Мішені Ізраїлю і потенційні «спадкоємці». Хто керує рухом ХАМАС і які його лідери можуть претендувати на місце Ісмаїла Ганії
Резонансне вбивство очільника ХАМАС Ісмаїла Ганії стало новим поворотом у ситуації на Близькому Сході та поставило запитання про те, чи переросте тутешній регіональний конфлікт у ширший.
Майже одночасна ймовірна ліквідація одного з лідерів Хезболли в ліванському Бейруті та вбивство очільника ХАМАС у Тегерані «є важким ударом» для цих радикальних рухів, але також «підвищує ставки для Ірану, який підтримує обидві групи», нагадує The Guardian. «Ці вбивства посилюють зростаючі побоювання, що війна в Газі може перерости в ширший регіональний конфлікт», — пише видання.
Поки ж світові аналітики намагаються спрогнозувати відповідь Ірану, Хезболли та ХАМАС на гучні замахи, міжнародні медіа нагадують про те, хто ще з лідерів ХАМАС може претендувати на керівництво цим рухом чи бути однією з мішеней Ізраїлю.
Після вбивства Ісмаїла Ганії NV нагадує про інших лідерів ХАМАС.
Ях’я Сінвар, лідер ХАМАС у Секторі Гази
Ях’я Сінвар народився в 1962 році.
Він є одним із засновником внутрішньої служби безпеки ХАМАС, відомої як Мажд. Ця служба має дбати про безпеку лідерів руху і виявляти ізраїльських агентів, а також вистежує співробітників ізраїльської розвідки та офіцерів спецслужб.
Сінвар був арештований тричі. Після третього арешту в 1988 році його засудили до чотирьох довічних термінів ув’язнення. Однак у жовтні 2011 року Ях’я Сінвар був звільнений з полону. Він опинився серед 1027 палестинських та арабських в’язнів, який Ізраїль погодився випустити з-за ґрат в обмін на ізраїльського солдата Ґілада Шаліта. ХАМАС утримував його в полоні більше ніж п’ять років.
Сінвар повернувся на роль одного з провідних лідерів ХАМАС і був призначений головою політичного бюро угруповання в Секторі Газа в 2017 році.
У 2015 році США включили Ях’ю Сінвара до свого чорного списку «міжнародних терористів».
У грудні 2023 року, вже після початку поточної війни Ізраїлю проти ХАМАС, з’явилися непідтверджені повідомлення, що Ях’я Сінвар нібито втік з північної частини Сектора Гази на південь в гуманітарній колоні.
Також навесні 2004 року повідомлялося, що Сінвар та нині вбитий лідер ХАМАС Ісмаїл Ганія розходяться в думках щодо можливої угоди про перемир’я з Ізраїлем. За даними The Wall Street Journal, Сінвар займав жорсткішу позицію та хотів домогтися від Ізраїлю якомога більших поступок.
Ізраїль вважає Ях’ю Сінвара одним з командувачів кампанії жорстокого нападу бойовиків ХАМАС 7 жовтня 2023 року і пообіцяв вбити його. «Він — небіжчик», — заявив ще восени 2023-го головний представник Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) контрадмірал Даніель Хагарі.
Мохаммед Дейф, ватажок бойового крила ХАМАС
Невловима «ціль № 1» для Ізраїлю протягом десятиліть, Мохаммед Дейф вважається головним натхненником і організатором кривавого нападу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року. За своє життя він організував вбивства сотень ізраїльтян і пережив численні замахи, однак залишається надзвичайно популярним у Секторі Гази — світова преса неодноразово відзначала, що серед бойовиків його шанують подекуди навіть більше, аніж політичних лідерів ХАМАС.
Мохаммед Дейф очолює бригади Ізз ад-Діна аль-Касама, військову частину руху ХАМАС. Це одна з найбільш утаємничених фігур угрупування, якого ізраїльтяни часом називали «котом із дев’ятьма життями».
Справжнє ім'я бойовика — Мохаммед Діаб Ібрагім Масрі. Псевдонім «Дейф» ["гість" арабською] він отримав через те, що роками постійно змінював своє місцеперебування і ненадовго зупинявся у помешканнях інших симпатиків руху, дбаючи у такий спосіб про свою безпеку.
Близьким до руху ХАМАС бойовик став під час навчання в Ісламському університеті Гази. Він приєднався до лав ХАМАС на початку Першої палестинської інтифади — заколоту палестинських арабів 1987—1991 років, метою якого було проголошено «боротьбу проти ізраїльської окупації» та звільнення територій, які Ізраїль взяв під контроль під час Шестиденної війни (1967).
У 1989 році Ізраїль вперше затримав Мохаммеда Дейфа, тоді він провів у в’язниці 16 місяців. Вийшовши на свободу, він сформував бригади Аль-Касама з метою атак на ізраїльських солдатів. Він також вважається одним зі «співавторів» ідеї будівництва мережі тунелів, які стали основним укриттям для бійців ХАМАС у Газі та дали змогу їм потрапляти на територію Ізраїлю.
Дейфа звинувачують у плануванні та координації численних терактів, у яких загинули десятки цивільних ізраїльтян та військових — від вибухів в автобусах до нападів на ізраїльських солдатів.
У 2000 — 2001 роках Дейф перебував під вартою сил безпеки палестинської влади, однак вийшовши на свободу одразу долучився до Другої інтифади, відомої також як Інтифада Аль-Акси (за назвою мечеті, розташованої на Храмовій горі в Єрусалимі). Вона тривала у 2000−2005 роках і стала набагато кривавішою за перше палестинське повстання. За різними оцінками, загинули до 3000 палестинців і близько 1000 ізраїльтян. Теракти палестинських смертників тепер стали характерною рисою бойових дій і здебільшого були спрямовані проти ізраїльських цивільних громадян. Бойовики ХАМАС також почали застосовувати ракетні атаки. Саме Дейф підтримував якнайширше застосування ракет для ударів по ізраїльській території.
Вважається, що він пережив кілька замахів на життя, втративши одне око та, ймовірно, ногу і руку. Також відомо, що в 2014 році ізраїльські сили безпеки вбили його дружину та двох дітей.
Під час удару в 2002 році загинув старший помічник Дейфа, у 2006-му ізраїльський літак F16 розбомбив будинок, в якому зустрічалися високопоставлені лідери ХАМАС, однак Мохаммеду Дейфу щоразу вдавалося вижити — попри численні важкі поранення.
Чи живий він зараз — достменно невідомо. У липні 2024 року з’явилися повідомлення, що Дейф міг загинути під час ізраїльського удару по табору біженців у місті Хан-Юніс на півдні Сектори Гази, де серед цивільних жителів буцімто ховалися бойові командири ХАМАСу. Однак представники руху згодом заявили, що він живий, хоча й не надали доказів цього.
Халед Мешааль, один із засновників ХАМАС, ексглава політбюро
Халед Мешааль народився на палестинських територіях на Західному березі річки Йордан в 1956 році і вважається одним із засновників руху ХАМАС.
Саме Мешааль, який живе в Катарі, обіймав посаду голови політбюро ХАМАСУ до того, як на це місце в 2017 році обрали Ісмаїла Ганію. Тоді як Мешааль відтоді став головним представником політбюро руху ХАМАС за кордоном.
Як нагадує ВВС, за прямою вказівкою прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяга ізраїльська шпигунська служба Моссад спробувала вбити Мешааля в 1997 році, коли він жив у Йорданії.
Агенти Моссаду в'їхали в Йорданію з підробленими канадськими паспортами, а Мешаалю ввели токсичну речовину, коли він йшов вулицею. Влада Йорданії розкрила замах і заарештувала двох співробітників Моссаду.
Тодішній король Йорданії Хусейн висунув вимогу, щоб Ізраїль надав протиотруту від речовини, яку було введено Халеду Мешаалю. Зіткнувшись з тиском з боку тодішнього президента США Білла Клінтона, Нетаньягу зрештою надав протиотруту, хоча спершу відхилив це прохання.
Вважається, що Мешааль досі зберігає значний вплив у ХАМАС. 11 жовтня 2023 року, через кілька днів нападу бойовиків на Ізраїль, він закликав мусульманський світ вийти на демонстрації на підтримку палестинців, а людей у сусідніх країнах — приєднатися до боротьби проти Ізраїлю.
У липні 2024 року в інтерв'ю BBC Мешааль заявив, що готовий укласти перемир’я з Ізраїлем якнайшвидше, проте лише за умови зняття блокади з Сектора Гази.
Махмуд Захар, ексміністр закордонних справ Палестинської національної адміністрації
Махмуд Захар народився в Газі в 1945 році в сім'ї палестинця і єгиптянки. Він вважається одним із найвпливовіших лідерів ХАМАСу та членом політичного керівництва руху.
Захар навчався у Газі та в університеті в Каїрі, потім працював лікарем у Газі та в місті Хан-Юніс, поки ізраїльська влада не звільнила його через його пропалестинську політичну позицію.
Наприкінці 1980-х, через кілька місяців після заснування ХАМАС, Махмуда Захара утримували в ізраїльських в’язницях як одного з провідних членів руху. Пізніше він опинився серед інших лідерів ХАМАС, депортованих Ізраїлем на нічийну землю на півдні Лівану в 1992 році, де провів рік.
Коли рух ХАМАС переміг на загальних виборах в Палестині в 2006 році, Захар очолив міністерство закордонних справ Палестинської національної адміністрації у новосформованому уряді на чолі з прем'єр-міністром Ісмаїлом Ганією (до його відставки і війни між ХАМАС і ФАТХ через рік).
Ізраїль намагався вбити Махмуда Захара в 2003 році, коли завдав авіаудару по його будинку в місті Газа. В результаті нападу він отримав незначні поранення, тоді ж загинув його старший син Халед.
Його другий син Хоссам, який був членом бригад Аль-Касам, бойового крила ХАМАС, був убитий під час ізраїльського авіаудару в Газі в 2008 році.
