Пережити ядерну війну. У Європі різко зріс попит на індивідуальні бомбосховища та препарати йоду — NYT
Після вторгнення російських військ в Україну пандемія коронавірусу вже не є головною тривогою європейців. Тепер це страх перед ядерним знищенням континенту. Популярними стають індивідуальні бункери, інструкції з виживання та пігулки з йодом, пише 12 березня американське видання The New York Times.
Підвищений інтерес до теми, яка, здавалося, назавжди залишилася в минулому після закінчення холодної війни, виник після заяви президента РФ Володимира Путіна про приведення російських сил стримування в особливий режим готовності. І тепер примара ядерної війни пронизує свідомість європейців нового покоління, пише журналіст Джейсон Горовіц у репортажі під заголовком Пандемічні страхи поступаються місцем ажіотажному будівництву бомбосховищ.
НВ наводить скорочену версію статті.
«Ми зовсім не готові»
«Ми опинилися в епіцентрі гігантського циклону попиту», — розповідає Джуліо Кавіккіолі, власник італійської компанії Minus Energie, яка будує під ключ бункери. Там є система фільтрації повітря, яка не пропускає всередину радіоактивні частки, нервово-паралітичний газ та інші біологічні агенти. За 22 роки фірма побудувала 50 бункерів, а за останні два тижні отримала понад 500 заявок.
Страх, що російські ядерні боєголовки досягнуть Європи, спричинив справжню істерію, стверджує Кавіккіолі.
Війна в Україні вперше за багато десятиліть відродила в Європі побоювання ядерної катастрофи та спонукала по-новому поглянути на систему оборони, інструкції з виживання та сховища від радіоактивних опадів. Все це нещодавно цікавило лише одягнених у камуфляж сталкерів або параноїдальних мільярдерів, пише NYT.
«Після розпаду Радянського Союзу ми всі розпрощалися з цим і забули, поки один божевільний не вчинив вторгнення», — каже колишній командувач Сил хімічного, біологічного та ядерного захисту Великої Британії та НАТО Хеміш де Бреттон-Гордон, маючи на увазі Путіна.
За його словами, бункери часів холодної війни по всій Європі стали непридатними і занедбаними. «Ми зовсім не готові», — зізнається де Бреттон-Гордон.
Майже всі з приблизно 650 бункерів, що з’явилися після Другої світової війни у Великій Британії, більше не функціонують. Деякі стали туристичними пам’ятками, а щонайменше один використовують як льох для вишуканих вин. Небагато діючих притулків розраховані на евакуацію чиновників уряду.
Бункер — уже не розкіш
При цьому країни, розташовані ближче до Росії, всі ці роки продовжували підтримувати високу готовність, регулярно перевіряючи сигнали оповіщення про ядерну загрозу та стан бомбосховищ. Так, у Фінляндії налічують близько 50 тис. притулків, здатних вмістити приблизно 4 млн людей. Агентство з надзвичайних ситуацій Швеції тестує систему попередження про повітряний наліт та розповсюджує брошуру у стилі часів холодної війни. 20-сторінковий посібник містить список основних продуктів, які можна закупити у супермаркеті, щоб вижити під час евакуації чи у сховищі.
Особлива ситуація — у нейтральній Швейцарії. У 1960-х роках там було прийнято закон, який зобов’язував будувати ядерні сховища у житлових будинках. Хоча ця вимога була нещодавно пом’якшена, посилені сталеві двері та бункери з фільтрацією повітря є звичними елементами по всій країні. Є також понад 350 тис. громадських бункерів, зокрема один поблизу Люцерна на 20 тис. осіб.
У Франції індивідуальний бункер вважався надбанням багатіїв, зазначає газета. «Уявіть собі заміський будиночок, тільки він знаходиться під землею», — говорить засновник компанії Artemis Protection Матьє Серан. Один розкішний збірний бункер цієї фірми коштує щонайменше пів мільйона євро.
«Пару тижнів тому ми почали отримувати масу запитів від звичайних людей, — дивується Серан. — Нам довелося змінити всю комерційну стратегію».
Компанія перейшла на будівництво більш примітивних сховищ, які набагато дешевші — близько 140 тис. євро. За словами Серана, десять таких бункерів вже у виробництві.
Дайте ліки від радіації
Інші європейці шукають захист у йодовмісних препаратах, які при правильному прийомі можуть допомагати організму виводити радіацію, запобігаючи раку щитовидної залози.
Бельгія задовольняє різке зростання попиту, пропонуючи безкоштовні упаковки йодних пігулок для всіх, хто має бельгійське посвідчення особи. Лише минулого понеділка аптеки країни роздали понад 30 тис. коробок. Попит також зріс у Нідерландах та Фінляндії.
В Італії вітаміни на основі йоду змітають із полиць.
«Люди купують такі вітаміни без чіткого розуміння, що це таке і чи дійсно вони можуть їх захистити у разі ядерного вибуху. Здебільшого через страх», — розповідає Стефано Франческіні, фармацевт із Рима.
Його колега з Трієста Андреа Нері додає, що вітаміни з невеликим вмістом йоду не мають жодної користі, але принаймні вони є безпечними.
«Це не йодид калію, який приймали у 1980-х роках після вибуху у Чорнобилі. Ось це справді отрута, вона доступна лише за рецептом лікаря, — пояснює Нері. — Більшість людей, які питають про нього, йдуть, щойно дізнаються, що їм потрібно звернутися до свого лікаря загальної практики».
«У кого є бункер — той оптиміст»
Де Бреттон-Гордон не вірить у йодні пігулки. На його думку, найкращий засіб — це запобігання ядерному конфлікту та збереження готовності до нього.
Лекції для цивільних осіб про те, що робити і як вижити, як і під час холодної війни, можуть допомогти людям знаходити укриття чи уникати вживання зараженої води, вважає екскомандувач.
Його більше турбують звинувачення Росії щодо хімічної та біологічної зброї в Україні, які можуть бути операцією під хибним прапором, що закладає основу для потенційного застосування Москвою такої зброї.
Путін вже застосував смертоносну нервово-паралітичну речовину воєнного призначення в Солсбері, нагадує де Бреттон-Гордон.
…Джуліо Кавіккіолі з Minus Energie не дуже радий лавині нових замовлень для своєї компанії, що будує бункери. Він стверджує, що хотів би побачити падіння попиту, якщо це означатиме кінець війни, яка стала б «трагедією без кінця».
За словами італійського підприємця, існує неправильне уявлення про власників бункерів як про фанатів ідеї кінця світу.
«Навпаки: той, хто має бункер, — оптиміст. Такі люди вірять, що після війни буде щось нове, що життя продовжиться», — сказав він.
