Півострів на утриманні. Як Росія тримає Крим на бюджетному повідку і наскільки дорого платить за його окупацію
Після 2014 року на Крим пролився справжній золотий дощ з російського бюджету. Показові підвищення зарплат у бюджетній сфері, автоматичне подвоєння пенсій в перший же рік, надзвичайно вигідний курс обміну гривень на рублі в процесі перерахунку.
Цей матеріал був підготовлений в межах проєкту Кримська редакція — ініціативи українських журналістів з Криму, покликаної знайти інструменти та рішення для деокупації та реінтеграції півострова.
Не забуваймо й мільярдні федеральні вливання: на будівництво Керченського мосту, на багатокілометрову автотрасу Таврида, нові електростанції. Були в цьому переліку і податкові пільги для бізнесу, і знижки на квитки для туристів з усієї Росії й інші «пряники».
При цьому експерти відзначають, що витратна частина, прописана в бюджеті Росії, зростає в геометричній прогресії, а життя на півострові стає важчим. За словами російського економіста Сергія Алєксашенка, дотації на виплату пенсій, витрати федерального бюджету і держкомпаній до кінця 2020 року становили 2,1 трлн рублів ($ 34,7 млрд). І це без урахування витрат російських держкомпаній на півострові, податкових пільг для бізнесу. Немає в цій оцінці й витрат Ростовської області для облаштування, наприклад, під'їзних шляхів до Керченського мосту з боку Росії. Багатомільярдні військові витрати росіян у Криму взагалі врахувати неможливо.
До витратної частини можна додати і втрати від санкцій, введених проти РФ після анексії півострова. Bloomberg Economics підрахувала, що за п’ять років економіка цієї країни втратила понад $ 150 млрд.
Алєксашенко додає, що, підсумувавши річні недоотримані обсяги російського ВВП, можна побачити, що з 2014 року економіка Росії недоотримала приблизно 85 % валового продукту.
Проте нескінченні щедрі вливання дають змогу російській владі рапортувати про небувале зростання економіки півострова за роки окупації. Міністр економічного розвитку Росії Михайло Решетніков стверджує, що економічні показники Криму до 2021 року зросли в 2,2 раза, а Севастополя і того більше — в 2,7 раза.
Водночас навіть російські медіа змушені констатувати, що живеться в Криму не дуже сито порівняно з іншими регіонами. 17,6 % населення півострова сьогодні перебуває за межею бідності — це один із найгірших показників у державі. Журналістка російської Новой газеты Надія Ісаєва зазначає, що обмеженість у виборі товарів, високі ціни на одяг, комуналку і відсутність конкуренції в багатьох сегментах економіки все більше відчувається кримчанами. Дається взнаки і критична економічна ситуація в країні під час пандемії.
«Звичайно, влада намагається звітувати, що все добре, але нечасто знайдеш людину, задоволену життям у Криму, якщо це не силовик або чиновник», — каже Ісаєва.
Туризм без туристів
Ексміністр курортів і туризму Автономної Республіки Крим Олександр Лієв називає кілька стратегічних галузей, на яких трималася економіка півострова до окупації. Це туризм, сільське господарство, транзит і промисловість.
Туристичній сфері півострова завжди приділялося найбільше уваги. Починаючи з 2010 року туристичний потік до Криму коливався в межах 5−6 млн відпочивальників на рік, з яких росіян прибувало приблизно 1−1,2 млн. Курортно-туристична сфера Криму разом із галузями обслуговування на початок 2014 року генерувала не менше 25 % доходів зведеного бюджету півострова. Усе змінилося після окупації.
Ірина, власниця невеликого готелю на південному березі Криму, зауважує, що період до окупації був найприбутковішим з погляду її бізнесу — так, середня ціна номера у 2013 році становила $ 55, а у 2021‑му — всього $ 40.
«Зараз приїжджають до Криму різні люди. Наш контингент — дохід середній і нижче середнього, з усіх регіонів. Багато бюджетників. Відчувається, що туристи збідніли. Хочуть платити менше, незадоволені цінами на все. За словами колег з інших районів, їдуть зі своїми продуктами, в ресторани не ходять, економлять де тільки можна», — розповідає Ірина.
Згідно з даними російської статистики, у 2020 році в Крим приїхало 6,3 млн туристів, але Лієв упевнений в іншому — число туристів коливається на тому самому рівні — 1,2 млн осіб з Росії й 100 тис. — з материкової України. На його думку, ні об'єктів інфраструктури, ні інших ресурсів для значного збільшення потоку не додалося. За рахунок чого б він зріс?
Чисельність пансіонатів і готелів, що приймають туристів, скоротилася з 2,5 тис. у 2013 році до 826 закладів у 2020‑му. Лієв також зауважує, що число гостьових приватних будинків зменшилося втричі — до тисячі одиниць. Західна і східна частини півострова страждають від нестачі туристів.
Переорієнтування на військових
Для того щоб зрозуміти, як провалилась економіка окупованого Криму, досить навести кілька статистичних даних. У 2013 році експорт з Кримського півострова становив $ 904,9 млн, а імпорт — $ 1,044 млрд, із Севастополя — відповідно $ 99,8 млн і $ 106,9 млн. У 2019 році такі показники по Криму становили $ 33,7 млн і $ 60,4 млн, а по Севастополю — $ 6,4 млн і $ 6,3 млн.
Бюджет півострова в 2021 році приблизно на дві третини складається з дотацій, і тільки 22 % становлять власні надходження, передусім податкові, констатує кримський економічний експерт Олександр Басов. Переважно це податок на доходи фізичних осіб і акцизи від продажу сигарет, алкоголю і палива. І тільки в третю чергу це податок на прибуток підприємств.
З прибутком у компаній в Криму не склалося не тільки через санкції. З приходом росіян на півострові одразу ж почався великий переділ бюджетних потоків, землі й майна. Під «націоналізацію», а по суті під експропріацію, потрапили й українські державні підприємства, і деякі приватні. Серед них санаторій Форос і Національне виробничо-аграрне об'єднання Масандра, в яке входять вісім великих виробників винограду та вина. Нерідко власниками ласих об'єктів стають наближені до кремлівського керівництва люди.
Через міжнародні санкції вже через рік після окупації керівництво РФ сконцентрувалося тільки на «військовому освоєнні» півострова. Згідно з даними Росстату, у 2014−2019 роках серед основних засобів за видами економічної діяльності в Севастополі 68 % займало державне управління і забезпечення військової безпеки та соціальне забезпечення. У Криму дещо інші дані щодо розподілу економічної діяльності: 53 % — транспорт, 11 % -видобуток корисних копалин, 6 % — державне управління і забезпечення військової безпеки, 6 % — операції з нерухомістю, 5 % — виробництво та розподілення електроенергії, газу та води та 19 % — інші сфери діяльності.
За рівнем дотаційності Крим перебуває в одній групі з найбільш субсидованими регіонами РФ — з республіками Чечня, Інгушетія, Дагестан і з такими віддаленими територіями, як Алтай і Чукотка. Якщо в перші роки такі перекоси можна було назвати тимчасовими і вимушеними, то через сім років багато аналітиків сходяться на тому, що це усвідомлена політика для утримання півострова під контролем Кремля.
Підприємці на повідку
Андрій, власник невеликого СТО в Криму, яскраво розповідає, як це — вести бізнес у російських реаліях. Одразу після окупації йому довелося нелегко — посипалися штрафи від податківців, а переоформлення документів зайняло багато часу. Стало важко з логістикою — наприклад, щоб отримати деталі з Китаю, йому довелося відкривати рахунок у банку Краснодарського краю. Якщо раніше він спеціалізувався на машинах елітного класу, то після 2014 року багато кримчан придбали вживані автомобілі на російському материку, а утримувати їх не змогли через нестачу коштів.
«З'явився ще один неприємний момент — приїжджі клієнти так і норовлять звернутися до суду після ремонту, щоб нічого не платити. Я вже зарікся обслуговувати „понаїхавших“ настільки, що думаю вивести взагалі бізнес із півострова», — каже Андрій.
Кримські підприємці з багаторічним досвідом ведення бізнесу стверджують, що малий бізнес зіткнувся з багаторазовим зростанням паперової звітності й безжальною системою великих штрафів, російська держава все жорстко контролює, регулює кожну сферу, не дає розвиватися.
При цьому середній розмір номінальних заробітних плат у Криму в 2015—2020 роках коливався в межах 10−15 тис. російських рублів, хоча офіційна статистика показує цифри вдвічі більші. Виняток становлять чиновники, силовики, військовослужбовці — рівень їхньої заробітної плати вище середньої по Криму майже вдесятеро.
Все це призвело до того, що у 2020 році в рейтингу динаміки споживчого попиту Крим посів 78-е місце серед 85 регіонів РФ. Така хибна система управління підконтрольним Росії півостровом має свої слабкі сторони. Якщо одного разу Кремль раптом стане перед вибором, які регіони потрібно годувати в першу чергу, наслідки можуть стати непередбачуваними. Можливо, Україні навіть доведеться надавати Криму термінову гуманітарну допомогу. І на цей випадок у офіційного Києва повинен бути покроковий детальний план швидкої економічної реінтеграції півострова.
Проєкт Кримська редакція реалізується за фінансової підтримки Посольства США в Україні.
