«З євреями Захід не визначився». Ізраїльський журналіст — про ставлення до його країни в США і Європі та особливий погляд на світ з Єрусалима
Еміль Шлеймович, ізраїльський журналіст, тепло відгукується про співвітчизників, навіть тих, із ким опиняється по різні боки політичних барикад. (Фото: NV/Олександр Пасховер)
«Ми не докотимося до озвіріння», — говорить NV про настрої у своїй країні трагічного дня 7 жовтня Еміль Шлеймович, популярний в Ізраїлі блогер, а в минулому головний редактор тиражних видань, і пояснює — чому.
Це була тривала розмова про справжні цілі війни в Газі та про ціну миру взагалі, про позицію Європи й ісламський фундаменталізм. Розмова NV з Емілем Шлеймовичем, ізраїльським журналістом і популярним YouTube-блогером, відбулася 7 жовтня — у найтяжчий день для ізраїльтянина для таких розмов, цього дня два роки тому ХАМАС учинив безпрецедентний за своєю жорстокістю напад на Ізраїль, було вбито більше ніж 1,200 ізраїльтян і ще понад 250 узято в заручники.
Шлеймович не розгубився, зібрався і розповів значно більше — про те, чому Дональд Трамп хоче миру в усьому світі, але все ще потребує війни в Газі. Чому Нетаньягу йому в цьому допомагає і як Ізраїль тримає удар війни на всіх фронтах — політичному, економічному моральному. І найголовніше: де в Ізраїлі тече молоко і мед.
— Сьогоднішня дата 7 жовтня задає тон нашій розмові. Що зараз відбувається в Ізраїлі у зв’язку з дворічною річницею різанини, учиненої ХАМАСом?
— У принципі, якими заходами можна це відзначати? Це не якась меморіальна дата, це те, що сталося з нами і відбувається досі. Це ситуація в розвитку, ми досі не звільнили заручників, не привели війну до її завершення, у нас досі теракти, причому в Ізраїлі та за межами Ізраїлю. У Манчестері. І ніхто не знає, де станеться ще. У нас постійно оновлювані повідомлення Штабу Національної безпеки для туристів, куди їхати взагалі не можна або не треба, наприклад, Туреччина, а в які країни можна, але з оглядкою.
— Туреччина — це очікувано, а ось улюблені напрямки ізраїльтян — Італія, Іспанія.
— Абсолютно точно. Але це скрізь. Де і наскільки глибоко вдалося вкоренитися угрупованням, які виконують волю Катару, Саудівської Аравії, Туреччини. Де сильніший політичний іслам. Тому що я ніколи не зрозумію, чому розбиті вітрини в Італії мають якимось чином допомогти жителям Гази.
Я поясню, що відбувається зараз в Італії, Німеччині, Великій Британії, де сьогодні, 7 жовтня, проводять мітинги й акції в університетах. В Італії відбувається відбір бойовиків у майбутні структури. За людьми, які не просто беруть участь у мітингах, а готові йти на радикальні дії, так само, як за людьми, які підтримують або беруть участь в акціях угруповання Палестинська дія у Великій Британії, уважно спостерігають «хороші», грамотні люди в костюмах. Вони бачать, хто за своїм характером готовий до деструктивних дій, не боїться конфлікту з поліцейськими і готовий піти за ґрати або якось іще постраждати. Іде відбір потенційних рекрутів у завтрашні угруповання, які будуть задіяні проти влади Італії, Великої Британії, Франції та без жодного зв’язку з Ізраїлем, євреями чи палестинцями. Іде підготовка до атаки на самі ці країни. Іде підготовка бойового крила політичного ісламу, який у політичному крилі зміцнюється зараз на базі громад у європейських країнах. І тільки-но Джорджа Мелоні (прем'єрка Італії), Кір Стармер (прем'єр Великої Британії) та інші чудові люди це зрозуміють, вони почнуть захищати свою державність, і своїх громадян, і свою економіку.
— Нині, точніше у 2024 році, за даними Uppsala Conflict Data Program, у світі стався 61 збройний конфлікт, з них 11 — це повномасштабні війни. Після Другої світової війни — це пікове значення. 129 тис. загиблих у цих війнах, із них понад половина — це результат війни Росії в Україні. Але на світових афішах переважно війна в Ізраїлі. Чому Ізраїль затулив собою всі війни світу, включно навіть частково з російсько-українською?
