14 серпня 2018, вівторок

Випробування світу на міцність-2017: Ключові події світової політики

Випробування світу на міцність-2017: Ключові події світової політики
Колаж НВ

У 2017 році продовжилася трансформація світового порядку і поступовий демонтаж старої системи міжнародних відносин, яка діяла після 1945 року.

Світ у 2017 році

Відправною точкою змін міжнародного ладу став комплекс подій, серед яких найважливішими були розпад СРСР, війна на Балканах в 1990-х роках і військова операція США в Іраку в 2003 році, яка спровокувала нестабільність регіону. Гаряча ж фаза трансформації почалася після російської агресії проти України в 2014 році і пожежі громадянської війни в Сирії, до якої залучені найбільші світові держави.

На світовій арені почався масштабний процес перегрупування сил і зміни правил взаємодії держав, які діяли після закінчення Холодної війни, і працювали за інерцією після розпаду СРСР. Російська військова і кіберагресія, криза Близького Сходу, стагнація ЄС і становлення нових регіональних гравців, що кидають виклик старим грандам є лише видимими наслідками глибинних тектонічних зрушень геополітичного ландшафту.

У 2017 році Євросоюз продовжив трансформацію в закритий консервативний клуб, заснований на традиційних цінностях, мотором в цьому процесі виступають країни Центральної Європи, які не бажають дотримуватися квоти Брюсселя на прийом біженців, котрі прагнуть потрапити до ЄС на тлі хаосу на Близькому Сході. Наслідком цього може бути розкол ЄС в майбутньому на умовний західний і східний блоки і поглиблення сепаратистських тенденцій в окремих державах союзу. 

В рамках Brexit продовжився відхід Великої Британії від континентального Євросоюзу з подальшою опорою на США. Однак, відновлення Великої Британії в ролі окремого полюса сили, схоже, в найближчому майбутньому виключено.

Гарантом добробуту і стабільності Заходу залишалися США, втім, вони ж залишалися і основним вигодонабувачем внаслідок свого виключного стану

Становлення Китаю в ролі світової супердержави за зразком США виключено через вузьку специфіку китайської культури і мови, замкнутих на регіон Південно-Східної Азії. КНР також не є самостійним центром генерації технологій, користуючись купівлею або адаптацією західних напрацювань.

На цьому тлі не викликає сумнівів щодо подальшого технологічного ривку Заходу, в основному, завдяки недержавних компаній (Amazon, Tesla, Google и Apple).

Послаблення ІДІЛ на території Близького Сходу загрожує посиленням терористичної активності в ЄС і США, що логічно вписується в гасло бойовиків про «перенесення війни на територію противника», до чого уряди провідних держав Заходу повинні бути готові.

Нагадаємо найбільш яскраві події світової політики у 2017 році.

 

Ракетний удар США по авіабазі режиму Асада

На відміну від свого попередника, 45-й президент Дональд Трамп одразу ж показав, що готовий піти на рішучі заходи проти сирійського режиму.

Президент США на тлі перманентних скандалів у Білому домі та атак преси розіграв сирійську карту для зміцнення своїх внутрішньополітичних позицій.

Приводом для ракетного удару по збройним силам Асада стало застосування урядовою авіацією хімічної зброї в місті Хан-Шейхун в провінції Ідліб. В результаті авіаудару загинули понад 70 осіб, в тому числі, 27 дітей. І Вашингтон негайно скористався ситуацією.

6 квітня ВМС США з акваторії Середземного моря завдали масованого удару ракетами Томагавк по авіабазі в Хомсі, з якої літаки Асада піднялися в повітря для хімічного бомбардування.

При цьому, Росія була попереджена про підготовку американського удару заздалегідь, що врятувало частину сил сирійської армії і знизило ефективність обстрілу об'єкта. У Пентагоні заздалегідь подбали про те, щоб Томагавки не поцілили ті ділянки авіабази, де знаходилися російські військові. Під час американського удару промовчали розрекламовані системи російської ППО С-400, розквартировані в Сирії в 2016 році і які "забезпечували надійне прикриття об'єктів на суші і на морі".

Офіційна ж Москва не мовчала, видаючи гнівні філіппіки на адресу Вашингтона вустами речника Кремля Дмитра Пєскова і прем'єра Дмитра Медведєва - останній назвав ракетний удар на "межі війни" з РФ. Після удару РФ почала потроху тверезішати і прощатися з ілюзіями щодо чутливості республіканців до побажань Кремля в Сирії.

Певною мірою, Трамп завдав нищівного удару не тільки по авіабазі Асада, але і по іміджу президента Барака Обами.

У 2013 році 44-й президент США не наважився на акцію відплати, коли Асад перетнув знамениту "червону лінію" Вашингтона, застосувавши хімзброю в Гуті. Росія ж тоді спритно скористалася нерішучістю Білого дому, запропонувавши міжнародному співтовариству передати всю сирійську хімічну зброю під міжнародний контроль. До слова, Обама тоді з полегшенням вчепився за цю російську пропозицію.

 

Війна в Україні і в'язкий ґрунт дипломатичних баталій навколо неї

У лютому 2017 року адміністрація Трампа устами прес-секретаря Білого дому Шона Спайсера нарешті озвучила свою позицію щодо України: це повернення Росією Криму та деескалація в Україні в цілому. Захоплення ж Кримського півострова в 2014 році було названо "помилкою попередньої адміністрації".

Держсекретар Рекс Тіллерсон запевнив Київ, що Вашингтон не допустить за його спиною жлдних пакетних домовленостей з Москвою. У Держдепі підкреслили, що невиконання Росією Мінських угод і анексія Криму є перешкодою для нормалізації двосторонніх відносин.

2 серпня Трамп підписав закон про введення нових антиросійських санкцій, а також обмежувальних заходів проти Ірану і КНДР. Відносно Росії санкції були посилені через тривалу агресію проти України, а також за втручання в президентські вибори 2016 року. Нові санкції торкнуться енергетичного сектору Росії, також вони можуть поширюватися на європейські компанії, які беруть участь в російських енергетичних проектах. Німеччина і Франція вже виступили категорично проти нових обмежувальних заходів.

Фото: EPA

Призначення Держдепом Курта Волкера на посаду спецпредставника з питань України зробило переговорний процес динамічнішим і додало риториці нової адміністрації щодо Донбасу і Криму  більшої конкретики.

Так, Волкер вважає, що США повинні надати Україні зброю, щоб допомогти українцям протистояти російській агресії. За словами Волкера, президент РФ Путін несе відповідальність за розпалювання конфлікту в Європі і незаконну окупацію території України, і він та людина, яка може прийняти рішення про його припинення.

Спецпредставник Держдепу окреслив бачення США миротворчої місії ООН на Донбасі, з пропозицією якої раніше виступила Москва. І це бачення повністю відрізняється від російського.

Зокрема, Росія повинна спершу вивести свої війська з окупованих територій Донбасу, відновити український контроль над кордоном, і тільки тоді миротворча місія ООН зможе почати там свою роботу. Також місія повинна мати повний контроль над всією зоною конфлікту, а не тільки над лінією зіткнення.

Відзначимо, що РФ наполягає, що у разі розміщення миротворчих сил на Донбасі, вони повинні знаходитися лише на лінії зіткнення і мати тільки персональну легку зброю, що з точки зору Києва і Вашингтона неприпустимо.

У 2017 році США перейшли своєрідний Рубікон у питанні надання Україні летальної зброї 

16 листопада Сенат США проголосував за утвердження оборонного бюджету на 2018 рік, який, зокрема, передбачає виділення 350 мільйонів доларів на оборонні потреби України.

За даними агентства Associated Press, Вашингтон також схвалив план з надання Україні оборонного озброєння, яке включає також протитанкові ракети Javelin.

Після формального схвалення президентом Трампом план поставок буде направлений до Конгресу, який в місячний термін розгляне його і передасть на схвалення Держдепартаменту. З огляду на майже одноголосну підтримку ідеї озброєння України в палатах Конгресу, зволікань при затвердженні поставок летальної зброї виникнути не повинно.

За даними ж The Washington Post, Держдепартамент в кінці року схвалив комерційну ліцензію, що дозволяє експорт в Україну великокаліберних снайперських гвинтівок Barrett M107A1, а також боєприпасів і запчастин до них на суму $ 41,5 млн.

Перші ж поставки летальної зброї з США для потреб ЗСУ пройшли в 2016 році, коли техаська компанія AirTronic USA отримала ліцензію на продаж Україні гранатометів PSRL - створеної в США вдосконаленої версії радянського РПГ-7.

 

Активізація ядерної програми КНДР

У 2017 році почався новий цикл провокацій КНДР, яка посиленими темпами продовжила розвивати свою ядерну програму, систематично запускаючи ракети в бік Японії і погрожуючи "знищити" США.

Президент Трамп не добираючи виразів неодноразово заявляв, що Вашингтон у разі продовження провокацій Пхеньяну швидко вирішить проблему КНДР, не вдаючись до допомоги Китаю, а держсекретар Тіллерсон не виключив військового вирішення проблеми.

Кім Чен Ин платив Трампу тією ж монетою, наділяючи президента США прізвиськами, які зазвичай делікатні дипломати не вживають, хіба що, в приватних бесідах і без свідків

У березні 2017 року США почали розгортання протиракетної системи THAAD в Південній Кореї, що викликало різке неприйняття з боку Пекіна.

Але різке загострення сталося після витоків інформації про підготовку Пхеньяном підземного ядерного вибуху 15 квітня. У Держдепі заявили, що час для ведення довгострокових дискусій з ядерної проблеми Північної Кореї минув, а заголовки ЗМІ рясніли інсайдами про готовність американців завдати упереджувальний удар по КНДР.

Натяки США також були підкріплені перекиданням ударного угруповання кораблів до берегів Корейського півострова, а 13 квітня Пентагон вперше застосував свою найпотужнішу неядерну бомбу GBU-43В - "матір всіх бомб".

ВПС США скинули її на позиції бойовиків ІД на сході Афганістану. Демонстрація можливостей супербомби вочевидь, стала актом залякування КНДР з боку США на піку ескалації словесної війни між Вашингтоном і Пхеньяном.

На тлі постійного північнокорейського шантажу, на Пхеньян обрушився каскад міжнародних санкцій, частково підтриманих також і головним союзником Кім Чен Ина - Китаєм. У середньостроковій перспективі санкції можуть обійтися КНДР майже в мільярд доларів.

На початку вересня Північна Корея офіційно заявила, що успішно провела випробування водневої бомби. Сейсмологи Південної Кореї заявили про фіксацію на території сусідньої країни землетрусу магнітудою 5,6, який був спричинений вибухом.

У майбутньому, варіанти вирішення північнокорейської проблеми для США будуть лежати в площині швидше внутрішньої політики та залежати від міцності позицій адміністрації Трампа всередині країни.

 

США визначилися з місцем Росії і Китаю в новій стратегії нацбезпеки

У грудні 2017 року президент Трамп озвучив основні положення нової редакції стратегії національної безпеки, яка стане каркасом американської зовнішньої політики на найближчі роки.

Головними загрозами для інтересів Вашингтона прогнозовано названі КНДР і Іран.

Росія і Китай названі конкурентами Сполучених Штатів і державами-ревізіоністами, які прагнуть кинути виклик Вашингтону і підірвати його безпеку і процвітання.

На думку американських стратегів, Москва і Пекін сповнені рішучості перекроїти регіональну карту на свій розсуд, придушити свої суспільства і розширити міжнародний вплив. Таким чином, росіяни і китайці хочуть переглянути глобальний status quo: Росія в Європі після вторгнення в Україну і Грузію, а Китай в Азії зі своєю активністю в Південно-Китайському морі.

Конкуренція з Китаєм і Росією вимагає від Вашингтона активного захисту критичної інфраструктури США від кібератак

Економічна сила Китаю, яку він в даний момент демонструє, змушують Вашингтон формувати окрему стратегію щодо Пекіна. Особливо це актуально після вигідного для КНР виходу в січні 2017 року США з угоди щодо транстихоокеанського партнерства і де-факто невизнання Вашингтоном Тайваню як частини КНР.

З 2013 року Китай веде масштабне будівництво штучних островів в акваторії Південно-Китайського моря, що може забезпечити йому контроль над регіоном, але наштовхується на спротив США. Не виключено, що острови можуть бути призначені для розміщення китайських ракет земля-повітря дальнього радіусу дії.

Для стримування китайських амбіцій в Тихому океані Трамп пообіцяв посилити військово-морський флот до 355 кораблів: серед них один новий авіаносець, 16 великих надводних кораблів, 18 атомних ударних субмарин.

В цілому, програма оновлення ВМС розрахована на 30 років і коштуватиме $ 500 млрд, що проблематично навіть для бюджету США.

Для підтвердження статусу морської супердержави, здатної тримати під контролем весь світовий океан, в квітні ВМС США почали випробування новітнього надважкого авіаносця Gerald R. Ford, водотоннажністю понад 100 тис. тонн.

Авіаносець є головним надважким кораблем нової серії, який замінить старі авіаносці Nimitz, що станом на сьогодні складають основну ударну силу ВМС США. Наступний авіаносець з цієї серії John F. Kennedy планується завершити до 2020 року, будівництво третього корабля класу Ford - Enterprise почнеться в 2018 році.

США залишаються вірними своєму геополітичному принципу, згідно з яким, контроль над морським простором є запорукою американської могутності в будь-якій точці світу, і перш за все, в регіоні Тихого океану.

 

Кінець "халіфату" і стрімке скорочення території Ісламської держави на Близькому Сході

У 2017 році бойовики ІДІЛ продовжували втрачати захоплені території Близького Сходу на тлі успішних наступальних операцій урядових армій Іраку і Сирії, а також курдського ополчення. Успіхи антитерористичних сил дали привід ЗМІ говорити про кінець так званого "халіфату", проголошеного бойовиками в 2014 році.

У липні іракська армія звільнила Мосул, а 17 жовтня Сирійські демократичні сили і загони курдської народної самооборони відбили у терористів їх "столицю", місто Ракка.

2 листопада Сирійська урядова армія і її союзники взяли під повний контроль місто Дейр-ез-Заур на сході Сирії, вибивши звідти бойовиків ІДІЛ.

На початку листопада армія Іраку увійшла до останнього бастіону терористів на північному заході країни, міста Аль-Каїм, а 17 листопада звільнила прикордонне з Сирією місто Рава.

Ці успіхи дали привід послу США в міжнародній антитерористичній коаліції Бретту МакГерку заявити, що ІДІЛ втратила 95% територій свого "халіфату", а з-під контролю бойовиків було звільнено понад 7,5 мільйона осіб.

МакГерк зазначив, що потоки іноземців, охочих воювати за ІДІЛ в Сирії майже вичерпалися, або їх перехоплюють ще під час перетину кордону.

У свою чергу, бойовики, позиції яких слабшають на Близькому Сході, прогнозовано закликали своїх прихильників до терактів на території західних держав.

 

Нова точка напруги на Близькому Сході

У червні 2017 року на Близькому Сході розгорівся дипломатичний конфлікт між двома найбагатшими монархіями регіону - Саудівською Аравією і Катаром.

Ер-Ріяд і його союзники звинуватили Катар в підтримці "тероризму і наданні фінансової допомоги терористичним угрупованням".

5 червня про розрив дипломатичних відносин з Катаром заявили Бахрейн, Саудівська Аравія, Єгипет і ОАЕ, пізніше до них приєдналися Ємен, Лівія, Мальдівські острови, Маврикій, Мавританія і Коморські острови. Деякі з перерахованих вище країн проголосили блокаду Катару: заборонили авіарейси в Доху, а Саудівська Аравія запропонувала перекрити сухопутний кордон, через який Катар отримував левову частку продовольства. Для скасування обмежень від Дохи зажадали припинити "підтримувати зв'язки з терористичними організаціями і їх фінансування".

За даними Financial Times, в квітні Катар заплатив близьким до Аль-Каїді угрупованням мільярд доларів викупу за членів королівської сім'ї, які були викрадені під час полювання в Іраку. Джерела видання в уряді Катару визнали, що такі платежі дійсно мали місце.

Додатковим подразником для держав Перської затоки став фактор тісних відносин між Катаром і шиїтським Іраном - найлютішим ворогом сунітських монархій.  

Катарський телеканал Al Jazeera -  ефективний інструментом зовнішньої політики Дохи, він відіграв ключову роль в Арабській весні

Офіційно Катар спростував звинувачення у фінансуванні тероризму та висловив жаль з приводу рішення сусідніх країн розірвати дипломатичні відносини.

Фактично, позицію саудитів і їх союзників підтримав і президент Трамп, який заявив, що Катар "історично був спонсором тероризму на дуже високому рівні". Заява була необачною, адже у Катарі у США є військова база - через кілька днів Трамп пом'якшив риторику, зголосившись бути посередником у вирішенні конфлікту між арабськими країнами.

 

Скандали в Білому домі, російські хакери і погрози Трампу імпічментом

З січня 2017 року у Білому домі сталася низка гучних скандалів, які супроводжувалися як журналістськими розслідуваннями, так і офіційними прокурорськими. Скандали в основному були пов'язані з можливими російськими зв'язками Трампа або його оточення, а також перешкоджанням правосуддю з боку президента. Розслідувати можливі зловживання був призначений спецпрокурор Роберт Мюллер.

У лютому пішов у відставку радник Трампа з нацбезпеки Майкл Флінн через підозри у співпраці з росіянами (пізніше виявилося, що він також брехав слідчим), а в травні Трамп звільнив директора ФБР Джеймса Комі. Влітку Білий дім залишив прес-секретар Шон Спайсер і директор з комунікацій Ентоні Скарамуччі. Останній пропрацював на своїй посаді менше 10 днів.

За даними Reuters, справа дійшла до того, що російські чиновники, які так розраховували на поліпшення відносин з США, просто не знали, з ким вести діалог у Вашингтоні. Постійні перестановки в адміністрації викликали у росіян "головний біль".

У травні конгресмен-демократ Ел Грін закликав до запуску процедури імпічменту президента: на думку законодавця, звільнення директора ФБР Комі було перешкодою правосуддю, що могло стати підставою для зміщення Трампа. Однак тоді справа далі закликів не дійшла -  адже республіканці повністю контролювали дві палати Конгресу, крім того, для початку складної процедури необхідні були вагомі докази.

У червні понад 190 законодавців-демократів подали проти Трампа позов - нібито президент порушуючи Конституцію США, отримував гроші від зарубіжних урядів, використовуючи свій бізнес вже після інавгурації.  

Спецпрокурор Мюллер також зацікавився можливим перешкоджанням правосуддю з боку президента.

У грудні 56 конгресменів-демократів звинуватили Трампа в домаганнях як мінімум до 17 жінок

Демократи також запропонували Трампу піти у відставку в зв'язку з цими звинуваченнями. Президент же прогнозовано відкинув звинувачення, заявивши, що демократи грають у політичні ігри і він не знає жодної з тих жінок, які висунули проти нього звинувачення.

Окремим трендом в скандалах навколо нової адміністрації було втручання російських хакерів в президентські вибори 2016 року, яке нібито сприяло перемозі Трампа.

У ЗМІ потрапила засекречена доповідь Агентства національної безпеки (АНБ), згідно з якою, ГРУ Генштабу ЗС РФ причетне до кібератаки на виборчкоми США напередодні президентських виборів.

За словами екс-директора ЦРУ Джона Бреннана, РФ безсоромно втрутилася в американську виборчу кампанію.

Екс-директор ФБР Комі, котрому розслідування російського втручання коштувало посади, вважає, що ця операція була санкціонована вищими офіційними особами Росії.

У червні в.о. заступника міністра з питань кібербезпеки Джанетт Манфра офіційно заявила Конгресу, що російське втручання у вибори мало місце. Так, російські хакери атакували виборчі системи в 21 штаті, однак Манфра тоді не уточнила їх назву, посилаючись на конфіденційність інформації.

 

Каталонія і нове випробування ЄС на міцність

У 2017 році на Піренеях з новою силою розгорівся давній осередок сепаратизму в особі Каталонії, яка разом з Brexit додала головного болю Євросоюзу.

На початку жовтня в цій іспанській автономії відбувся невизнаний світовим співтовариством референдум про незалежність. Як заявила влада автономії, за відділення від Іспанії проголосували 90% виборців.

Втім, офіційний Мадрид, а також ЄС, Франція і Німеччина назвали референдум незаконним, іспанська поліція всіляко перешкоджала його проведенню, масово застосовуючи силу проти демонстрантів і вилучаючи бюлетені.

Попри протести Мадрида, 10 жовтня лідер Каталонії Карлес Пучдемон підписав декларацію про проголошення незалежності автономії в односторонньому порядку, базуючись на результатах референдуму.

Однак документ тоді не набув чинності, адже Барселона розраховувала на переговори з центром, намагаючись домовитися як мінімум про розширення своєї автономії. У Мадриді не оцінили натяки бунтівного регіону, зажадавши роз'яснити суть документа: або Барселона відкликає свою декларацію про незалежність, або підтверджує її. Останнє стало б приводом для відповідних санкцій з боку центрального уряду.

27 жовтня парламент Каталонії все ж оголосив про незалежність від Іспанії, попри на протести офіційного Мадрида. Відповідь була моментальною: парламент Іспанії розпустив автономний уряд, вперше з 1978 року ввівши у дію статтю 155 Конституції і змістивши з посади Пучдемона. Також в регіоні на 21 грудня були призначені дострокові парламентські вибори.

У міжнародному плані проголошення Каталонією незалежності було приречене: проти виступив ЄС і його ключові гравці - Німеччина і Франція, а також США і більшість країн світу. Прогнозовано підтримали референдум лише прихильники незалежності Шотландії і бельгійського регіону Фландрії.

Глава Європейської Ради Дональд Туск гранично чітко позначив позицію Брюсселя, який бажав максимально дистанціюватися від проблеми, переклавши її вирішення на плечі Мадрида. За словами Туска, формальне рішення каталонців абсолютно нічого не означає для ЄС.

Відносно лідера каталонських заколотників прокуратурою Іспанії були висунуті звинувачення у сепаратизмі, а також видані іспанський і загальноєвропейський ордери на арешт. Втім, Пучдемон швидко втік до Брюсселя, звідки досі таврує Мадрид за небажання почути "голос більшості каталонців".

Вже 21 грудня у Каталонії завершилося голосування на позачергових парламентських виборах, призначених Мадридом. Три партії, що виступають за незалежність регіону отримали в парламенті 70 місць з 135. Найбільше мандатів в парламенті отримала партія Громадяни, яка виступає проти каталонського сепаратизму - 37 місць.

Цей невизначений результат дав привід заявити про перемогу в боротьбі за "душі і серця" каталонців як Мадриду, так і екс-лідеру Каталонії Пучдемону.

На шляху остаточного вирішення каталонської кризи стоїть дві поки непереборні перешкоди: вікове прагнення значної частини каталонців отримати незалежність, і настільки ж справедливе бажання Мадрида зберегти цілісність країни.

 

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Геополітика ТОП-10

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: