Ленінський червінець. 100 років тому більшовики створили власну валюту і випускали не тільки паперові гроші, але й золоті
12 листопада 1992 року Україна відмовилась від радянського рубля, що був в обігу майже 45 років. Цій банкноті передував ленінський червінець — валюта, яка викачала з громадян заощаджені золото та срібло.
«Насамперед зупинюся на нашій фінансовій системі та знаменитому російському рублі, — заявив голова Ради народних комісарів Радянської Росії Володимир Ленін на IV Конгресі Комінтерну 13 листопада 1922 року. — Я думаю, що можна російський рубль вважати знаменитим хоча б тому, що кількість цих рублів перевищує тепер квадрильйон».
Почалось все з того, що 3 листопада 1921 року Рада народних комісарів РСФРР ухвалила декрет Про грошові знаки зразка 1922 року. Майже через рік було введено в обіг нову грошову одиницю — червінець. До середини 1924 року більшовики завершили грошову реформу під головуванням народного комісара фінансів Григорія Сокольникова.
Навіщо її затіяли? До моменту оголошення нової економічної політики (НЕП) економіка більшовиків була майже вщент зруйнована війнами, революціями й невмілими рішеннями та діями влади. Промислове виробництво до 1920 року, порівняно з 1913 роком, скоротилося в сім разів, виробництво сільськогосподарської продукції − на 33−40%.
При торгових розрахунках спостерігався повний хаос з десятками валют: люди розраховувались романівками, думськими, керенками, метеликами, моржівками, яєшнею, лебідь-юрчиками, стрічками, простирадлами, бичачими або воловими грішми та іншою валютою, зокрема іноземною. Також паралельно функціонували господарські картки та кооперативні гроші.
Більшовики прагнули стабілізувати ситуацію і спочатку планували взагалі відмовитись від грошей, замінивши їх прямим продуктообміном: безоплатною видачею продовольчих пайків і товарів ширвжитку за картками, медикаментів за рецептами лікаря, скасуванням плати за опалення, за проїзд у транспорті, комунальні та поштові послуги. Також не передбачалося грошових розрахунків між підприємствами.
У програмі Леніна йшлося: «Спираючись на націоналізацію банків, РКП прагне до проведення низки заходів, які розширюють сферу безгрошового розрахунку і готують знищення грошей: обов’язкове утримання грошей у народному банку, введення бюджетних книжок, заміна грошей чеками, короткотерміновими білетами на право одержання продуктів і т. п.».
Народний комісар фінансів Ісидор Гуковський заявляв, що фінансам у соціалістичному суспільстві існувати не належить. Відтак у січні 1920 року більшовики ліквідували Народний банк РРФСР. Гроші стало ніде зберігати, окрім як у себе вдома, а надіслати їх комусь іншому стало незаконною справою.
До кінця 1920 року гроші все ж існували на приватному ринку, але держава послідовно здійснювала перехід до безоплатного та безгрошового розподілу промислових, сільськогосподарських товарів. Плата за житло, паливо, електроенергію виплачувалась не грошами, а пайками. Якщо наприкінці 1917 року 6,2% зарплати видавали в натуральній формі (у вигляді продовольчого пайка і продукції підприємства), то на початку 1921 року — 97,3%. Вартість продовольчого пайка, одержуваного за карткою, у перерахунку на ринкові ціни в чотири-пʼять разів і більше перевершувала грошові виплати. Розмір зарплати в грошовому вираженні для людей перестав щось означати.
Проте більшовики все ж таки надрукували свої папірці, які навіть називалися не грошовими, а розрахунковими знаками. Станом на 1 січня 1920 року вони становили 56,2% усіх грошей, що перебували в обігу, роком пізніше — 91,1%. При цьому радзнаки знецінювалися швидше, ніж друкувалися.
Зарплати вистачало на три дні
