Як пише WP, країна стрімко втрачає населення: після піку у 1,4 млрд у 2022 році кількість китайців почала зменшуватися. ООН прогнозує, що до 2050 року населення Китаю скоротиться до 1,26 млрд, а до кінця століття може зменшитися більш ніж удвічі — до 633 млн. При цьому понад половину жителів становитимуть люди старші за 60 років.

Старіння нації та дефіцит робочої сили, зазначають аналітики, можуть уповільнити економічне зростання приблизно на 0,5% щороку протягом наступного десятиліття, додали журналісти. Це створює загрозу для амбіцій Пекіна стати глобальною наддержавою та підриває його позицію як світового виробничого центру.

Демографічна криза — наслідок десятиліть політики контролю народжуваності. З 1979 року в країні діяло правило «одна сім'я — одна дитина», яке виконували навіть примусовими стерилізаціями та штрафами. Після скасування обмежень у 2015 році уряд дозволив мати двох, а з 2021 року — трьох дітей, але народжуваність продовжила падати.

WP додає, що у 1990 році середній вік населення становив 23,7 року, а середня жінка народжувала 2,5 дитини. До 2023 року медіанний вік зріс до 39 років, а коефіцієнт народжуваності впав до однієї дитини на жінку.

Попри фінансові стимули, зокрема, субсидію у розмірі $500 на дитину на рік — програми підтримки батьків не приносять результатів. Вартість виховання дитини у великих містах, таких як Шанхай, сягає $140 тисяч, що для більшості сімей є непідйомним.

Китай, який десятиліттями залишався «фабрикою світу», стикається з дефіцитом робочої сили й небажанням молодого покоління працювати у виробництві. Аналітики вважають, що автоматизація частково пом’якшить проблему, однак не компенсує брак людей у сфері послуг.