був основою військової стратегії Альянсу. «Зараз НАТО готується до того, щоби удар на випередження став звичним сценарієм», — стверджує Таран.
- Зміна характеру зовнішніх військових операцій, до яких готуються у НАТО: замість акценту на «миротворчих місіях» тепер наголос робиться «примусі до миру», «що передбачає значно ширший масштаб застосування військової сили», констатує політолог. «Причому згода РБ ООН та такі операції сприймається як опція, а не як обов’язкова умова», — зауважує він.
Які країни в зоні ризику: сценарії НАТО і оцінка розвідки України
В Альянсі офіційно визнають, що одним з наслідків повномасштабного вторгнення Росії в Україну стала необхідність підсилення східного флангу НАТО — вочевидь, найбільшої зони ризику у випадку прямої агресії РФ.
Йдеться про вісім держав — членів Альянсу: це Естонія, Латвія, Литва, Польща, а також Болгарія, Угорщина, Румунія та Словаччина. У перших чотирьох з них (країни Балтії та Польща) ще з 2017 року з’явилися багатонаціональні бойові групи НАТО рівня батальйону, які були підсилені після лютого 2022 року. В останніх чотирьох країнах аналогічні бойові групи Альянсу були додатково створені нещодавно — також після початку російського вторгнення в Україну. Таким чином, нині «передова присутність НАТО», як називають ці сили в Альянсі, простягається уздовж усього його східного кордону — від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні.
Голова військового комітету альянсу Роб Бауер в жовтневому інтерв'ю агентству PAP фактично підтвердив, що саме в цих країнах Альянс найбільше очікує удару Росії. Бауер повідомив, що з метою відпрацювання захисту від такого удару НАТО наступного року проведе масштабні навчання за участі приблизно 40 тис. солдатів — одні з найбільших від часів холодної війни. «Реагування на можливе вторгнення Росії на східному фланзі належить відпрацювати в межах навчань Steadfast Defender», — заявив Бауер. Як очікується, вони пройдуть від країн Балтії до Польщі та Німеччини вже взимку 2024 року.
А продовженням Steadfast Defender стануть теж рекордні за масштабом навчання Nordic Response у скандинавських країнах, які заплановані на березень 2024 року. Раніше вони традиційно проходили в Норвегії, однак цьогоріч розширяться на територію Фінляндії (нового члена Альянсу) та Швеції, яка чекає на ратифікацію своєї заявки. У них візьмуть участь до 20 тис. військових з 14 країн НАТО.
В офіційних анонсах цієї серії навчань чиновники країн НАТО підтверджують, що вони є частиною нової оборонної стратегії Альянсу. На вільнюському саміті НАТО влітку 2023 року генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг оголосив, що країни Альянсу «затвердили найповніший план оборони з кінця холодної війни для того, щоб боротися з двома головними загрозами — Росією і тероризмом».
Цей засекречений документ містить понад 4,4 тис. сторінок, однак навіть його загальні деталі, які стали відомі з публікацій у пресі (Bild), окремих інтерв'ю та заяв високопосадовців Альянсу теж вказують на те, як і де саме НАТО бачить ризик потенційного військового зіткнення з РФ.
«Нові плани включають серед іншого оборону Сувальського коридору і Брестських воріт від можливої атаки Росії. Якби дійшло до вторгнення, ми знали б про нього задовго до фактичної атаки», — повідомив очільник військового комітету НАТО Роб Бауер. За його словами, в такому випадку Альянс був би готовий зробити «відповідні дії ще до застосування 5-ї статті статуту НАТО» (принцип колективної оборони у разі нападу на одного з членів Альянсу).
Бауер також уточнив, що відповідно до нового оборонного плану НАТО «ми маємо посилити напрямки, які під загрозою: східний фланг, крайня північ, Атлантичний океан». А загалом, за його словами, розвідувальні служби Альянсу нині «мають постійно контролювати п’ять оперативних напрямків».
Голова військового комітету НАТО також спрогнозував, що у випадку посилення загрози на східному фланзі батальйонні тактичні групи НАТО, які базуються зокрема в Польщі та країнах Балтії, буде швидко розширено до бригади. Наступним кроком, пояснив Роб Бауер, «стане перекидання до регіону, що перебуває під загрозою, додаткових частин 300-тисячних сил швидкого реагування НАТО […], щоб забезпечити відповідні умови для проведення ефективної союзницької оборонної операції».
«Плани оборони, ухвалені на саміті НАТО у Вільнюсі, є найбільшою зміною у військових системах з 1949 року. Вони передбачають насамперед повернення до витоків Альянсу, тобто до колективної оборони», — наголосив Роб Бауер.
Після саміту у Вільнюсі військові фахівці відзначали, що однією з найбільших таких змін стала нова мета оборонних операцій НАТО в разі вторгнення. Якщо у попередніх стратегіях передбачалося якнайшвидше звільнення окупованих ворогом територій, то нині Альянс намагатиметься зупинити потенційного нападника — наприклад, Росію — вже на кордоні, негайно відкидаючи бойові дії на її територію.
Аналогічні сценарії нападу Росії прогнозують і українські спецслужби. У нещодавній колонці голова Служби зовнішньої розвідки України Олександр Литвиненко нагадав, що Кремль сприймає війну проти України «як важливий, але не єдиний фронт для РФ, яка фактично веде світову війну із США і Заходом у цілому».
Литвиненко наголосив, що однією з чотирьох найнагальніших задач Москви нині є саме «підготовка до майбутньої агресії проти інших країн». За оцінкою Служби зовнішньої розвідки України, пріоритетом Путіна в цьому сенсі наразі є Молдова [не входить до складу НАТО] і країни Балтії [які є членами Альянсу]: Литва, Латвія, Естонія, тобто «вся західна частина колишнього СРСР».
«Кремль вже розпочав таку роботу. Привід [для потенційної агресії] - порушення прав російськомовних (передусім Латвія, Естонія). Москва вже волає про утиски російськомовних у Балтії та право народів на самовизначення. Після вислання російських дипломатів-шпигунів росіяни активно інфільтрують країни Європи, насамперед Південної, своєю агентурою, створюючи бізнеси, недержавні організації тощо. Є ознаки підготовки інфраструктури підривної діяльності під велику війну (підхід, апробований за часів СРСР)», — наголосив Литвиненко.
Голова української Служби зовнішньої розвідки також підкреслив ще один варіант дій, до яких готується Кремль. Це не пряма агресія, але роздмухування конфліктів на Близькому Сході, в Африці і на Балканах [наразі серед балканських країн до НАТО входять Албанія, Хорватія, Чорногорія, Північна Македонія, Словенія]. «Публічна страта Пригожина аж ніяк не означає, що Кремль відмовився від пригожинського modus operandi на [африканському] континенті», — нагадав Литвиненко. За його словами, росіяни також прагнуть скористатися «послабленням позицій Заходу, насамперед Франції, у Сахелі й в Африці загалом». «Йдеться про природні ресурси, намагання обмежити доступ європейців до урану, нафти і газу, позбутися альтернативних до російських джерел постачання», — додав очільник української спецслужби.
Нещодавно президент України Володимир Зеленський також заявив, що, за інформацією України, Росія готує «вибух» ситуації у Західних Балканах. «У Росії довгий план. Близький Схід, другим відволіканням уваги будуть Балкани, принаймні якщо країни світу зараз нічого не зроблять, то буде знову такий вибух. […] Росія буде вкладатися для того, щоб одна країна Балкан сьогодні воювала з іншою країною», — зауважив Зеленський.
Коли може розпочатися війна Росії з НАТО і чому це лише питання часу
Президент Чехії Петер Павел у листопаді заявив, що згідно з сучасними розрахунками західних військових фахівців та спецслужб Росія потребуватиме 5−7 років на відновлення своєї боєздатності і розв’язання гіпотетичної нової війни. «З іншого боку, в цих розрахунках є багато умов, які можуть змінити ситуацію. Багато чого залежатиме від того, яким буде результат війни [РФ проти України], як з неї вийде Україна, як Росія», — зауважив екс-генерал НАТО.
Ці оцінки дійсно варіюються. Ще в травні 2023 року на сайті впливового американського журналу Foreign Policy з’явився матеріал з красномовною назвою Росія вже дивиться поза межі України. Її автори спростували думку про те, що масштабні втрати російських збройних сил у війні проти України нібито нейтралізували загрозу нападу РФ на країни НАТО.
З посиланням на численних співрозмовників в оборонних колах країн Східної та Північної Європи видання підкреслило, що Росія може повністю відновити кількість військ, здатних протистояти країнам Балтії, протягом приблизно двох років — що створить «нову загрозу військового зіткнення між Росією та НАТО, навіть якщо конфлікт в Україні не буде вирішено». У статті йдеться насамперед про війська Західного військового округу РФ, який межує з кордонами НАТО (зокрема країн Балтії) і де Росія ще до вторгнення в Україну десятиліттями накопичувала передові сили.
Зокрема дворічний термін потенційного відновлення боєздатності цих сил РФ спрогнозувала Туулі Дунетон, заступниця міністра оборони Естонії, з посиланням на власні оцінки своєї країни. Вона також нагадала, що Росія вже планує значно збільшити кількість військ біля кордонів Естонії та Латвії.
Естонські військові озвучили в цій статті навіть похмуріші оцінки. «Теоретично, [Росії] потрібно не більше двох місяців, щоб відновити ці можливості [на кордоні з Естонією]», — відзначив полковник Андрус Меріло, командир 1-ї естонської бригади. За його словами, якщо РФ оголосить повну мобілізацію, то зможе зібрати необхідну чисельність військ саме за такий короткий час. «Звісно, [вони] спиратимуться на старіше обладнання, але це неважливо. Танк залишається танком, і якщо їх буде багато, це проблема», — окреслив він загрозу.
Тоді ж у травні 2023 року про схожі ризики попередив генерал Крістофер Каволі, голова Європейського командування армії США та Верховний головнокомандувач Об'єднаних сил НАТО в Європі, на безпековій конференції в Естонії. «Дуже легко дивитися й думати, що російська армія занепала або сильно потерпає [у війні проти України], але насправді ситуація нерівномірна», — наголосив Каволі. За його словами, хоча Сухопутні сили РФ дійсно зазнали великих втрат, за час війни з Україною вони також поглинули багато людей. «Російська армія, її сухопутні сили, на сьогодні більші, ніж вони були на початку цього конфлікту», — нагадав головнокомандувач сил НАТО в Європі.
А естонський полковник Андрус Меріло підкреслив ще один фактор небезпеки: навіть ті рештки російської армії, які вціліють після війни з Україною, будуть набагато більш загартованими і боєздатними, аніж до війни — нехай і з застарілим обладнанням.
«Найближчим часом ті [російські офіцери], які виживуть у важких боях з українцями, засвоять чимало уроків, і за дуже короткий час вони будуть командирами батальйонів та бригад, — зауважив Меріло. — Вони будуть набагато досвідченішими, аніж ми».
Німецьке товариство зовнішньої політики (DGAP) у своєму докладному аналітичному звіті, опублікованому 8 листопада 2023 року, узагальнило подібні ризики і дійшло тверезого висновку: «Для НАТО та Німеччини [як члена Альянсу] питання відтепер полягає не в тому, чи доведеться їм колись бути спроможними вести війну проти іншої країни, а лише в тому, коли це станеться».
Аналітики DGAP переконані, що вікно для можливого нападу Москви відкриється, «щойно Росія повірить, що атака, наприклад, на країни Балтії, може завершитися успіхом». Вони оцінюють це «вікно можливостей» для РФ у термін від 6 до 10 років.
«Експерти та розвідувальні служби оцінюють, що Росії знадобиться шість-десять років, щоб відновити свою армію до такого рівня, аби вона могла наважитися атакувати НАТО. Годинник почне цокати, як тільки інтенсивні бойові дії в Україні припиняться. Тоді Росія зможе перенаправити поточне виробництво на відновлення своїх збройних сил», — попереджають німецькі фахівці. При цьому вони наголошують: НАТО слід орієнтуватися на найкоротший з цих термінів, тож Альянс має бути в змозі відбити напад Росії вже через шість років. «Довший таймлайн [підготовки НАТО до потенційної агресії] вже збільшує ризик війни», — підкреслюють спеціалісти DGAP.
Додатковими факторами, які підтверджують реальність війни НАТО з Росією в осяжному майбутньому, вони називають:
- Сильну агресивну мотивацію Росії: протягом більше ніж двох десятиліть Путін і кремлівська еліта плекають амбіції відновити Російську імперію та послабити вплив НАТО і ЄС. «Історичні категорії, якими вони мислять, базуються на аналогіях з царською імперією та Радянським Союзом. […] Путін не вважає кордони, встановлені після розпаду СРСР, обов’язковими для дотримання. Країни, що входять до НАТО сьогодні, включають країни Балтії, які раніше були частиною Росії [за часів імперії] та Радянського Союзу», — наголошують автори звіту.
- Нарощування бойових можливостей армії РФ. Бойові спроможності РФ навіть після двох років війни з Україною є більшими, ніж може здатися, наголошують фахівці DGAP. Хоча сухопутні сили РФ найбільшою мірою потребуватимуть відновлення, а російські Військово-космічні сили мають втрати кваліфікованого особового складу, їхні матеріальні втрати є відносно незначними (близько 10−15%), йдеться у звіті. Попри втрати Чорноморського флоту, Балтійський, Тихоокеанський і Північний флоти РФ продовжують бути готовими до бойових дій. Російські стратегічні ракетні сили, а також кібернетичні та космічні сили, ймовірно, залишилися здебільшого недоторканими. Росія здатна підготувати близько 280 тис. новобранців на рік. За шість років це становитиме майже 1,7 млн резервістів, а за десять років — 2,8 млн осіб з військовою підготовкою. Ці новобранці можуть скористатися бойовим досвідом підрозділів, які нині розгорнуті в Україні. До того ж, Росія використовує свої доходи від експорту нафти і газу задля потреб оборонної промисловості. Це вже збільшило обсяг виробництва в деяких сегментах — при тому, що Москві вдалося обійти західні санкції щодо компонентів, які вважаються ключовими для військових зусиль (від мікрочіпів і підшипників до сировини). Крім того, Росія імпортує зброю та боєприпаси з союзних їй держав, таких як Іран та Північна Корея.
- Ширші можливості Росії як авторитарної держави. Фахівці DGAP нагадують, що Росія стикається з меншою кількістю серйозних проблем, аніж Захід, коли йдеться про стійкість суспільства. Путінський режим жорстоко придушує будь-які натяки на громадянську непокору, а росіяни продемонстрували готовність змиритися з величезними людськими жертвами.
Колишній міністр оборони Латвії Артіс Пабрікс у коментарі Foreign Policy вказав на ці ж фактори, закликавши не недооцінювати здатність Росії відновити свою військову міць.
«Їх [владу РФ] не цікавлять потреби цивільного населення та громадська думка загалом. Вони чинитимуть фактично так само, як діяли починаючи з Івана Грозного, — нагадав Пабрікс. — Якщо хтось в НАТО або в регіоні Балтійського моря мріє про те, що, навіть якщо росіяни підуть з української території, ми зможемо жити мирно і спокійно, то ні. Треба серйозно готуватися. Поки російське мислення не зміниться, небезпека буде на наших кордонах».
Чи може НАТО запобігти війні з РФ і чому Україна — ключовий фактор цієї мети
Якщо відкинути марні сподівання на зміну мотивації російського режиму чи на активізацію російського суспільства проти цього режиму, аналітики Німецького товариства зовнішньої політики у своєму звіті називають єдиний можливий спосіб запобігти потенційній війні НАТО з РФ: відповідне вікно можливостей для Москви не має відкриватися взагалі. «Росія повинна визнати конфлікт з НАТО безперспективним від самого початку і назавжди. Щоб забезпечити такий результат, НАТО має швидко збільшити свій військовий потенціал і чітко донести це Росії», — наголошують фахівці DGAP.
Вони детально розглядають комбінації кількох стратегій залежно від того, наскільки оперативно зможе підготуватися НАТО і наскільки швидко Росія відновить свою боєздатність. З п’яти комбінацій цих факторів автори звіту DGAP називають «надзвичайно високим» ризик гарячої війни між НАТО і РФ у тому випадку, якщо Альянс зволікатиме надто довго і вкладення ресурсів у підвищення бойових спроможностей НАТО розпочнеться аж тоді, коли загрози атаки з боку Росії стануть домінантою її публічного дискурсу, а відновлення армії РФ досягне високого рівня. І навпаки, якщо НАТО стрімко збільшить свої потужності - зокрема Європа інтенсивно вкладатиме в це ресурси протягом найближчих двох років — то це стане «потужним сигналом» для РФ і дозволить Альянсу зменшити ризик війни до мінімального.
Однак незалежно від того, за яким сценарієм розвиватимуться події, DGAP виділяє чотири сфери, в яких НАТО може вжити додаткових заходів, щоб посилити свою позицію на тлі загрози потенційної війни з Росією:
1 Виграти час, зокрема потужно підтримавши Україну. НАТО якомога ефективніше має скористатися тим періодом, який залишився до завершення інтенсивних бойових дій в Україні і до початку активного відновлення Росією своєї армії. «Це означає посилення підтримки України настільки, щоб Збройні сили України мали шанс завдати Росії поразки на території України внаслідок подальших наступальних операцій», — наголошують аналітики DGAP. За їхнім прогнозом, це не тільки зменшить бойову міць Росії, але й допоможе НАТО «продемонструвати свою рішучість і сподіватися, що поразка Росії змінить стратегію Кремля».
2 Якнайшвидше інтегрувати Україну в європейський оборонний сектор. «Європа має негайно розпочати співпрацю з Україною, щоб спланувати та реалізувати довгострокову інтеграцію країни в західну систему оборони та озброєнь», — наголошується у доповіді. Її автори нагадують, що Україна вже є частиною західної оборонної системи, однак анонсоване членство в ЄС і НАТО ще більше посилить цей зв’язок. «Враховуючи, що конфлікт з Росією, ймовірно, триватиме десятиліттями, розташування України на кордоні з Росією та Білоруссю означає, що ця країна й надалі матиме виняткове геостратегічне значення для безпеки Європи», — констатують у Німецькому товаристві зовнішньої політики.
3 Збалансувати відносини країн Європи зі США. Усі оборонні плани європейських країн НАТО затьмарені занепокоєнням, що США можуть скоротити підтримку оборони країн Європи. З цієї причини європейці мають докласти всіх зусиль, щоб досягти власної військової спроможності, а також встановити більш збалансовані відносини зі США. DGAP вважає, що нині для цього дуже сприятливий момент: якщо Європа буде спроможна спростувати звинувачення частини американських політиків у несправедливому розподілі безпекових витрат, це допоможе Джо Байдену в його кампанії переобрання на другий термін.
4 Ефективніше перешкоджати оборонній промисловості в Росії. Фахівці DGAP закликають посилити торговельні обмеження, які створили б можливість перешкоджати розвитку російської військової економіки. З цією метою країни Заходу мають впровадити обмеження щодо набагато ширшого спектру товарів, аніж нині. «Наразі озброєння Росії базується не на високотехнологічному, а на масовому виробництві. Для ведення війни Росії достатньо технологій, які можуть здатися Заходу застарілими», — нагадують фахівці DGAP про важливість цього фактору.
«НАТО має завершити власну реорганізацію принаймні за рік до того, як Росія досягне відновлення військових спроможностей. Це змусило б Кремль вчасно визнати, що російське вікно можливостей для успішного нападу на НАТО не відкрилося. Тому, враховуючи час відновлення Росії, НАТО має досягти військової спроможності протягом п’яти-дев'яти років, щоб мати можливість утримати Росію від війни», — резюмують німецькі аналітики.
