«Орки», «рашисти», «гауляйтери». Новий лексикон українців та пропагандистське фіаско Росії у світі — огляд іноземних ЗМІ
Під час війни лексика українців зазнала змін, їхня влада ефективно комунікує із населенням, а Росія зазнала пропагандистського фіаско у світі — НВ публікує огляд іноземних ЗМІ.
«Орки», «рашисти», «гауляйтери» та «російський воєнний корабель»: війна породила в Україні новий лексикон, пише арабське видання Al Jazeera. Подібні слова та вирази увійшли до словникового запасу воєнного часу, який використовують не лише прості громадяни, але й високопосадовці, військові та ЗМІ. Після масових звірств та неприцільних обстрілів з боку окупантів українці не соромляться у висловлюваннях, говорячи про них.
«Вони орки, тому що ми не вважаємо їх людьми», — цитує видання Тетяну Чурсіну, продавчиню з Києва, чия двоюрідна сестра була вимушена декілька тижнів просидіти у своєму підвалі в Бучі.
Ще один епітет, який часто звучить на адресу російських військ — «рашисти» — утворився від англомовної назви Росії та назви прибічників фашизму. Хоча насправді фашизмом називають режим італійського диктатора Беніто Муссоліні, в СРСР цей термін застосовували на позначення німецьких нацистів, які під час Другої світової війни окупували більшу частину України. І це не єдине поняття тих часів, що повернулося в широкий вжиток: наприклад, голів окупаційних адміністрацій українці називають німецькими словами гауляйтер (керівник регіону) або поліцай (поліцейський).
Інформаційна війна в Україні також підсвітила ефективні способи комунікації високопосадовців і військових з журналістами та громадськістю. Українські лідери не набридають своїм слухачам монотонними багатогодинними промовами, як це робили радянські керівники, а використовують соцмережі, аби «інформувати аудиторію про стан справ у своїй юрисдикції оперативно, без будь-якого погодження з вищим керівництвом у Києві», зауважує Al Jazeera. І тут таки згадує нових медійних українських героїв — радника керівника Офісу Президента Олексія Арестовича та голову Миколаївської обласної військової адміністрації Віталія Кіма, які регулярно діляться зі своїми підписниками щирими постами та відео.
Президент України Володимир Зеленський теж активно залучений до комунікацій і не стримує емоцій, коли говорить про злочини росіян. «Покидьки смердючі! Як їх ще назвати?» — сказав він, коментуючи ракетний обстріл Одеси 23 квітня, в результаті якого загинули восьмеро людей.
Різкі висловлювання та використання нецензурної лексики, як то поширений вислів про курс, яким українські прикордонники відправили російський воєнний корабель, допомагає досягти психологічної розрядки. Та що ще важливіше, мова війни сприяє зміні ставлення українців до самих себе та ставлення до них у світі, констатує видання.
«Ми нарешті позбавляємося цього іміджу вічної жертви, — коментує 32-річний мешканець Борисполя Сергій Бабенко. — У ці дні світ бачить у нас переможців, які можуть надрати російську дупу».
Тим часом, росіянам погано вдається вести комунцікацію — зокрема і на міжнародній арені. Москві не вдалося переконати світ, що вона розвʼязала війну проти України заради боротьби із «нацистами», констатує ізраїльська газета The Jerusalem Post. Тепер росіяни пішли ще далі: глава їхнього МЗС Сергій Лавров заявив, що Адольф Гітлер мав єврейську кров. Таку заяву чиновник зробив, відповідаючи на запитання журналіста про те, як Росія може боротися із нацизмом у країні, яку очолює людина з єврейським корінням. Чому країна-агресор вирішила, що зможе когось переконати своїми заявами про нацистів, та кому вона їх адресувала, задається питаннями автор статті.
На Заході нацистами або неонацистами нерідко називають опозиційних ультра-правих політиків. Тож можна припустити, що своїми звинуваченнями Москва прагнула переконати у правомірності свого вторгнення в Україну західні країни. При цьому, хоча сама Росія нині стала більш правою та націоналістичною, вона продовжує використовувати запозичену із пропаганди радянських часів риторику крайніх лівих проти своїх ворогів — правих. Така дволикість Януса є частиною програми Москви, вважають у The Jerusalem Post.
Одна з причин, чому в Кремлі могли вирішити, що їхні звинувачення у нацизмі зможуть прозвучати переконливо, — багаторічна пропаганда, яку росіяни просували на Заході через свої англомовні телеканали та інтернет-ресурси на кшталт RT та Sputnik. При чому, задля розхитування ситуації в іноземних країнах така пропаганда була спрямована на підтримку то ультра-правих, то крайніх лівих.
У російських заявах про нацизм періодично проскакувала й тема Голокосту. Відповіддю на нагадування про єврейське походження президента України стала теза про співпрацю євреїв із нацистами. Таке звинувачення на Заході лунає не вперше. Деякі дослідники історії розглядають його, відзначаючи труднощі, з якими стикалися євреї під гнітом нацистів. Інші ж використовують інформацію про звʼязки євреїв із нацистами, аби заявити, що євреї в Ізраїлі стали «юдо-нацистами» і тепер віктимізують палестинців. Цю ідею нерідко використовують антисеміти та екстремісти на Близькому Сході. Тепер же твердження, що євреї також є нацистами, стало частиною наративу Москви.
Та хоча в Кремлі схильні вірити власній пропаганді про те, що всі вороги є «нацистами», вона не звучить переконливо ані для росіян, ані для країн Заходу, резюмує видання.
Про провал російської пропагандистської кампанії, але вже на окупованих територіях Луганської та Донецької областей України, пише австралійський новинний інтернет-ресурс news.com.au. В основі його матеріалу — свіже дослідження доктора Джона Рузенбіка з Кембриджського університету, який проаналізував понад 85 тис. новинних статей, опублікованих 30-ма місцевими та регіональними виданнями окупованої частини Донбасу в період з 2014 по 2017 роки, і дійшов висновку: пропагандистські зусилля Росії в Україні зазнали фіаско.
З початком війни в Україні Москва посилила розповсюдження пропаганди. На фоні болючих антиросійських санкцій вона розпалює антинатівські та антизахідні настрої. У квітні, наприклад, у музеї сучасної історії в Москві відкрилася виставка під назвою «НАТО. Хроніка жорстокості». За попередні ж вісім років Росія здійснила в Україні тисячі пропагандистських вкидів, намагаючись змусити її населення повірити у світле майбутнє під російським правлінням.
Рузенбік піднімає завісу над тим, як саме росіяни намагалися навернути українців у свої ідеї. За підрахунками дослідника, 36% контенту друкованих ЗМІ на Донбасі було присвячено пропаганді мислення «ми і вони», аби налаштувати населення проти української влади. Неодноразово зустрічалася ідея про те, що Києвом керують ультраправі екстремісти. Її Кремль використовував для виправдання російського втручання з метою «денацифікації» регіону.
Втім, пояснюючи, хто такі «вони» — тобто вороже керівництво України — і чому їм слід протистояти, пропагандисти майже не приділяли уваги побудові нової групової ідентичності та ідеології для «ми». Рузенбік зізнається, що якщо і зустрічав повідомлення на цю тему, то вони були «невиразні, погано продумані та швидко забувалися». Ідея про створення так званої Новоросії хоча де-не-де і зʼявлялася, проте не мала якогось виразного ефекту.
Вісім років російської пропаганди не змогли забезпечити переконливу альтернативу українській державності на сході України, підсумовує дослідник. «Путін недооцінив силу української національної ідентичності, навіть на Донбасі, і переоцінив потужність своєї пропагандистської машини на окупованих територіях України», — вважає Рузенбік.
