Як вони це зробили? Розбиті у Другу світову Дрезден і Лейпциг, що пережили «соціалізм», кризу і занепад, тепер змінилися докорінно
Після війни Дрезден лежав у руїнах, а Лейпциг задихався від вугледобування, до того ж в 1990-ті роки вони пережили суттєвий відтік населення. Але з часом міста стали привабливими для нових мешканців та інвесторів. NV побував у Німеччині і дізнався, як їм це вдалося.
У 1970‑х роках Хайді Хесске, співробітниця міськадміністрації Лейпцигу, переїхала сюди навчатися в університеті. Тоді місто мало досить похмурий вигляд. Чимало будинків стояли без світла і «в такому поганому стані, що в них неможливо було жити», згадує німкеня. А розташовані на околиці вугільні шахти так забруднювали повітря, що висушена на вулиці білизна потребувала повторного прання через пил, що на ній осідав.
«Коли мої друзі приїжджали в гості, то дивувалися: що так смердить?» — згадує Хесске.
Невдовзі після падіння Берлінської стіни в листопаді 1989 року більшість східнонімецьких шахт закрилися. Утім Лейпциг стикнувся із новою проблемою — депопуляції. Кількість робочих місць різко скоротилася, і протягом наступних 10 років п’ята частина жителів залишила 500‑тисячне місто й вирушила за кращим життям до Західної Німеччини.
