Приниження, агресія і садомазохізм. На чому побудована Росія та влада Путіна — інтерв'ю НВ з британським письменником Пітером Померанцевим
Британський письменник і журналіст розмірковує про пасивність «хороших русских», пропаганду та сприйняття Зеленського та України світом
Пітер Померанцев — британський письменник і журналіст, який досліджує сучасні медіа і вже багато років аналізує пропаганду, зокрема російську. У своїй книзі «Нічого правдивого і все можливо» 2014 року він, спираючись на власний досвід робити телевізійним продюсером документальних фільмів у Росії, описує світ авторитарної влади, великих грошей і всемогутнього російського телебачення. Також журналіст розмірковує про спосіб мислення сучасної Росії, у якій глибоко розщеплюється особистість.
Це, на думку Померанцева, з яким НВ зустрілося у Києві, стало однією з причин конформістського сприйняття росіянами війни з Україною.
В інтерв'ю він також розповів про роль інформації у повномасштабній війні, про історичні паралелі між Адольфом Гітлером і президентом РФ Володимиром Путіним, садомазохізм російського суспільства і поведінку Заходу, у якого попереду складна енергетична зима.
— Чим російська військова пропаганда 2022 року відрізняється від російської військової пропаганди 2014-го?
— Незважаючи на те, що це абсолютно різні операції, — тоді була кривава операція на Донбасі, а зараз це вже геноцид, — росіяни усе одно досі не використовують слово «війна».
Всередині країни вони намагаються створити відчуття, що це відбувається десь далеко, що це усе міжнародні справи і ви тут [росіяни] ні до чого. Вони ж досі бояться загальної мобілізації. Незважаючи на те, що стільки усього змінилося у порівнянні з 2014-м, багато що залишилося таким самим — тоді теж говорили багато про те, що це злий Захід нас змусив, нам не залишили вибору. Зараз же, незважаючи на те, що йде прямо війна, люди в Росії все одно не хочуть про неї говорити.
— Чому Росія не називає війну війною?
— У Гітлера було те саме. До 1941 року він майже не використовував слово «війна», це все були «операції». Операція в Польщі, наприклад. Не було якоїсь юридичної заборони, але Гітлер намагався мінімально використовувати слово «війна». Тому що люди не хочуть жити у війні, люди хочуть жити в безпеці. Напевно тому. Принижувати, підкорювати, захоплювати — це приємно, але хочеться відчувати себе у безпеці. А війна — це визнання, що я йду, вбиваю і помираю. Нещодавно я читав статтю журналіста із Der Spiegel. Він поїхав до Москви і намагався описати місто. Так там нема плакатів про війну, нібито і війни нема. На телебаченні війна звідусіль, а на вулицях Москви — ні. Ти можеш жити у Москві і забути про війну. Тебе не мобілізують до армії, за тебе воюють буряти і інші. Тобто російська влада не хоче, щоб цей клас людей, що живуть у Москві, думав про війну, знав про війну і її боявся.
— Я, як і багато інших журналістів, писала статтю про те, як українці спілкуються зі своїми родичами, що живуть у Росії. Дуже часто це стіна непорозуміння: люди відмовляються вірити, що Росія обстрілює і скидає бомби на житлові квартали, навіть якщо їм про це розповідають найближчі родичі, які від цього потерпають. Ми бачимо, що війна — це не тільки Путін. Чому російське суспільство підтримує її?
