— Головком ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що він дві доби перебував на передовій. І означив напрямок, на якому зараз росіяни найактивніше атакують, — на Курахове і Покровськ. Чому росіяни обрали саме цей напрямок для удару?

— У російського командування немає таких вузьких цілей, як Курахове і Покровськ. Операції росіянами проводяться на всьому фронті, на кожному операційному напрямку в них є ударні ділянки, на яких вони концентрують свої зусилля для досягнення тактичної переваги. Є напрямок Куп’янська, є напрямок Терни — Торське, є напрямок під Бахмутом, район Бахмута. Є напрямок Покровськ, під Авдіївкою, напрямок у районі Роботиного, Урожайне… Часів Яр, звичайно, важкі бої йдуть. Є велика кількість таких ділянок, де ворог намагається створити велику перевагу, здобути там тактичну ініціативу і створити перевагу над нашими військами.

Наступ росіян іде на всій 800-кілометровій ділянці активного фронту. Виділяти щось окремо, думаю, нелогічно, бо атаки і тиск ідуть на всьому фронті. Ворог намагається завадити нашому командуванню перекидати резерви, виснажити наші війська, всю діючу армію, а не якісь окремі компоненти.

— Російські окупанти перекинули дві парашутно-десантні дивізії з напрямку Роботиного на Курахове і Покровськ. Наскільки це ускладнює ситуацію на цьому напрямку і створює загрозу Покровську, який є стратегічним пунктом?

— Не думаю, що у противника є дві свіжі дивізії. Думаю, йдеться про якісь окремі частини, підрозділи зі складу цих дивізій. Звичайно, вони постійно перекидають свіжі сили, Росія продовжує активну мобілізаційну кампанію, вербувальну, на відміну від України. Тому противник регулярно відводить у тил окремі дивізії, полки, бригади та цілі армії, проводить ротації в загальновійськовій армії, поповнює їх; і для того, щоби продовжувати атаки, посилює цими силами певні ділянки фронту, де йдуть активні бойові дії. Це відбувається по всьому фронту, не тільки на якихось окремих ділянках.

Читайте також:

«Якщо їм вдасться, це серйозний успіх». Армія РФ з Очеретиного і Часового Яру хоче вийти на лінію Покровськ-Костянтинівка — Давид Шарп

Зараз противнику вдалося протиснути українську оборону на напрямку Очеретине — Керамік. Противник зараз намагатиметься розвинути свій успіх після захоплення Очеретиного. Пройти, просунутися далі, сподіваючись, що тут наша оборона вже зазнала серйозних втрат. Тому очевидно, вони туди перекидатимуть резерви. Піхотні штурмові підрозділи, які в них були, вже знищені, зазнали великих втрат. І тепер у районі Очеретиного два дні в порівнянні з тим, що було раніше, накал бойових дій трохи знизився. Ворог хоче відновити максимально інтенсивні бойові дії і перекидатиме в той район резерви піхоти замість тієї, яку вже вибили.

— Якщо росіяни протиснули оборону в районі Очеретиного і намагатимуться утворити «апендикс» у напрямку Покровська, на вашу думку, це створює сприятливі умови для його перерізання зрештою?

— Звичайно, ситуація для противника там також дуже складна. Наступ вони ведуть по вузькій «кишці», я би так сказав. Тому, звичайно, для них це формат невигідний.

Зараз вони за своєю тактикою розширюватимуть зону прориву, намагатимуться розширити ці ділянки, аби захистити себе від ударів зі флангів. Поки що таких прикладів, коли би наші війська проводили такі вдалі контратаки і зрізали російський наступ, прецедентів не було.

Але російське командування цього побоюється і зараз робитиме все, аби убезпечити свої фланги. Можливості такі існують. Але для того, щоби ними скористатися, треба мати комплектні війська — свіжі, які пройшли поповнення, обов’язкову підготовку на ротації. З цим у нас великі проблеми, оскільки, як ми знаємо, в Україні влада не вирішує питання мобілізації. Абсолютно все кинула напризволяще — на те, що самі ТЦК, самі бригади десь знайдуть людей, десь впіймають, десь навербують. Одним словом: «Розбирайтеся сам». Порядку і плановості, логіки в цій роботі немає жодної, цим ми поступаємося противнику.

— Але ж система ТЦК працює?

— Система ТЦК працює, але як? Ніхто ж не звертає уваги, як працює система ТЦК. Працюють без законних повноважень. Усі ті «ловлі в бусики» — це ж без повноважень, на це немає закону. В ТЦК немає права когось затримувати і кудись везти. Це поліція має право, якщо людина ухиляється, затримати і довозити, а поліція цього не робить. Тому в нас є ТЦК, яким можна дати наказ і вони якось його намагаються виконувати.

Також у нас немає електронного обліку, в ТЦК його не зробили, нікого у владі це не турбує. ТЦК мають розсилати паперові повістки, ефективність їх просто мізерна. На папір у нас іде коштів набагато більше, ніж узагалі ефективність усіх цих заходів. Майже ніхто їх не бере.

Тому говорити, що система ТЦК працює, — це дуже гучна заява. На жаль, ТЦК у нас абсолютно в повному хаосі, нічим не забезпечені і повністю завалені зайвою, нікому не потрібною бюрократичною роботою замість реального забезпечення — правового та ресурсного.

— Закон про мобілізацію має запрацювати після 18 травня. Йдеться про певні зміни, вдосконалення системи мобілізації. Ситуація буде змінена наприкінці травня?

— Ні, вона не буде змінена, бо в нас ТЦК і взагалі мобілізаційна система працює без необхідного законодавчого забезпечення. І новий закон нічого не зробив, узагалі жодних засобів — ні контролю, ні примусу — він ТЦК не надав. Там деякі норми просто спрощують цю роботу, але, на жаль, жодного підвищення ефективності роботи від того не буде.

Досі не набрав чинності електронний облік. ТЦК не знають, кого призивати, де присилати ті повістки, хто в нас чим зайнятий. У нас досі відсутня планова мобілізація військовозобов'язаних і немає розуміння, а скільки їх у нас у країні. Цього ніхто не знає. Навіть сама влада не знає, бо досі не зробила єдиний реєстр. Немає реєстру військовозобов'язаних, який був би інтегрований з усіма базами даних, і було би зрозуміло, де та чи інша людина знаходиться.

Усього цього немає. [Військовозобов'язаних] треба шукати десь на вулиці, без повноважень. Поліція жодним чином не допомагає роботі ТЦК, ухиляється від своїх обов’язків, аби не псувати собі імідж.

Читайте також:

«Відбувається пожвавлення». Чому чоловіки уже пішли в ТЦК і що буде з 18 травня — полковник з Генштабу відповідає на питання про мобілізацію

У нас абсолютно абсурдна система. Питання організації мобілізації людей — це питання виключно лише офіцерів ТЦК, яким держава не надала ніяких необхідних повноважень для роботи, щоби вони самі робили мобілізацію. Ось такий парадокс.

— Так після 18 травня ситуація зміниться? Певні каральні заходи запроваджуються, система штрафів для тих, хто ухиляється від мобілізації.

— Це треба ще довести, що цей штраф людина має сплатити. По суті, крім того, що президент знизив вік призову з 27 до 25 років, жодних людських ресурсів нові зміни законодавства не принесуть. Бо ці люди з 25 до 27 років, які з’являться на мобілізацію або яких можна буде призвати, — це єдиний додатковий ресурс, який можна буде мобілізувати. Все інше — абсолютно несуттєвим буде.

— Як у військах бачать потребу в мобілізації? Яким чином, як правильно її організувати?

— У військах немає часу займатися теоретичними питаннями вдосконалення законодавства України. Війська займаються війною. А мені очевидно, що який може бути порядок, коли досі у країні немає працюючого електронного реєстру військовозобов'язаних, який був би встановлений у кожному смартфоні і всі військовозобов'язані мали би обов’язок у своєму смартфоні цей застосунок встановити.

Я не знаю, а як можна робити під час війни інакше? Держава досі цього не знає і тому це призводить до корупції. Медики, прикордонники, система Шлях, хто завгодно, — у нас створена купа шляхів для того, аби не мобілізуватися, взагалі не визначати свій статус. От у чому проблема.

Так, потрібні люди насправді не тільки в армії. Мобілізувати треба і у промисловість, у державні установи. Але має бути облік, хто куди йде і чому. Мають бути чітко прописані категорії. Усі люди мають бути обліковані, всі чоловіки призовного віку, і прописано, чим вони мають займатися під час війни, в якій категорії. Усього цього немає.

Поки не буде бази обліку, а буде суцільна корупція на кожному кроці у кожній структурі, порядку в цьому питанні не буде.

— Думаєте, що електронний кабінет також не запрацює?

— Поки що його немає. Я не знаю, які питання з цим електронним кабінетом. Чому такі вагання. Он працює Дія. Що заважає додати туди ще кабінет військовозобов'язаного? Я просто не розумію.

— Свого часу запевняли, що в Дії роздавати повістки не будуть. Можливо, ми стали заручниками таких обіцянок.

— А чому? Ну це якесь дикунство. Чому не можна в Дії це робити? Я просто не розумію, що це за абсурдна логіка?

— Ну ви ж пам’ятаєте ці заяви?

— Я пам’ятаю. Це ще одна демонстрація того, що в нас усі керівники держави хочуть займатися піаром і ніхто не хоче займатись організацією оборони та мобілізацією. От це ще одне свідчення.

Є вже цей електронний застосунок, просто треба додати функцію — кабінет військовозобов'язаного. Воно запрацює за кілька днів, і все.

— Водночас зараз, говорячи про посилення атак росіян на різних ділянках фронту, точно дуже багатьох хвилює, коли надходження техніки та боєприпасів від наших партнерів реально позначиться на малюнку війни. На вашу думку, йдеться про тижні чи місяці? Скільки треба протриматися за таких умов?

— У нас насправді немає жодних перспектив, що надходження військової допомоги, яку зараз надсилає Захід, змінить повністю ситуацію на полі бою. Це зменшить дисбаланс, значно зменшить перевагу російських військ, дозволить нам більше працювати технікою, безумовно. Але це не усуне критичну необхідність в організації мобілізації та в реформі Сил оборони, Збройних сил, управління державою, де повний хаос і дезорганізація. Це не усуне.

Читайте також:

«Але нам вдалося дещо придумати». Банзай-наступ на Харків — самовбивчий крок РФ, який нам поп'є крові — Киричевський

Те, що нам зараз трошки досиплять снарядів, ракет, бронетехніки і трохи засобів ППО не усуне російську перевагу. Це зменшить її, суттєво, але не усуне. Нам треба все одно проводити внутрішні реформи, а не чекати дива, що хтось нам щось надішле. Дива не трапиться.

— Зацитую Сирського: «Роль і місце офіцера в усі часи були визначальними в досягненні успіху або поразки на полі бою. Неможливо командиру роти або батальйону керувати боєм за декілька кілометрів від своїх підрозділів, і приймати виважені та адекватні рішення на відстані, особливо, коли інтенсивність бойових дій зашкалює та є великий ризик для життя бійців». Достатньо відверто головком сказав. За будь-яких обставин командир бойового підрозділу має перебувати разом зі своїми бійцями на лінії фронту?

— Ні, я так не вважаю. У сучасній війні в цьому немає потреби, оскільки є достатньо засобів управління та розвідки — дрони, засоби на кшталт Starlink, сучасні засоби радіозв'язку, які не вимагають постійної присутності командира безпосередньо на полі бою.

Безумовно, командир, з мого погляду, і не тільки командир підрозділу, роти, батальйону, але і генерали, мають із певною періодичністю відвідувати передові позиції, прямо на нулі. Для того, щоб усвідомити, зрозуміти характер сучасних бойових дій на тій чи іншій ділянці і вчитися, бо війна постійно змінюється.

Якщо далеко сидіти, за картою, десь навіть у командному пункті, воно нібито близько до фронту, але ти його не бачиш, не відчуваєш, тому не розумієш, чого варті ті чи інші накази.

Тому, безумовно, кожен командир має бути на лінії фронту. Не постійно — в цьому немає потреби, бо командир має керувати та контролювати обстановку. А от що повинен робити командир — періодично, у критичні моменти, має з’являтися на полі бою, має бачити, коли затишшя, має бачити обстановку. Має відчувати на собі і вчитися.

Для цього треба виходити на передову. Всім — не тільки командирам роти і батальйону. А я би ще хотів насправді це генералам порадити, бо в нас генерали цього взагалі не роблять. Багато командирів рот і батальйонів виходять, а генерали сидять і трошки живуть спогадами про АТО, які вже давно застарілі. І керують по карті та по звітах, відриваючись від реальності.

Отже, я би порадив, якщо Олександр Сирський ініціативу проявив, що було би добре, якби такі генерали, як Содоль, командувачі Хортиці, їхні офіцери штабу, які займаються плануванням, хоча би раз на місяць виїжджали на нуль і на собі відчували, як вони там керують, які накази віддають. Було би дуже корисно.

— Щодо забезпеченості, зокрема боєприпасами та дронами, Сирський сказав наступне: «За ці дві доби, коли був на передовій, прийняв усі необхідні рішення щодо посилення оборони резервами, виділення додаткової кількості ракет, боєприпасів, засобів РЕБ і БПЛА». А іншу інформацію я прочитав у вашому фейсбуці. Ви курйозний епізод описали, коли військовослужбовець РФ Платон Маматов імітував те, що він 200-й, аби його не вбили. Йому українці не повірили і прилетіло одразу п’ять боєприпасів зі дронів. Тобто ситуація з дронами на нулі поліпшується?

— Та ні, вона не поліпшується. На жаль. Поки що не розгорнуто масове постачання дронів від держави на фронт, більша частина дронів купується волонтерами. Тому по багатьох типах дронів є гострий дефіцит, який вирішується самими людьми, збираються кошти. Більша частина на фронті на цей момент — це досі волонтерські дрони, не державні.

— Чому так сталося, в чому причина?

— Тому що, коли забрали гроші в місцевих громад під гаслом, що зараз ми все профінансуємо, на жаль, цей процес був дуже погано організований. Не було організовано ні фінансування вчасно, ні замовлення вчасно не були зроблені. А головне, не було враховано, що, наприклад, закупівля такого високотехнологічного обладнання, як FPV-дрон, потребує гнучкості та постійного внесення змін у замовлення, перспективного планування. І насправді тут потрібен децентралізований підхід у фінансуванні, плануванні цих закупівель.

Це не було зроблено. У результаті за перші три місяці в нас було поставлено [на фронт] просто мізерну кількість дронів. Трохи більше 20 тисяч FPV-дронів держава поставила за три місяці війни. Президент говорив про мільйон за рік. Минула четверта частина року і за цей рік просто мізерна кількість — 20 тисяч FPV — це потреба фронту на тиждень максимум, якщо не зовсім інтенсивно [воювати]. На жаль, реальність така.

Так само з окопним РЕБом. Більша частина окопного РЕБу купується не державою, а також за волонтерські кошти.

Тому є багато проблем. Хоча я хочу сказати, що дійсно Олександр Сирський перебуває на фронті і докладає певних зусиль, аби перекинути війська. Я не можу сказати, що не даються рішення чи хтось сидить і щось у кишені ховає. Ні, робиться все, аби посилити фронт.

Але в сучасній війні, крім якісного командування, насамперед потрібне якісне адміністрування, організація роботи. Якщо організації роботи немає, завжди є проблема з командуванням — чим командувати, чим посилювати. Тобто віддається все.

— Можливо, якийсь аудит потрібен? Якщо ці цифри засекречені, нехай вони будуть засекречені, ми говоримо про коефіцієнт ефективності.

— Безумовно, нам потрібен аудит, як мінімум враховуючи, що зараз велика кількість виробників дронів і далеко не всі з них можуть отримати цікаві проєкти, державне фінансування. Звичайно, потрібен аудит, оскільки більша частина дронів має схожі комплектуючі, компоненти, які купуються в одних і тих же виробників за кордоном, а в Україні фактично збираються. Відсоток локалізації десь значний, десь — не такий значний. При таких великих державних замовленнях, які нібито зроблені, поки що результату [на фронті не побачили.].