Шелест описує побоювання партнерів України щодо можливого розпаду Росії, висловлює думку, що переговори щодо майбутнього Пригожина та ПВК Вагнера ще тривають та прогнозує показові кадрові зміни в Росії протягом місяця.

— Після заколоту чи спроби заколоту пригожинського в Росії, американські посадовці припускають, що так звані червоні лінії Путіна є гнучкішими, ніж вважалося раніше, у тому числі щодо питання постачання зброї до України. І тепер це змушує переглядати деякі питання: чи можуть вони піти далі, надати Україні зброю більшої дальності, ракети, можливо, нарешті дійде до літаків. Власне, про червоні лінії так звані Путіна і про те, що про них думає собі і розуміє Захід, як ви це оцінюєте?

— Ви знаєте, достатньо дивно було чути, що це пов’язали, особливо щодо надання зброє, самі з ситуацією з Пригожиним. Бо ми до цього вже бачили і говорили щонайменше на експертному рівні з нашими колегами, що подивіться, Путін обіцяв, як тільки визволять Херсон чи будь-що на південному напрямку — це червона лінія. Як тільки ви зробите якийсь удар чогось на Крим, знову ж таки — це червона лінія. Ще щось — червона лінія. По факту на всі ці червоні лінії не було ніякої реакції такого рівня, як це очікували. Відповідно, на щонайменше професійному рівні вже декілька місяців йшла розмова, що питання скоріше політичного булінгу з боку Російської Федерації щодо червоних ліній, ніж реальності. Ситуація з Пригожиним вона стала таким додатковим каталізатором, але скоріше це не про загальну червону лінію щодо надання чи ненадання Україні зброї, а щодо того, наскільки об'єднаний взагалі російський режим, наскільки Путін контролює це. І, відповідно, якщо якісь рішення будуть прийняті міжнародним співтовариством по відношенню до України або Україною самою, чи буде в нього достатньо резерву і спроможності дійсно відреагувати на це і чого насправді варто боятися чи щонайменше спостерігати, якщо ми говоримо про Російську Федерацію.