— Є певна закрита статистика: обмеження для чоловіків призовного віку підтримує 60% українських громадян. Як ми маємо ставитися до цього питання? І який імідж ми зараз будемо мати у зв’язку з ось такою хвилею обговорень не лише в Україні, а й у світі і в Європі?

— Я як політтехнолог, який вже 30 років користується соціологією, взагалі не розумію поняття «закрита», «штабна». Якщо у нас є думка населення, вона не повинна бути закрита. Це робиться відкрито.

Більш того, це робиться через [загальнодоступні] інструменти. Наприклад, хоча нам влада каже, що технічно неможливо провести вибори під час війни, але технічно це можливо. Тому що досі діє, наприклад офіційне інтернет-представництво президента при Офісі президента. І є ті петиції, де кожний голос враховується. І там можна збирати справжні думки, що думають українці щодо тої чи іншої дії влади.

Читайте також:

Так це роблять в Ізраїлі. 170-тисячний ЦАХАЛ мобілізував ще до 360 тис. громадян. Журналіст NV розібрався, як це відбувається — репортаж

Але навіть не на це повинна [бути спрямована] наша міжнародна політика. А це саме міжнародна політика, бо це стосується звернення наших офіційних органів до офіційних органів інших держав. Це повинно бути міжнародне право. А міжнародне право каже, що ні за яких умов не можуть припинятися послуги громадянам країни, не може держава припиняти свої послуги. І це порушення міжнародних прав і законів, і різних актів, які були прийняті на міжнародному рівні.

Що це означає? Це означає, що будь-який громадянин України, не отримавши консульські послуги від своєї держави, вважається біженцем, і може подавати [документи на отримання статусу] політично переслідуваного. І країни, які діють за міжнародними стандартами, повинні тепер його захищати як політичного біженця, права якого утискають в тій країні, громадянство якої в нього є.

Тому, ідучи цим шляхом, ми наражаємося на дуже погану міжнародну репутацію. Причому інші країни, дивлячись на нас, будуть «піддувати» факти.

Сьогодні йде війна, іде війна з агресором, з країною, яка тоталітарна, в якій є фашистський режим, який хоче нас знищити. Але прості громадяни цих країн будуть порівнювати. Чи є в Україні вибори? Немає. Чи є вибори у агресора? Є. Неважливо, які, він їх формально провів. Навіть аналітики кажуть, що більшість населення підтримують політику режима.

По-друге, чи закриті кордони для чоловіків в країні, яка на нас напала? Ні, не закриті. Кожен може виїхати, якщо хоче. Більше того, велика кількість росіян, які не підтримують політику Путіна, виїхали з країни. Інші, які залишилися, де-факто підтримують цю політику. Чи є така установа в Україні? Ні. Тобто чоловіки не можуть виїхати, незважаючи на те, як вони ставляться до політики, діючої влади.

Я вже не кажу про інші речі. Чи є там примусова мобілізація? Так, вони провели акт примусової мобілізації, нарвалися на великі проблеми, навіть маючи абсолютно тоталітарну владу; і перейшли до іншого способу поповнення своєї окупаційної армії. У них рекрутинг. Вони виплачують гроші, вони зазивають до себе. І, дійсно, у них є ресурс людей, які йдуть вмирати, вбивати нас. У нас таке враження, що влада не знає жодних інших способів, як примусову мобілізацію, причому, не створивши для цього ніяких умов.

Чи є справедливість у цій мобілізації? Ні. Давайте подивимося, хто сьогодні захищений від призову на фронт. Це представники влади, це всі працівники держапарату, силових органів, прокурори, судді, митники — всі ті, хто багато років утримався державою за наш рахунок.

Читайте також:

«Виникає ціла низка питань». Юрист, що спеціалізується на конституційному праві, аналізує призупинення консульських послуг для ухилянтів

В’ячеслав Дубіна, старший лейтенант ЗСУ, якого ми підтримували, який приймав участь у діях, був поранений, створив петицію, що насамперед треба сьогодні поповнювати ради ЗСУ оціми співробітниками, які здебільшого навіть готові. Наприклад, всі силовики давали присягу, мають свою особисту зброю, пройшли необхідні навчання, як поводитися зі зброєю. Ні, вони під бронею. Але ми будемо бачити, де держава шукає тих, кого треба мобілізувати, — за кордоном, на вулицях, в селах. Тих, хто сьогодні не захищений. Чи є це справедливість? Ні.

Я як людина, яка має підготовку соціального психолога, можу так сказати. Наша влада, на жаль, не вивчає історію. Я хочу нагадати, як розвалилася найбільша територіальна імперія під час Першої світової війни. Це Російська імперія і монархія. У 1913 році вона зростала. Нам приводили приклад, що це були найкращі показники економічного росту і рівня життя в імперії. Відбувалася перша індустріалізація. У 14-му році почалася війна і Росія вступила в цю війну на боці Антанти. Був великий патріотичний підйом.

Але в 1917 році була поразка. Тоді велика кількість людей, незадоволених монархією, зі зброєю в руках, опинилися де? Всередині країни. Що відбулося? На жаль, те, що не повинно відбутися з Україною, бо це для нас смерть, як для держави.

Але наша влада, не розуміючи всього цього, показуючи максимальну необізнаність в історії, в законах, в умінні управляти державою, в умінні заохочувати населення і створювати мотивацію, діє, як діє. Я боюся їхніх дій. Мені не хочеться, щоб ми так завершили. Не тому, що ми не перемогли ворога. А ми можемо перемогти. Є шляхи, як перемогти…

— Я не згодна з вами, навіть абсолютно. Ви порівнюєте нас з Російською Федерацією По-перше, це вона на нас напала. У нас повномасштабна війна і ми маємо захищатися.

— Я не порівнюю з путінським режимом. Але якщо ми не враховуємо [уроки історії] і робимо ілюзії, де ворог сильніше нас, не розуміючи це, ми йдемо дуже поганим шляхом. І в інформаційному плані також. Нам треба робити рекрутинг. І [певні] дії давно суспільством запропоновані.

Перше — скорочення державного апарату і вивільнення всіх, хто повинен першими йти туди, на фронт. І це буде справедливість. По-друге, заохочення людей не через примус, а через рекрутинг. Деякі наші підрозділи (Третя штурмова і я ще багато інших бачив) зараз займаються рекрутингом. Вони обіцяють людині, яка добровільно прийде, багато речей — соціальний захист, підготовку, працю по спеціальності і все інше. Держава наша так не робить. Вона величезних хлопців, які повинні бути на фронті, послала в ТЦК, і вони по вулицях будуть відловлювати громадян; і надали такий закон, який це дозволяє. Там будуть конфлікти, ми це будемо бачити. Населення озброєне, розлючене. Населення розуміє, як багато влада не зробила. І це поганий шлях, я би не хотів, щоб ми йшли таким шляхом.

Ви не хочете порівняння з РФ? Я теж не хочу. Давайте про давнину. Римська імперія стала імперією, коли від так званої повинності або насильницької мобілізації (а вони проходили це) перейшли до рекрутингу і зробили професійну армію. Були так звані історичні легіони, які завойовували [території].

Я ще раз кажу: наша влада не знає, не [має] досвіду, не розуміє і діє дуже-дуже небезпечно, порушуючи і міжнародні закони, і людські закони логіки.

Читайте також:

Складається з чотирьох етапів. У Міноборони розповіли, як працює новий алгоритм рекрутингу до лав ЗСУ

— Чи може бути це все пов’язано з тим, що у нас просто немає часу? Можливо це просто спосіб спробувати різними шляхами покликати чоловіків служити? Жінки добровільно теж йдуть служити.

— Я спілкуюся з військовими і саме з командирами нижньої ланки, які конкретно керують підрозділами на лінії зіткнення. Вони кажуть: «Хай той, хто придумав цей закон, збере батальйон ухилянтів, які не хочуть служити, сам очолить і піде на фронт. Він отримає те, що в нього не буде боєздатного підрозділу. Люди розбіжаться, дезертують і здадуться в полон. Або застрелять його у спину, вибачте за це». Вони [у владі] цього не розуміють. Командири кажуть: «Ми не хочемо тут людей, які не вмотивовані. Вони баласт для армії. Вони нічого не вирішують і боєздатність нашу не піднімуть».

Цей спосіб мобілізації людей неефективний. Він нашу боєздатність не підвищить. А нам саме це потрібно зараз.

— А наскільки шлях рекрутингу може бути довгим? Можливо, тут ще питання в часі, що нам треба вже тут і негайно?

— Шлях відловлювання людей за кордоном — це точно довгий шлях. Ми отримаємо велику кількість громадян, які будуть відмовлятися від громадянства України. А могли би залишатися, працювати і донатити, скажімо так.

Я вже не кажу про таке явище, про яке, мабуть, влада не знає. Ви знаєте, яка кількість хлопчиків до 17 років сьогодні поспішають покинути країну? Хоча не хочуть, бо тут їхній дім, вони пов’язують своє життя з Україною. Тому що розуміють: якщо вони не виїдуть, коли їм сукне 18 [років], їх вже більше ніхто не випустить А вони б хотіли їздити, навчатися, повертатися і пов’язувати свою долю з Україною.

У нас всі ці дії провокують величезну юнацьку імміграцію, міграцію молоді і нелегальну імміграцію, коли просто біжать за кордон, там стають політичними біженцями, які вважають, що наша держава не забезпечила їм безпеку життя. Саме такими діями [влади].

У нас немає часу так експериментувати. Як швидко рекрутинг [подіє]? Я скажу так: якщо давати підйомні, сім'я отримує 20 тисяч доларів, які кладуться на рахунок… Чи є гроші в держави? Активісти давно просканували весь бюджет. У нас сьогодні є невиправдані витрати куди завгодно, на будь-який благоустрій, наприклад, на рекламне висвітлення діяльності місцевих органів влади, на утримання держапарату. Все це треба прибирати. І це повинно піти на рекрутинг.

Читайте також:

«Мене не надихають пости обурення». Правильно, що МЗС призупинило надання консульських послуг ухилянтам за кордоном — інтерв'ю з Огризком

Обіцяти людям соціальний захист. Обіцяти нормальні умови оплати їхньої праці. Підготовка — найбільш головне. Армія повинна обіцяти все, що необхідне, щоб захистити їхнє життя. Побудова ліній фортифікації, яких немає. Максимальне оснащення всім необхідним. Щоб в тебе було озброєння, яке вражає ворога. Все це повинно забезпечуватися. Все це треба вже давно було зробити.

І тут не питання, що «давайте швиденько ми відловимо, відправимо їх на фронт». І що? Вони просто загинуть. Питання: а що ці два з половиною роки робила влада? Коли у нас було більше, ніж півмільйона добровольців, які пішли на фронт. Куди вони поділися? Влада не забезпечила всього необхідного і мотивація зникла.

Тому тут не питання часу. Тут питання повної некомпетенції нашої влади щодо того, як треба нам поповнювати армію, що треба робити для підвищення нашої боєздатності - на фронті, в армії, в тилу.

Знаєте, я ж не проти мобілізації. Знаєте, яка справжня мобілізація? Справжня мобілізація — це коли ми мобілізуємо владу, скорочуємо держапарат, робимо реформу в армії, мобілізуємо держбюджет, який немобілізований. Там витрати на мирне життя значно більші, ніж витрати на озброєння і на війну.

Мобілізуємо економіку. Прибираємо всяких панів Гетманцевих (голова фінансового комітету Ради — Ред.), всякий тиск-утиск силовиків. Силовики повинні не шманати офіси наших підприємців, як вони це робили, а повинні йти на фронт. А підприємці повинні отримувати держзамовлення на озброєння, на дрони і на все інше.

І передавати владу (навіть зараз) місцевому самоврядуванню. Багато повноважень треба передати щодо забезпечення життя, бо громада може з цим справлятися значно ефективніше, ніж центральна влада.