— Що зараз відомо про те, як дійшло до псування українського зерна? Це вже не просто блокування кордону, не просто акція протесту. Це, по-перше, злочин, по-друге, злочин, який має для українців серйозне емоційно-історичне забарвлення. То що відомо про людей, які цим займалися?

— Спочатку скажу про контекст. Про кадри, де стоїть українська вантажівка, а на польську дорогу висипане українське зерно. Більшість українців знають, якою ціною воно дістається українським аграріям. Це дуже часто праця в замінованих полях, обстріли, загроза життю та здоров’ю.

І це зерно висипане на дорогу — це просто кадри, які, мені здається, б’ють просто в українське серденько. Якщо з усіх останніх місяців напружених польсько-українських відносин міг бути якийсь кадр, який найбільше зачіпає українців, мені здається, це він.

Наприклад, навіть кілька років тому, коли ще за часів уряду ПіС (Право і справедливість, польська партія — Ред.) була хвиля руйнувань поховань українців, зокрема воїнів УПА в південно-східній Польщі, коли ми бачили в новинах кадри цих понівечених могильних плит; так, звісно, це також обурювало, але, мені здається, не настільки, як ця сцена з зерном.

З одного боку, маємо традицію протесту євросоюзних фермерів, які доволі часто просто висипають на асфальт, на землю будь-яку аграрну продукцію. Якщо подивитися кадри останніх протестів фермерів із Брюсселя, Берліна чи Парижа, кадрів не забракне. Висипають зерно, висипають овочі, фрукти, часом виганяють якихось звірів, або свиней, або курей до центрів міст.

Читайте також:

«Ганебний злочин». Українське зерно, яке висипали польські фермери, везли до Литви, Варшава має відреагувати — посол

З одного боку, маємо місцевий контекст доволі таки бурхливих аграрних протестів; з іншого боку — українську вразливість, яка була порушена.

Що відбувається зараз? Поліція розпочала слідство. Ми наразі не знаємо, як був кваліфікований цей злочин. Знаємо, що дійшло до порушення права власності, тому що це вантажівки, які опломбовані, проїхали українсько-польський кордон, прямували навіть не до Польщі, тільки до Литви. Дійшло до порушення права майнової власності конкретної транспортної компанії, яка перевозила цю продукцію.

Натомість чи справа дістане якусь додаткову кваліфікацію, наразі невідомо. Коли ми чуємо з боку польської влади запевнення, що буде слідство, буде з’ясовано, що сталося, мені здається, це очевидна очевидність. Відбувся майновий злочин і він має бути розслідуваний.

Але є ширший контекст, який також потребує з’ясування.

— Чи є якісь припущення щодо ширшого контексту? Може, хтось бачить у цій історії якийсь російський слід? Про це зараз майже ніхто наче не говорить. Але зараз ми бачимо, що знову українців і поляків взялися сварити на економічну тему.

— Цей кадр розсипаного зерна настільки б'є в українську вразливість, що висновок про те, що ця ситуація так чи інакше має постановочний характер, напрошується просто сам собою.

І ті поляки, які професійно займаються темою російської пропаганди, дезінформації, російських провокацій, закликають до того, що справа потребує глибшого з’ясування. Незважаючи на те, що так, це дійсно доволі стандартна форма протесту аграріїв у Польщі та ЄС, з’ясовувати треба, хто конкретно за цим стоїть.

Бо, якщо ми подивимося на події останніх тижнів, здавалося, що ситуація довкола кордону трошки заспокоюється. Попередню блокаду, яку організовували не аграрії, тільки транспортники, вдалося тимчасово припинити. Уряд Польщі обіцяв, що будуть переговори, поступки.

Принаймні здавалося, що до березня ми можемо про цю ситуацію забути. Натомість бачимо, що розпочався загальнопольський аграрний протест.

Протести аграріїв відбуваються не в великих містах. Логічно було б, аби аграрії протестували найбільше у столиці, в Варшаві, в місті, де ухвалюються рішення. Але я як мешканка Варшави наразі якогось великого дискомфорту для свого життя через блокаду якихось великих міських доріг не відчула.

Аграрії одразу потягнулися на польсько-український кордон. І хоча ті федерації аграрних спілок, які організували цей протест, наголошують, що протестують насамперед проти нової євросоюзної політики… Ми тут говоримо і про нову сільськогосподарську політику, і про так званий зелений лад. Це нова довгострокова політика ЄС, яка скерована на обмеження емісії вуглекислого газу промисловістю та сільським господарством. І для аграріїв це б означало доволі коштовну технічну модернізацію рільництва. Польським аграріям це не подобається.

Тим більше, що порівняно зі своїми німецькими, французькими чи нідерландськими колегами вони менш заможні. У них банально менше грошей на модернізацію своїх аграрних підприємств. Відповідно, саме ця політика ЄС і є головним претекстом теперішніх протестів.

Читайте також:

В Польщі заявили про намір перевірити все транзитне зерно з України

Але, як бачимо, потягнулися саме на польсько-український кордон, бо вже зрозуміли, що ця тема невралгічна, тема, яка притягує увагу ЗМІ не тільки з Польщі, а з усього світу.

І по-третє, мушу сказати з великою гіркотою, в цій ситуацію Україна та українці виглядають легким об'єктом для биття: їм можна зробити багато чого, а вони в відповідь можуть зробити мало.

— А як реагують на всю цю історію звичайні пересічні поляки? У твіттері наче йдуть доволі емоційні баталії з цього приводу, поляки доволі безкомпромісні, що їм нічого не доведеш.

— Треба знати польський Твіттер. Там сидять переважно чоловіки правих та ультраправих поглядів. Це не означає, що там немає нікого іншого, але польська твіттер-дискусія дуже сильно [зміщена] вправо, порівняно зі загальним градусом польського суспільства. Тому на польський твіттер, звісно, дивитися варто, але судити з нього про загальні настрої, мені здається, не треба.

Теза про те, що польське рільництво — один зі стовпів польської економіки, суспільного добробуту, є доволі консервативною. І поляки довкола цієї тези гуртуються. І, звісно, є цей ефект, що «наші аграрії або постраждали чи мають постраждати», «захищай наших».

Це вже виглядає не як вирішення якоїсь економічної міжнародної суперечки, а радше як футбольний матч, де грає наша команда і, можливо, ми навіть щось погане знаємо про конкретних гравців. Але ж це наша збірна, камон, вони носять нашу форму, як ми можемо за них не вболівати? На жаль, спостерігається такий ефект.

Якщо говорити про ширше тло, я закладаюся, що тисячі поляків донатять на ЗСУ. Якщо не на ЗСУ, то на українські організації, які займаються допомогою пораненим воїнам, займаються допомогою сім'ям померлих воїнів. Досі тисячі поляків допомагають українським біженцям, які залишаються у країні.

Але ж ми про це не читаємо в новинах, що ці люди кожного дня встали нормально, пішли на роботу, нормально поспілкувалися зі своїми українськими друзями і якось їм допомогли.

Ми бачимо такі кадри, які нас дуже сильно тригерять. Бачимо людей, які починають захищати поведінку протестувальників.

Найімовірніше, за цим протестом, крім аграрних спілок, стоїть також партія Конфедерація, місцевий люблінський діяч, який допомагав страйкувати транспортним компаніям у січні цього року. І ці середовища, які пов’язані з Конфедерацією, з ультраправими, дуже-дуже топлять за цю ситуацію, що «давайте ще більше».

Більш ліберальний центр, якщо навіть прямо і не стає на бік України у самій цій аграрній суперечці, то принаймні говорить про те, що треба шанувати українську вразливість і розсипання українського зерна на польській дорозі - це щось абсолютно недоречне.