Лука збожеволів. Тепер про це знає весь світ
Нахабний арешт білоруськими силовиками опозиційного журналіста Романа Протасевича, заради здійснення якого Мінськ екстрено посадив іноземний лайнер, показав, що Олександр Лукашенко втратив почуття реальності й уявив себе новим Сталіним.
26-річний білоруський опозиційний журналіст і блогер Роман Протасевич народився тоді, коли Олександр Лукашенко, якого вперше обрали президентом у 1994-ому, вже рік перебував у владі.
Відтоді багато чого змінилося, крім позиції самого диктатора, який так і не зважився розлучитися з кріслом голови держави. Заради нього Лукашенко неодноразово і без особливого жалю відправляв до в’язниць неугодних політичних опонентів, розганяв руками силовиків вуличні протести й обмежував роботу незалежних ЗМІ.
Але 23 травня 2021-го «останній диктатор Європи» зробив щось несподіване навіть для себе, вивівши держтерор за межі своєї країни.
Чи зупиниться Лукашенко, як санкції вплинуть на Білорусь і що буде з протестним рухом в країні? — в подкасті на Радіо НВ:
У цей день за неправдивим повідомленням про мінування білоруси посадили в Мінську літак ірландської компанії Ryanair, який летів повз — з Афін до Вільнюса. Супроводжував посадку борту, що здійснював рейс між двома країнами ЄС, винищувач МіГ-29, який підняли в небо за особистим наказом Лукашенка. Незабаром з’ясувалося, що всю спецоперацію провели заради арешту білоруса Протасевича, який перебував на борту лайнера. Той надто дратував диктатора, позаяк у минулому редагував опозиційний телеграм-канал Nexta і був оголошений на батьківщині в розшук, а останнім часом редагував інший популярний ТГ-канал Беларусь головного мозга, мешкаючи у Вільнюсі.
Лукашенко раніше не дозволяв собі таких дій, які зачіпають Європу. «У своєму прагненні помститися всім за пережиті в 2020 році страхи [тоді керівник Білорусі фактично фальсифікував на свою користь результати президентських виборів, зіткнувшись урешті з надзвичайно потужними протестами виборців] Лукашенко не помітив, як перейшов державні кордони», — каже уродженець Білорусі Дмитро Навоша, засновник сайту Tribuna.com, який публічно критикував результати виборів-2020.
Неприємна правда полягає в тому, додає Навоша, що цей приклад авіапіратства мало чим відрізняється від злочинів, які режим Лукашенко щодня здійснює всередині своєї країни. Там руйнування бізнесів, медіа, громадських організацій, фізичне насильство, тортури і в’язниці стали звичною для багатьох реальністю. Зараз у країні, за оцінками правозахисників, є 421 політв'язень.
«Через слабку реакцію Заходу він відчуває свою безкарність і творить на території Білорусі все, що хоче», — розповідає НВ Павло Латушко, один із лідерів білоруської опозиції, член президії Координаційної ради.
На авіапіратство Лукашенка, затримання Протасевича, а згодом і дівчини останнього, громадянки РФ Софії Сапеги, Євросоюз у компанії Великої Британії й України таки відреагував, і швидко: ЄС і британці закрили своє небо для білоруської держкомпанії Белавіа, а офіційний Київ і зовсім припинив авіасполучення з північним сусідом. Ба більше, Україна ще й заборонила до 1 жовтня імпорт електроенергії з Білорусі та РФ.
Майже двадцять світових авіакомпаній також вирішили не літати більше над контрольованою диктатором республікою. Крім того, ЄС заморозив $3 млрд інвестиційної допомоги цій країні та продовжив роботу над четвертим пакетом спрямованих проти неї санкцій.
«Як ми і прогнозували, наші недоброзичливці ззовні, та й усередині країни, змінили методи атаки на державу. Вони перетнули безліч червоних ліній, перейшли межі здорового глузду і людської моралі», — заявив щодо цього сам Лукашенко, виступаючи 26 травня перед депутатами білоруського парламенту.
Швидка і жорстка реакція Заходу навряд чи зупинить диктатора від подальшого свавілля, припускає Ігор Ілляш, політичний аналітик і журналіст Белсату. За його словами, Лукашенко сьогодні — це не політик, а ватажок бойової організації, що керується винятково міркуваннями військової доцільності. «Якщо можна завдати удару — він його завдає. Політичні наслідки його не цікавлять», — каже Ілляш, дружина якого — журналістка Белсату Катерина Андрєєва — нещодавно отримала 2 роки в’язниці за стрім з акції протесту.
Розчавити всіх
Лукашенко почав зачищати інформаційне поле ще до президентських виборів, що пройшли в серпні 2020-го, розповідають місцеві журналісти.
Наприкінці червня минулого року силовики затримали Ігоря Лосика, блогера й автора популярного ТГ-каналу Беларусь головного мозга. Також за ґрати потрапили потенційні конкуренти Лукашенка на президентських виборах — банкір Віктор Бабарико і блогер Сергій Тихановський. Але придушити всі осередки опору режиму не вдалося: під час виборів величезну популярність заробив собі телеграм-канал Nexta, який оперативно публікував інформацію про акції протестів у різних містах країни. Сьогодні його аудиторія має 1,8 млн осіб.
Заснував ТГ-канал 22-річний Степан Путило, який живе в Польщі, а головним редактором деякий час був журналіст і фотограф Роман Протасевич. Утім, у кінці вересня 2020-го він покинув проєкт.
Павло Свердлов, головний редактор Єврорадіо, розповів НВ, що Протасевич останнім часом не був основною фігурою білоруських протестів. «Він живе у Вільнюсі, фотографує Світлану Тихановську [лідерку білоруської опозиції] під час офіційних візитів і редагує Беларусь головного мозга», — розповідає він.
Головред добре знайомий із Протасевичем, оскільки той майже рік працював фотографом у редакції Єврорадіо. «Так, Роман входить у команду Тихановської, але як фотограф, він не ідеолог. Ліпити з нього організатора протестів і терориста — це абсурдна ідея», — додає Свердлов.
Схоже, Лукашенко просто мстить за торішні неприємності, коли акції протестів проти нього відбувалися на всій території країни, і продовжує стратегію тотального терору, на яку він зробив ставку влітку 2020-го, пояснює Ілляш. Самопроголошений президент, мовляв, твердо має намір перетворити свою авторитарну диктатуру на класичну тоталітарну державу, де не буде місця жодному інакомисленню, а влада на 100% контролюватиме інформполе.
За тиждень до спецоперації із затримання Протасевича білоруські силовики заблокували сайт найпопулярнішого місцевого інтернет-видання tut.by і затримали 15 працівників редакції, зокрема головного редактора.
Арешти журналістів у Білорусі стали звичною справою, розповідає Свердлов. 14 травня під час висвітлення одного із судових засідань силовики взяли й посадили на 15 діб журналістку tut.by. Дівчина, можливо, ще не знає, що заблокували й сам ресурс, на якому вона працювала.
Працівників ЗМІ у Білорусі не тільки затримують на 15 діб, але й дають їм реальні кримінальні терміни: у лютому дві журналістки отримали 2 роки колонії за стрім з акцій протестів. А 25 травня, вже після затримання Протасевича, суд засудив до 4 років в’язниці Ірину Щасну, яка редагувала деякі телеграм-канали.
Навіть ті, хто покинув Білорусь, не можуть почуватися у безпеці. Ведуча Белсату Арина Малиновська нещодавно виїхала з країни. Незабаром після цього в «заручники до режиму» потрапив один з її родичів — того відмовляються випускати на волю, поки журналістка не повернеться додому.
24 травня Лукашенко підписав зміни до законодавства про ЗМІ і масові зібрання, які ще більше обмежують роботу журналістів, забороняють стріми з акцій протестів і дають можливість держорганам блокувати будь-які медіа. «Лукашенко мислить як поранений звір, який, можливо, і зализав уже рану, але не почувається у безпеці, ображений на те, що сталося [минулорічні акції протестів], і хоче запобігти цьому в майбутньому», — вважає Свердлов.
Сам Лукашенко запевняє оточення: вживши найжорсткіших заходів, білоруська держава «у зародку придушила хвилю неонацизму». «Наші дії могли здатися надмірними тим, хто виправдовує їхні злодіяння. Але ця стратегія життєво важлива для країни», — заявив він.
Захід прокинувся
Хоча диктатор почав тероризувати громадян Білорусі ще в 2020-ому, Захід особливо на його дії не реагував. «Поки Лукашенку все сходило з рук», — визнає один із лідерів опозиції Латушко.
ЄС був сфокусований на інших темах — боротьбі з пандемією, поширенні вакцин, відносинах із Росією, пояснює НВ Рікард Йозвяк, експерт із політики Євросоюзу. Але після інциденту із захопленням літака Ryanair підуть жорсткі заходи, припускає він.
Санкції проти білоруських фіз- і юросіб готувалися й до акту повітряного піратства, але тепер, найімовірніше, їх розширять і прискорять. Вже ухвалені обмеження спрямовані проти 88 осіб, серед яких і Лукашенко, і сім організацій, пояснює Йозвяк. Але вони не змусили диктатора змінити свої політичні методи. А тому їх слід посилювати.
Інструмент санкцій не варто недооцінювати, додає Навоша. Гроші в Білорусі не хльоскають із-під землі у вигляді нафти і газу, як у Росії. Тому обмежувальні заходи, наприклад, щодо Белнефтехіму або Білоруськалію, стали б сильним ударом по режиму. «Потрібно допомогти тій же Україні чимось замістити постачання [нафтопродуктів] із Мозирського НПЗ», — каже Навоша. Також, мовляв, назріли реальні, а не косметичні заходи щодо «гаманців режиму», починаючи з бізнесменів Олексія Олексіна та Михайла Гуцерієва. «Свою ренту з Білорусі клан Лукашенка вичавлює саме через них», — уточнює Навоша.
Латушко і зовсім закликає ЄС і США діяти максимально жорстко. Він радить ЄС приєднатися до санкцій США проти підприємств білоруської нафтохімічної промисловості, відімкнути тамтешні держбанки від міжнародної системи SWIFT і від міжнародних платіжних систем Visa і Masterсard, а іноземним банкам закрити їхні кореспондентські рахунки. Крім того, можна, мовляв, виключити Білорусь з Інтерполу та міжнародної організації цивільної авіації, а іноземним фірмам припинити співпрацю з держкомпаніями Білорусі, не чекаючи ухвалення санкцій.
Латушко каже, що зараз пріоритетом для демократичних сил Білорусі є визнання Лукашенка терористом на міжнародному рівні. «Це повністю заблокує всі можливі контакти з ним для інших країн, зокрема і для Росії», — пояснює він.
У білоруському Центрі стратегічних і зовнішньополітичних досліджень пояснюють, що тепер Білорусь в очах світу — це на 100% країна-вигнанка, загроза миру і безпеці, щодо якої глобальне співтовариство застосовуватиме системну політику тиску. Політична криза з внутрішньої остаточно трансформувалася у міжнародну, що посилить токсичність країни для всіх її міжнародних партнерів.
А головним бенефіціаром інциденту з літаком Ryanair, на думку аналітиків центру, є президент Росії Володимир Путін. Адже в нинішній ситуації Білорусь потрапляє в повну залежність від Кремля, з яким Лукашенко веде складні переговори. Та й на тлі білоруського самозванця Путін в очах Заходу вже не виглядає «безумовним вбивцею».
Білоруське питання, ймовірно, потрапить до порядку денного червневих переговорів російського лідера і президента США Джо Байдена.
Поки Лукашенко користується підтримкою Кремля, він, імовірно, може відвернутися від вимог Заходу дотримуватися демократичної поведінки. Або, як у випадку з літаком, від норм міжнародного права. Такий прогноз Джона Гербста, директора Євразійського центру в Атлантичній раді у Вашингтоні. Але Захід має домагатися, щоб Мінськ заплатив високу ціну за подібні порушення за допомогою санкцій. Наприклад, держкомпанія Белавіа, польоти якої обмежили тепер багато країн, вже заявила про плани зі скорочення витрат і персоналу.
Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні, упевнений: якщо зараз Захід під лідерством ЄС не відреагує в досить жорсткій манері, то цілком можна очікувати, що Лукашенко і далі нехтуватиме міжнародним правом.
Якщо відповідь ЄС і США виявиться недостатньо переконливою, то далі можна очікувати викрадень опонентів мінської диктатури на вулицях європейських міст, застерігає Ігор Ілляш.
Випадок з авіапіратством підтвердив, що у режиму, який перебуває біля керма влади в Білорусі, немає жодних гальм, резюмує Свердлов. Лукашенко живе в інформаційному вакуумі й не думає про наслідки своїх дій. Водночас він розуміє, що має багато прихованих опонентів, і що протестні настрої хоч і придушені, але нікуди не зникли. «Лукашенко заганяє себе в кут і створює навколо себе і Білорусі атмосферу, в якій зміни стануть єдиним варіантом, зокрема і для нього», — прогнозує журналіст.
На межі небезпеки
Білоруська економіка відчутно залежить від України і режиму вільної торгівлі з нею, і якщо Київ вирішить запровадити проти Білорусі санкції, Мінськ втратить $3,1 млрд.
У світі торгових воєн діє логіка: не починай війну проти країни, з якою маєш торговий профіцит.
Саме його в торгівлі з Україною отримує Білорусь, невелика європейська економіка з нестійкою системою держфінансів, якою керує авторитарний режим Олександра Лукашенка.
У середньому Білорусь наторговувала з Україною за рік $5 млрд. У 2020-ому через обмеження, пов’язані з коронавірусом, який Лукашенко пропонував лікувати за допомогою лазні, горілки і часнику, цей показник знизився до $4,5 млрд, з яких $3,1 млрд — це товари і послуги, продані українським споживачам. Це досить значна цифра — 11% усього білоруського експорту і приблизно 4% доходів тамтешнього держбюджету.
Такий стан речей давно зробив Україну другим за значущістю торговим партнером Білорусі після РФ. Що вигідно відрізняє № 2 від № 1, так це те, що український бізнес переважно закуповує продукцію бізнесу білоруського, в той час як росіяни здебільшого продають західній сусідці свої товари і послуги.
Білорусь і її промисловість, вочевидь, зацікавлені в Україні більше, ніж Україна в ній, а тому будь-які потенційні санкції офіційного Києва проти економічних й інвестиційних зв’язків із Мінськом вдарять по режиму Лукашенка досить боляче. «Останньому диктаторові Європи» для підтримки курсу національної валюти дуже потрібен валютний виторг — якщо не долари і євро, то хоча б гривні й російські рублі.
Але навіть РФ, яка має досить міцні зв’язки з Білоруссю, не поспішає фінансувати потреби її держекономіки, відкладаючи кредитні транші та відтягуючи дати розміщень білоруських облігацій на російських фондових біржах. Валютні ж облігації цієї країни, що торгуються на Заході, вже помітно просіли на тлі подій навколо затримання у Мінську опозиційного блогера Романа Протасевича. Фінансові аналітики готуються до можливого введення західних санкцій, спрямованих проти білоруського держборгу.
Якщо режим Лукашенка втратить доступ до боргового ринку, йому доведеться збирати більше податків, а для цього необхідно торгувати з країнами, де білоруський бізнес може добре заробляти. Так, товари з країни, владу в якій утримує «бацька», увійшли в значущі та високомаржинальні сегменти української економіки -— наприклад, у програму Велике будівництво. Це не тільки постачання бітуму, але і пряма участь підприємств Белавтодору в ремонті вітчизняних доріг. Нафтопродукти, добрива, електроенергія — не менш важливі складові білоруського експорту, спрямованого на береги Дніпра. Білоруська нафтова компанія користується послугами державної Укртранснафти для транзиту сировини з порту Південний територією України. І вишенька на торті — продажі вантажівок, автобусів, тролейбусів, тракторів та іншої техніки для динамічної і технологічної української агросфери.
Продажі мінських автобусів вже «посипалися». Так, мер Львова Андрій Садовий ще у квітні відмовився від ідеї закупити для міста 100 низькопідлогових МАЗів за кредитні гроші від Європейського інвестиційного банку. Втім, Житомир і Кривий Ріг усе-таки придбали білоруські тролейбуси. А такі флагмани білоруського машинобудування, як БелАЗ, МТЗ, МАЗ, продовжують торгувати на ринку південного сусіда, маючи тут широку мережу дистриб’юторів. Запчастини від МАЗ мають свою частку в закупівлях українських машинобудівних компаній.
Усій цій енергійній торговій динаміці сприяє режим вільної торгівлі, який діє між країнами вже майже 30 років. Але нині він став давати збої: Київ запровадив торгові обмеження проти білоруського цементу. Продовжив справу Кабмін Дениса Шмигаля, який із 26 травня заборонив авіасполучення з Білоруссю, що стала важливим транзитним пунктом для українців, охочих дістатися до РФ.
Україна продає Білорусі переважно агропродукцію — зерно, молоко — і сталевий прокат. Тобто сировинні товари, основний попит на які формують великі економіки на кшталт Євросоюзу і Китаю. Тож знайти заміну білоруському попиту на них для українських компаній цілком реально.
IT-сектор — єдина сучасна галузь білоруської економіки — проголосувала проти режиму Лукашенка «ногами». Побоюючись санкцій і нестабільності бізнес-клімату, приблизно 40 білоруських технологічних компаній перенесли свої офіси в Україну, посиливши тутешній IT-ринок. Решта обрали Литву й екосистему Вільнюса.
Білоруська банківська система відома тим, що надає притулок «шаленим грошам». Саме в білоруському Абсолютбанку олігарха Миколи Воробея зберігав свої заощадження Віктор Медведчук, один із лідерів ОПЗЖ, обвинувачений у державній зраді. НБУ в грудні відмовив Воробею, який перебуває під санкціями ЄС, у купівлі українського підрозділу БТА Банку.
Режим Лукашенка, спираючись на силовиків, забув урок Володимира Путіна: агресивна політика має спиратися на економіку і великі фінансові резерви. Втрачаючи зв’язки з Україною, білоруси втрачають експортний виторг, робочі місця і податки. Тож затримання блогера Протасевича має свою, досить відчутну ціну, й обчислюється вона мільярдами доларів. Особливо якщо офіційний Київ запровадить проти режиму Лукашенка повноцінні санкції.
Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 19 від 27 травня 2021 року
