Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни.

27 червня ЗСУ вели контрнаступальні дії щонайменше на чотирьох ділянках фронту і, як повідомляється, досягли успіхів. Володимир Зеленський повідомив, що українські війська просунулися на всіх активних ділянках фронту від Донецької до Запорізької областей:

• Російські джерела, включно з Міністерством оборони, визнали, що українські сили продовжували обмежені наземні атаки поблизу та на південь від Кремінної.
• Українські та російські джерела повідомляли, що ЗСУ продовжували контрнаступальні операції на північному та південному флангах Бахмута.
• Речник Генштабу України Андрій Ковальов заявив, що українські війська провели успішні наступальні дії на південь від Великої Новосілки в районі адміністративного кордону Донецької та Запорізької областей. Один з російських «воєнкорів» стверджував, що українські війська досягли подальших успіхів на південь від Рівнополя (10 км на південний захід від Великої Новосілки) після звільнення цього населеного пункту.
• Також Андрій Ковальов розповів про наступальні дії ЗСУ на південь від Оріхова на заході Запорізької області. Окупаційний «чиновник» Запорізької області Володимир Рогов також визнав, що українські війська проводили контратаки на південь від Оріхова.

Аналітики ISW також продовжують пильно стежити за наслідками бунту ПВК Вагнера в Росії. Ось кілька їхніх спостережень за минулу добу.

Володимир Путін тепер намагається представити фінансиста Wagner Group Євгена Пригожина корупціонером і брехуном, щоб зруйнувати його репутацію серед вагнерівців та в російському суспільстві. Зокрема 27 червня Путін заявив, що Пригожин збрехав про незалежність ПВК Вагнера від Кремля та відсутність державних витрат на вагнерівців. Путін вперше після заснування ПВКВагнера публічно визнав, що Кремль «повністю фінансує» та цю ПВК і заявив, що Кремль здійснював виплати вагнерівцям та їхнім родинам із федерального бюджету Росії.

Путін, ймовірно, вирішив, що він не може просто усунути Пригожина, не зробивши при цьому його «мучеником» в очах частини суспільства. Пригожин все ще зберігає певну підтримку в російському суспільстві та регулярних військах, тому Кремлю необхідно переконатися, що ці групи розчарувалися в Пригожині, щоб фактично позбавити його підтримки населення в Росії. Тож Москва намагається відділити всю справу заколоту Пригожина від його особи, щоб подальші атаки на нього не сприймалися як атаки популярних наративів, які просуває Пригожин (зокрема заявлені ним цілі бунту, серед яких покарання некомпетентного керівництва російського Міноборони). Кремль, ймовірно, і надалі продовжить спроби знищити фінансові можливості Пригожина та перешкодити вагнерівцям доєднатися до нього в Білорусі.

При цьому кампанія Кремля, спрямована на знищення репутації Пригожина та, можливо, розпуск структур ПВК Вагнера в Україні зменшує ймовірність того, що Путін оголосить новий раунд мобілізації резервістів найближчим часом, вважають в ISW.

Розповідь Олександра Лукашенка про історію його посередництва між Путіним і Пригожиним разом із нещодавньою промовою Путіна 26 червня свідчить про те, що Путін таки пообіцяв Пригожину і ПВК Вагнера «гарантії безпеки» в Білорусі. Однак залишається незрозумілим, наскільки надійною буде «безпека» Пригожина після спроб Путіна знищити його репутацію, тим більше, що загроза корупційних розслідувань проти ватажка ПВК Вагнера відкриває можливість нових звинувачень проти нього (які «обіцянка» Путіна, імовірно, не покриває). Путін, ймовірно, вирішив знищити репутацію Пригожина і, можливо, позбавити його фінансових ресурсів за злочини, формально незалежні від збройного повстання, утримуючись від покарання Пригожина безпосередньо за бунт.

Олександр Лукашенко, ймовірно, прагнутиме використати присутність ПВК Вагнера в Білорусі, щоб розширити власні можливості для маневру у протистоянні спробам Кремля поглинути Білорусь через Союзну державу. Нова розповідь Лукашенка про посередництво під час російського бунту і його публічне вихваляння здатністю маніпулювати впливовими особами в найближчому оточенні Путіна є принизливими для диктатора, незалежно від того, правда це чи ні. Той факт, що Путін не оскаржив описаний Лукашенком хід подій і фактично публічно подякував Лукашенку, є ще більш принизливим для нього.

Лукашенко ймовірно, прагнутиме жорстко контролювати будь-які сили ПВК Вагнера, які передислокуються в Білорусь, прогнозують аналітики ISW. Білоруський диктатор також може спробувати використати ПВК Вагнера, щоб відновити втрачений потенціал білоруської армії, який вона значною мірою делегувала російському Західному військовому округу. Тож вагнерівці можуть допомогти Лукашенку зменшити структурну залежність його армії від російської для виконання оперативних функцій.

Лукашенко також оголосив 27 червня, що Білорусь отримала невизначену кількість російської ядерної зброї у попередні дні. За даними білоруської опозиції, її буде доставлено на базу 2631-ї бази зберігання ракетно-авіаційних боєприпасів у Прудку Вітебської області. Цей розвиток подій більше цікавий з огляду на те, як Лукашенко може використати розміщення ядерної зброї в Білорусі, щоб протистояти Росії, аніж через будь-яку загрозу, яку ядерна зброя в Білорусі становить для НАТО чи України, переконані в ISW. Тепер, маючи в країні ядерну зброю і ПВК Вагнера, Лукашенко може доводити, що Білорусь має новий потенціал для захисту незалежно від Росії, і тому додаткове російське базування в Білорусі є непотрібним.

Загалом поточна гра за участю Путіна, Лукашенка і Пригожина ще не завершилася і матиме короткострокові та довгострокові наслідки, які можуть принести користь Україні, переконані в ISW.