57-річний Рущишин загинув, потрапивши у ДТП на своєму мотоциклі Harley‑Davidson. Його поховають у понеділок, 28 липня, на Личаківському кладовищі у рідному Львові.

Ярослав Рущишин народився 29 жовтня 1967 у Львові, був відомим підприємцем і громадським діячем. Співзасновник львівського мистецького об'єднання Дзиґа. Засновник мережі швейних фабрик АТ Троттола. Учасник усіх трьох революції незалежної України, почесний сенатор, меценат та один із засновників Бізнес-школи Українського католицького університету.

NV зібрав спогади про Ярослава Рущишина, якими з болем і теплом діляться у соцмережах ті, хто близько знав загиблого депутата.

Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи та громадський діяч, згадує Рущишина як «найсвітлішу людину, взірець для мене і для багатьох інших».

«Він був справжньою українською шляхтою. Ну як був -- він є. Поки ми живі, будемо пам’ятати. Яка болюча втрата. І в такий час, коли ти конче потрібен тут, в цьому світі. Все ж тільки починається, а ти вже пішов», — написав Пекар.

Директор Інституту фронтиру Євген Глібовицький, співініціатор та учасник Несторівської групи, член Наглядової ради Суспільного та один з провідних інтелектуалів України, у своєму дописі з подяками детально пригадав численні ініціативи, досягнення та проєкти, до яких долучився Рущишин.

Серед них — Радіо Ініціатива та Львівська газета, «яка була променем надії у найтемніший час Кучми з Медведчуком та вже вбитим Ґією»; підтримка Українського католицького університету та створення Бізнес-школи УКУ.

Глібовицький також поділився особистими спогадами про трагічно загиблого Рущишина, який потрапив у смертельну ДТП на мотоциклі: «Мене завжди трохи лякав твій Harley Davidson, але петриківські розписи на його глянцево-чорному тілі були фантастичними! І коли ти на ньому катав Мариновича — то був справжній рок-н-рол!».

«Я знаю, що щось забув, бо ти весь час щось робив і комусь допомагав. Тому дякую за любов до людей, твоє служіння і підтримку, ймовірно, тисяч людей, ініціатив і проєктів. Дякую за приклад, що можна було жити активне і осмислене життя — на своїх умовах! Борюся з сумом про втрату для нас світлом спогадів про тебе!» — додав Глібовицький.

«Ти був одним з перших нових капіталістів, філантропів, але не дозволив статкам з'їсти себе», — написав він про Рущишина.

«Завжди стриманий, інтелігентний, ерудований, надійний. Галицький пан. У Верховній Раді ти вів тему економічного розвитку. Без хайпу та популізму. Витискав по краплині совок з нашої економіки. Сприяв підприємництву. Системно, якісно», — згадує про загиблого колегу Ярослав Юрчишин, нардеп фракції Голос.

Він пригадав, як «ще студентом і навіть школярем» захоплювався Революцією на граніті початку 90-х. «Яку ти з братчикам Студентського братства, організовував, щоб вперше захистити український вектор і Незалежність. Ми намагалися наслідувати вас, для нас. Ти та Марек були рольовими моделями. Круто, що ви у нас були. Напевно, саме тому і ми такі», — переконаний Юрчишин.

«У вашій Дзизі був штаб руху За правду, в якому набивали перші гулі протестів. Пригадую, як ти співав там з гітарою. І я думав: хочу в такому віці теж ось так — серйозний дядько в день і львівський батяр ввечері. Наче вдалося», — констатував нардеп.

Він відзначив участь Ярослава Рущишина в усіх українських революціях за роки незалежності. «Твоя боротьба з медведчуками тоді, коли це було не мейнстримом, а реально небезпечно. Розвиток бізнесу, Український католицький університет, Несторівська група, шалена купа ініціатив та справ. Тебе вистачало на все», — підкреслив Юрчишин.

Народна депутатка від Європейської солідарності Ірина Герщенко нагадала, що ще кілька днів тому загиблий депутат брав участь у блокуванні трибуни Ради під час скандального голосування за обмеження незалежності НАБУ і САП.

«Інакше і бути не могло, Ярослав був людиною європейських цінностей і принципів. Інтелектуальною, світлою, порядною, до якого ставилася з величезною повагою. Ярослав завжди підтримував свободу і демократію, з часів студентської Революції на гранті, реалізував багато знакових і вдалих проєктів в медійці, культурній сфері, в підприємництві. Він був відомим меценатом і багато допомагав ЗСУ, освітнім проєктам. Знаю, робив це дуже делікатно і шляхетно. […] Це велика втрата для родини, команди, парламенту», — додала Геращенко.

Журналіст Данило Мокрик констатував трагічну паралель: Рущишин, який блокував трибуну перед голосуванням за закон 12414, «загинув якраз у той час, коли його розмаїті колеги, які у вівторок проголосували «за», почали розмазувати по соцмережах свої лицемірні самовиправдувальні соплі про «помилку», «недостатню комунікацію» і «не увесь узгоджений процес».

«Своїм останнім днем у парламенті він запам’ятається гідно. Зокрема — на цьому контрасті. Подяка», — додав Мокрик.

«Коли навколо дихати не було чим від лицемірства, Рущишин дарував щирість. Славко був добрий і теплий. Вічна памʼять», — написав нардеп від ЄС Микола Княжицький, додавши архівне родинне відео за участі Рущишина.

Наталя Ємченко, голова наглядової ради ГО Серце Азовсталі, директорка з комунікацій SCM, з болем назвала Ярослава Рущишина «одним із найпрекрасніших друзів за останні 10 років».

«Якому я завдячую мільйоном прекрасним спогадів. Всім красивим в моїй українській мові. Любовʼю до Львова. Знайомством із Пластом і УКУ», — пригадала Ємченко.

«Славко був тим самим уособленням справжніх львів'ян, яких одиниці. Нам тебе бракуватиме. Спочивай з миром», — написав Арсеній Фінберг, засновник проєкту Цікавий Київ.

Публіцист, історик, військовослужбовець Вахтанг Кіпіані назвав Рущишина «оптимістом і життєлюбом».

«Приятелювали з 1992 року, коли разом були учасниками молодіжної конференції у Швеції. Кілька тижнів тому він де-факто став головним спонсором благодійного вечора у львівській опері, де ми збирали на бригаду. Купив картину Гніздовського плюс недешеві квитки на всю родину. Домовились ближчим часом випити кави. Славко був бізнес-партнером незабутнього Маркіяна Іващишина. Дзиґа і ще багато іншого. Не перерахувати зробленого ним. Боляче», — написав Кіпіані.

Письменник, поет і військовослужбовець Сергій Жадан, як і багато інших, пригадав одну з особистих історій, пов’язаних з Рущишиним.

«Пам‘ятаю, колись, сто років тому, до війни, виступав у Дзизі. Після виступу сиділи, ніхто нікуди не поспішав, потяг був пізній. Ясна річ, що про нього, про потяг, згадали в останній момент. Я подивився на годинник і зрозумів, що встигнути нереально. „Не хвилюйся, — сказав Слава Рущишин, — встигнемо“. Стрибнули в його автівку, їхали якимись дворами, але встигли. Закинув у вагон мене, слідом — мою торбу. Це запам’яталось — він не кидав і не зневірювався», — розповів Жадан.

«Спочивай у спокої, друже. По тобі залишилось багато добрих речей і спогадів. Вони дають надію», — додав він.

«Славко був одним з тих, для кого слово „принцип“ було не просто словом, воно було дією. Дуже не вистачатиме його всім нам», — написав музикант Святослав Вакарчук, фронтмен гурту Океан Ельзи.

Ким був Ярослав Рущишин

Ще в студентські роки Ярослав Рущишин створив та очолив Студентське братство Львівського торговельно-економічного інституту. Організовував проукраїнські страйки, демонстрації, фестивалі. Один з організаторів Революції на Граніті та студентського голодування на Майдані Незалежності у 1990-х.

На початку 90-х організовував культовий фестиваль української музики Вивих. Супроводжував різні культурно-мистецькі та музичні проєкти. У 1993 році став співзасновником мистецького об'єднання Дзиґа у Львові, яке також фінансово підтримувало молодих митців. Більш ніж половина сучасних україномовних виконавців, які починали в 90-х, вийшли саме із середовища Дзиґи. Рущишин допомагав продюсувати українські гурти Мертвий півень, Клуб шанувальників чаю, Дзиґа джаз квартет, а також ранні проєкти Океану Ельзи та співачки Руслани.

1995 року заснував з друзями і очолив АТ Троттола, яке з часом стало одним із найбільших експортерів швейної продукції України.

Значну частину прибутку з підприємництва Ярослав протягом десятиліть інвестував у культурні, освітні та розвиткові ініціативи міста Львова.

У 2003 році Ярослав Рущишин разом із друзями ініціював створення Львівської газети. Брав участь у Помаранчевій революції, після якої став членом партії Наша Україна і у її складі був обраний депутатом Львівської обласної ради.

Став співзасновником комітету підприємців Львівщини, який у 2006−2007 та 2009−2011 роках очолював Ярослав Рущишин. Цей комітет діє досі. Серед його знакових проєктів — Антикорупційний форум Львівщини та Регуляторний хаб.

Разом із колегами й однодумцями заснував Унівську групу, яка розробила громадську стратегію розвитку Львова. Рущишин профінансував глибинне дослідження цінностей львів'ян, проведене у 2007 році. Згодом ця стратегія стала основою стратегії міста 2025. Учасник візійної групи Львова, співтворець стратегії Креативного міста. Засновник Бієнале довіри.

Активний учасник Революції Гідності. Спільно з комітетом підприємців Львівщини організував і підтримував фінансово один із координаційних центрів революції у Львові, де збирали кошти, відправляли амуніцію на Майдан, забезпечували харчами, теплими речами тощо.

У липні 2019 року був обраний народним депутатом України по мажоритарному округу у Львові, фракція Голос.

Ярослав був співзасновником і членом дорадчої ради Бізнес-школи УКУ. Почесним сенатором та меценатом Українського католицького університету. На 10-річчя Бізнес-школи подарував свою частку УКУ. Багато років підтримував стипендіями талановитих студентів із малозабезпечених сімей.

У 2019—2021 роках очолював Львівську обласну організацію партії Голос.