Яким був російський полон 100 років тому і як можна було з нього втекти — спогади українських бранців
NV публікує спогади капрала Українських січових стрільців, який прожив у російському полоні більше року, а потім разом із побратимами напоїв своїх тюремників і втік.
«Дайош часи! — крикнув до мене один із цих хрестоносців, та я не розумів російської мови й не здогадався, яких часів він хоче. Зрозумів аж тоді, як він вилаявся грубою кацапською лайкою, шарпнув мене за руку і підсунув рукав. А що я таки не мав „часів“ ні на руці, ні в кишені, солдат штовхнув мене навперед себе прикладом кріса, докинувши нову соковиту кацапську лайку. Те саме зробив другий солдат із сотником Петром Пасікою. Ми опинились у російському полоні».
Цей епізод зі спогадів вістуна, тобто капрала, Українських січових стрільців (УСС) Дмитра Герчанівського про свою військову долю у розпал Першої світової війни. Тоді добровольчий Легіон УСС воював на боці Австро-Угорської імперії проти армії російського імператора Миколи II. На початку вересня 1916 року у бою поблизу Бережан січовики разом із 310-м мадярським полком намагалися стримати наступ ворога біля гори Лисоня. Але потрапили у полон.
Серед бранців був і поручник Андрій Мельник, який у 1938-му стане головою Організації українських націоналістів. Разом із ним Герчанівський пройде по етапу від Тернополя і Києва до Курська, Пензи, Уфи й Царицина. Побратими проведуть у полоні рік і три місяці, а потім разом утечуть.
За словами Герчанівського, поблизу Бережан у полон до росіян потрапили приблизно 50 старшин і солдатів УСС. Щоб нічого не віддавати ворогу, січовики розбили об дерева свої револьвери й фотоапарати, поламали бритви й ножі. Українців оточила ворожа піхота.
Розмови з росіянами
Уже у полоні російський польовий священник, розглядаючи синьо-жовті кокарди бранців, цікавився, чому шапки січових стрільців називаються мазепинками, адже гетьман Іван Мазепа такі не носив. Він провокував на політичні розмови, звертаючись при цьому до полонених українською мовою. Говорив про гетьмана Богдана Хмельницького й «один народ». Допитувався у січовиків, навіщо вони воюють проти «своїх». Мельник намагався заперечити, згадує капрал Герчанівський, але священник його перебив на півслові.
