«Цар повинен бути в гніві». Чому оточення Путіна не усуне його і що зміниться у РФ після закриття Instagram — російський журналіст

14 березня, 21:33
Центр Москви, Росія, 1 листопада 2021 року (Фото:REUTERS/Evgenia Novozhenina)

Центр Москви, Росія, 1 листопада 2021 року (Фото:REUTERS/Evgenia Novozhenina)

Україна успішно чинить опір російському нападу вже 19-й день, а РФ стає все більш ізольованою країною.

Радіо НВ дізналося у російського журналіста Михайла Фішмана, хто відповідатиме перед диктатором Володимиром Путіним за провал Росії у війні, чи може Україна скористатися цією внутрішньою нестабільністю та як відреагує населення на зникнення іноземних компаній та блокування соцмережі Інстаграм.

Відео дня
https://www.youtube.com/watch?v=-abnLCberfY

— Після першого етапу війни, що провалився, з’явилася інформація, що почалися репресії в п’ятому відділі ФСБ, який відповідав за цей напрямок. Також є інформація, що нібито викликали міністра оборони Сергія Шойгу на килим до Путіна. Наскільки це може бути правдою?

— На жаль, це підтвердити неможливо, але звучить доволі правдоподібно. Путін розуміє, що це пішло не так, як він розраховував. Настав час починати розуміти, хто ж у цьому винен? Хто його підставив? Хто не забезпечив переможного маршу протягом трьох днів, як його представляли у Кремлі, коли розпочинали цю війну?

Логічно, що мають бути якісь розгляди із зовнішньою розвідкою чи з ФСБ, бо, а де результат їхньої роботи?

Очевидно, що мають розпочатися якісь репресії щодо військових. Мені здається, з боку Кремля та Путіна. Важко стверджувати, чи це буде Шойгу чи якісь генерали другого рангу. Я не виключав би, що й сам Шойгу може потрапити під роздачу. І голова генштабу [Валерій] Герасимов. Цього всього не можна виключати. Навряд чи прямо зараз, але сумнівів немає, що Путін має бути в гніві і абсолютно обурений тим, що картина, яку йому доповідали, виявилася зовсім не відповідною реальності.

— Ця внутрішня гризня, яка неминуче мала розпочатися, вигідна Україні?

— Я не назвав би це гризнею. Це конкретне невдоволення Путіним: картинка, яка в нього була в голові, ніяк не поєднується з реальністю. Він має якось на це реагувати. Але це не гризня, це він намагається укласти обставини у своїй голові.

Україна не програла війну — це її найважливіше досягнення на сьогоднішній день.

— Існує ще версія, що Путіна підставили військові. Очевидно, що йому давали неправильні розвіддані, прогнози. Чи може бути в оточенні Путіна людина із президентськими амбіціями?

— Ні. Я, чесно кажучи, таку картину на сьогодні не можу уявити. Не бачу картину, де будується змова всередині оточення. Воно настільки слабке, безвольне і спеціально підібране таким чином — 20 років точилася ця робота. Мені здається, у цьому сенсі Путін захищений краще за Сталіна свого часу.

Ви бачили історичне засідання ради безпеки, як тремтіли руки у тих, хто там виступав? Як вони, боячись сказати не те, що від них хочуть почути, виправляли помилки у прямому ефірі. Не у прямому ефірі, у записі.

— У записі це залишили. То був характерний момент. Мається на увазі, що могли відредагувати якісь огріхи, але все ж таки залишили.

— Залишили, щоб показати хто головний, а хто на посилках. Щоб було зрозуміло, що є тільки один цар, одна голова все вирішує, а решта їй прислуговують.

— Як вийшло, що в його оточенні немає людини з амбіціями? Немає людини, яка хоче уявити якесь альтернативне майбутнє для Росії.

— 20 років Володимир Путін цим займається. У 2007 році він залишав посаду президента і поставив замість себе наступника. Вибирав між Сергієм Івановим (тоді він був віце-прем'єром з промисловості) і Дмитром Медведєвим. Вважається, що Іванов не пройшов цей кастинг, бо надто демонстрував свої амбіції. Хоча це було зовсім непомітно. Тому Медведєв виявився наступником, президентом і поступився згодом. Уявіть собі, Путін провернув спецоперацію, в якій президент країни поступився йому своєю посадою. Ось, чого він уже встиг досягти. Це було майже 10 років тому.

З того часу його диктатура тільки зміцнилася, страх перед ним зріс у рази. Звичайно, там люди бояться дихати, коли проходять повз нього. Вони відчувають фізичний страх, перебуваючи з ним в одному приміщенні, коли він зводить на них очі.

У Путіна є недоліки, є переваги; є те, що він уміє робити, і те, чого не вміє робити. Те, що він вміє робити, це вербувати і працювати з людьми. Це його головна навичка, завдяки якій він утримується на троні. І саме завдяки їй він оточив себе людьми, які не в змозі не те щоб подумати про те, як підняти на нього руку, але навіть просто заперечити йому хоч у чомусь.

— У Росії немає альтернативного ліберального кандидата? Олексій Навальний сидить у в’язниці. Декілька тисяч осіб виходили на антивоєнні протести. Хто міг би очолити ці протести?

— Навальний, як ми розуміємо, невипадково сидить у в’язниці, не випадково був отруєний у серпні 2020 року. Після того, як Путін розпочав цю війну, тепер зовсім інакше виглядає те, що сталося з Навальним.

Наприкінці минулого року кореспондент ВВС Петро Козлов питав у Путіна: «Що такого сталося у 2021 році, що всі перетворилися раптом на іноземних агентів, що Меморіал знищено, що навколо все закрито на підставі того, що це екстремістська діяльність?». Не пам’ятаю, що Путін відповів. Важливо, що ми знаємо відповідь це запитання. Звісно, це була підготовка до війни.

Навальний, як і раніше, залишається лідером, тут сумнівів немає.

— Хто відповідає у Росії за цей креатив, за букву Z? По-перше, це свастика. По-друге, це Z із німецького слова Nazi. Чому латинська літера, а не російська? Чому раптом настільки безсоромно можна використати реально нацистські символи?

— Не можу вам сказати. У мене немає додаткових знань, а моїх уявлень про владу недостатньо для того, щоб розуміти, як ця система працює прямо зараз.

Ці команди, звісно, виходять із Кремля. Але хто спочатку це вигадав, я вам так відразу не скажу. Кремль керує пропагандистським змістом — як побудуватися, як показати по телевізору, які надходять вказівки губернаторам, як вони далі це пускають.

— Усі близько ліберальні та ліберальні медіа були закриті. Чи правильно я розумію, що росіяни не помітили їхнього зникнення?

— Протестів не було, але це не означає, що ніхто не переживає їхнього відходу. Дождь мав мільйони глядачів. Моя програма мала мільйони глядачів, у Ехо Москви теж багато.

Звичайно, це були значні джерела інформації для більшості російського суспільства. Це є абсолютно очевидним фактом. Люди, які дивилися Дождь, дуже гостро відчувають цю втрату. Я знаю це не тільки за тими повідомленнями, які одержую у своєму месенджері, але й просто тому, що я розумію, як почувається людина в Росії, яка слухала і дивилася Дождь, а тепер позбавлена цієї можливості.

— Чи маєте ви пояснення, чому саме втрата Інстаграму викликала такий смуток серед росіян?

— Інстаграм набагато вкоріненіший у Росії, ніж Фейсбук. Невипадково розкомнагляд розіслав заспокійливий лист усім громадянам Росії про те, що «не хвилюйтеся, ми думаємо над замінами».

Інстаграм — це джерело прибутку для сотень тисяч людей. Це справді абсолютно аполітична [аудиторія]. Люди за останні кілька років досягли успіху завдяки Інстаграму. Їх усе влаштовує. І раптом їм сказали: «Вибачте, до побачення». Звісно, це величезна проблема.

Фейсбук закрити [легко] — там сидить політизована ліберальна тусовка ще з початку 2010-х, на неї всім начхати. А ось люди, які сидять в Інстаграмі, — це інша аудиторія. Коли [соцмережу] відключають, навіть якщо я не роблю бізнес в Інстаграмі, якщо це не є джерелом мого доходу, якщо я просто в ньому сиджу, то я розумію, що щось дуже не так.

— Чи зробить відключення цю аполітичну публіку політизованою? Чи замисляться вони, що, можливо, щось не так з країною?

— Безперечно, в цьому немає жодних сумнівів. І санкції, і курс долара по 115−120 рублів, і закриття МакДональдз, і закриття решти брендів і магазинів, подорожчання прального порошку на 40% безумовно будуть сприйняті саме в політичному контексті.

А далі люди зважуватимуть. По-перше, страшно: всім зрозуміло, під ким вони живуть, хто вони у цій системі влади. Всі чудово знають, що вони піддані та кріпаки по суті. Далі це питання поєднання страху, обурення, спроби збудувати якусь перспективу та майбутнє, солідарності (у тому вигляді, в якому вона існує — безумовно, не на рівні, на якому вона є в Україні). Це абсолютно нова реальність, в якій люди шукатимуть нові точки опори і, звісно, думатимуть про те, що з ними відбувається і чому. Інша річ, яких висновків вони дійдуть.

— Є теорія, що вихід західних брендів та закриття Інстаграму більшою мірою торкнеться великих міст, які користувалися благами цивілізації. А широкі російські маси звикли жити у злиднях і, найімовірніше, ні на яку політизованість це не вплине. Чи бачите ви у цьому протиріччя?

— Широкі маси мешкають у містах, а не в селах у Росії. Неправильне уявлення про те, що стійкість режиму визначається мешканцями із сільської глибинки. Це не так. Це такий пропагандистський штамп.

Історія Росії твориться у великих містах насамперед. Зрозуміло, що Москва — ліберальне місто, держава в державі в цьому сенсі. Але ми бачили, що відбувалося: ґрунт для протестів уже давно готовий. Ми пам’ятаємо, що відбувалося у Хабаровську влітку 2020 року. Які сили витрачає Володимир Путін на те, щоб придушити протести. Такої кількості арештів, як із 2020 року, не було в Росії ніколи.

Звичайно, є аудиторія, яка готова просто сидіти, і її як все влаштовувало, так і влаштовуватиме. Вона просто орієнтується на владу, незалежно ні від чого.

Є частина суспільства, яка натхненна тим, що відбувається у світі. Не вірю, що вона хоч якось порівнянна з тим сегментом суспільства, яка підтримала анексію Криму вісім років тому. Точно непорівнянна.

Але завжди є частина суспільства, яка, крім того, що вона лояльна до влади, загалом налаштована позитивно до насильства. Їй подобається війна. Такі люди точно є.

У мене, як і раніше, немає сумнівів і протиріч, що загалом російське суспільство буде болісно думати про те, що з ним відбувається.

Редактор: Юлія Козіна

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X