А лава запасних генералів, додає експерт, у диктатора порівняно невелика. Тож війну «павуків у банці» Денисенко називає неминучою.

Хто з ким змагається і за що, Денисенко розповів в інтерв'ю Radio NV.

— Почнімо з повідомлення Генерального штабу Збройних сил України, що в військовому керівництві Російської Федерації назріває конфлікт. Шойгу від генерал-полковника Мурадова вимагає, аби він відпрацював нове звання. Хоча у його 155-ту бригаду далекосхідних морпіхів уже вчетверте треба буде набирати новий склад. Наскільки ми можемо припускати, що у них там уже битва павуків у банці ось-ось почнеться?

— Крига скресла в цьому питанні. Ми можемо говорити про те, що відсутність будь-яких проривів, будь-яких позитивних новин із фронту не може не призвести до того, що треба шукати винних, на кого скидати провину, на кого треба вішати всіх собак.

Звичайно, Герасимов не може сказати, що «я ідіот і цей рік просто промарнував», тому потрібно буде шукати якихось цапів-відбувайлів. Це може бути Мурадов, може бути Суровікін або будь-хто інший. Прізвище не має значення. Та цілком реально, що вони спробують шукати цих винних.

Від публічних скандалів їх стримує тільки одне: те, що Путін, наскільки я розумію, заборонив виносити в публічність будь-які скандали, розбірки.

Читайте також:

У Бахмуті ЗСУ можуть повністю виснажити ПВК Вагнера та ударні сили армії РФ, Путін згаяв «вікно» мобілізації в Росії — ISW

Лава запасних генералів порівняно невелика в Путіна. Це приблизно 10−15 людей, яким він теоретично довіряє, бо вони пройшли через сирійську кампанію. Хочу, щоб ми всі розуміли, що сирійською кампанією в середньому сім-вісім місяців керувало більше десяти генералів. Вони робили ротацію керівників сирійської кампанії. І Суровікін був двічі керівником цієї сирійської кампанії. Це і є кістяк — люди, дуже близькі до Герасимова, з одного боку. З іншого боку, це люди, яких так чи інакше особисто знає Володимир Путін. Підтягувати когось нового, піднімати полковників до рівня генералів вони бояться. А тому хочеш чи не хочеш, ця війна «павуків у банці» просто неминуча в цій ситуації.

— Інших немає? Це єдиний такий доукраїнський досвід у них?

— Це найбільший доукраїнський досвід російської армії, більше ніде вони особливо не воювали. Усе, що вони робили, — це були дуже локальні операції переважно в африканських країнах, які виконувалися переважно навіть не армією, а приватними військовими компаніями, насамперед Вагнера.

Інший момент — є особливість психології Путіна. Вона полягає в тому, що він неймовірно тяжко розходиться з людьми. У цьому є, звичайно, великий мінус для нього, але для нас — великий плюс. Він не відпускає людей від себе. І поява Герасимова як керівника «СВО» зокрема була пов’язана з тим, що він хоче залишити ситуацію у зрозумілому для нього форматі і зі зрозумілими для нього людьми.