«Не кадрові військові, але й не чмобіки». Як тривають атаки Росії у Луганській області і коли ЗСУ підуть у наступ — інтерв'ю NV з Гайдаєм
Загострення у Луганській області вже розпочалося, стверджує голова ОВА Сергій Гайдай. За його словами, ситуація важка, але повністю контрольована нашими силами оборони.
В інтерв'ю Radio NV Гайдай пояснив, якими силами наступає Росія на Луганщині, коли ЗСУ можуть піти у контрнаступ, а також прокоментував чутки про своє призначення послом у Казахстані.
— Американський інститут вивчення війни інформує про те, що російські війська по суті почали черговий великий наступ на Луганщині. Що відбувається в області?
— Так, можна констатувати, що певне загострення вже розпочалося. І можна де-факто казати про те, що це частина повномасштабного наступу, який планували росіяни.
Наші сили оборони відбивають постійні атаки, наступи протягом останнього тижня. Збільшилася кількість обстрілів, збільшилася кількість наступів щоденних.
Вони намагалися вирахувати, де слабкі місця в нашій обороні. І зараз зосередили всі максимальні зусилля на напрямку саме Кремінної. Там постійно наші хлопці відбивають величезну кількість атак з боку російських окупаційних військ. Якогось суттєвого успіху вони не мають, ніякого прориву немає. Тобто ситуація важка, але повністю контрольована нашими силами оборони.
— Вони шукали нові місця шляхом десантування новомобілізованих, яких кидають наче камікадзе?
— Ні. Останні тижні всі ці наступи і зондування, так би мовити, проводилися кадровими військовими. Це або ГРУшники, або десантні війська, тобто достатньо висококваліфіковані військові підрозділи.
Враховуючи те, що нашим захисникам вдавалося їх і знищувати, і [брати] в полон, то можу сказати, що вони якраз поділилися на невеличкі групи, і ними вони проводили таке зондування.
Це не свіжомобілізовані. Як використовують тих новомобілізованих, ми знаємо — виключно як гарматне м’ясо чи просто людьми розмінувати певну територію.
— Росіяни змінюють свою тактику? Вам відома ситуація по лінії вздовж Сватово-Кремінна, на заході Луганської області?
— По сватівсько-куп'янському напрямку, я б так його назвав. Там ситуація абсолютно стабільна і контрольована.
По кремінському напрямку постійні атаки навіть за допомогою важкої техніки, підключають вже і авіацію. По напрямку Білогорівка так само намагаються продавити оборону наших захисників, підключають авіацію, гелікоптери. Але там так само все стабільно, наші війська тримають міцно оборону.
— Вони задіяли ті сили, які підготували до наступу. Що вам відомо про частини і дивізії, які використовують в Луганській області?
— Навіть коли використовують зеків або новомобілізованих без відповідної підготовки, все одно до ворога треба ставитися з певною, так би мовити, в військовому сенсі повагою. Щойно ти зневажливо ставишся до ворога, то це перший крок до поразки. Зараз якраз закінчилася двомісячна підготовка новомобілізованих. З них сформовані величезні корпуси. Це ще не кадрові військові, без певного досвіду військових дій, але це вже не ті «чмобіки», яких ми бачили на передовій, якими просто затикали усі дири для того, щоб зупинити наступ українських Збройних Сил.
Тож на нашому напрямку ми констатуємо, що в нас є новомобілізовані як з Росії, так і з окупованої частини Луганської області, підрозділи «ЛНР», кадировці, яких використовують як заградзагони, і кадрові військові — ГРУшники і десантники. [Останні] — це найбільш небезпечні війська, але вони не необмежені в Росії. Повірте мені, я бачив на власні очі, які цілі роти російських десантників гинуть та втікають, залишаючи на полі бою і поранених, і зброю, і все, аби тільки відтягнутися хоча б на якусь безпечну відстань.
— Якщо росіяни намагаються наступати, вони залишають свої лінії оборони, які готували. Це означає, що виникає нагода бити їх дуже міцно?
— Нам все ж не вистачає наступальної зброї - тієї важкої техніки, яку ми чекаємо найближчим часом, яку вже пообіцяли європейські країни, президенти особисто пообіцяли.
Ми бачимо багато роботи, яку проводить президент Володимир Зеленський, його турне, які закінчуються позитивними рішеннями щодо передачі військової техніки і навіть вже авіації та далекобійних ракет ЗСУ.
Щойно наші військові отримають відповідну техніку, то можу сказати, що ми від оборони перейдемо вже в повномасштабний наступ.
— Морози почалися лише в лютому. Погода впливає і на російських окупантів, і на українців також. Зараз погода кому більше сприяє?
— Це така взаємна вигода. І тому що і в нас є техніка, і танки, і БТРи, і БРДМ, і у ворога є важка техніка.
Можна казати про просто активізацію на лінії фронту бойових дій за допомогою військової техніки, яка вже по замерзлій землі зможе більш-менш вільно пересуватися.
Щодо певної переваги: в росіян більше техніки, звичайно. Але якщо в них стоїть 100 танків, то 100 танків одночасно не підуть в бій. Це просто факт. Тим паче, що наші артилеристи дуже чудово працюють, вражаючи глибоко в тилу російських окупаційних військ як скупчення техніки, так і склади боєкомплектів.
— Росіяни використовують можливість тренувати свої резерви на окупованих територіях?
— Ми знаємо, що біля Луганська є тренувальна база. Але все ж тренування проходять в різних місцях — і в Білорусі, в РФ, частково десь біля Луганська, тому що це глибокий тил російських окупаційних військ. Тому звозяться зараз ті всі вже напівпідготовлені бойовики з різних куточків Білорусі і Росії.
— Підрозділи з Білорусі на нашому східному фланзі зафіксовано?
— Так, є. До речі, навіть фіксували і прапори білоруські. Але вони не афішують це. Тобто є якісь певні підрозділи, але не можу сказати, хто саме це. Можливо, це якісь спецпідрозділи чи поліції, чи певних якихось кадрових військових.
Але не можна казати, що прямо білоруська армія зайшла на територію України, і вона вже [веде] певні активні бойові дії.
— Фіксується перекидання російських військових з півдня України. Це теж важливий маркер, мені здається. Тому що не можна виключати спроби їхнього наступу, наприклад, в Запорізькій області. І відомо, що в Маріуполі вони концентрують певні сили.
— Для них це принципово, щоб втримати той сухопутний коридор на Крим. Тому я впевнений, що вони так само там будуть концентрувати певні війська.
Якщо будуть в них успіхи на якійсь ділянці фронту, то вони одночасно зможуть намагатися піти по різним напрямкам для того, щоб спробувати і надалі відтісняти українські війська все далі від сухопутного коридору. На сьогодні в нас вже є зброя, яка може вражати там військові цілі.
— Якою є ситуація на захопленій Луганщині з гуманітарного погляду? Як люди зараз виживають там?
— Там, де проходила активна фаза бойових дій, жахлива ситуація, люди їдуть з багатоповерхових будинків, бо немає ні опалення, ні електрики — нічого. Сільська місцевість більш-менш виживає, тому що вони один з одним обмінюються, тобто перейшли в бартер. Плюс у них є домашнє пічне опалення.
Там, де не проходила активна фаза бойових дій, більш-менш ситуація нормальна. Але з водою, з електрикою, з газом проблеми.
— На територію вільної України люди ще мають можливість виїжджати? Чи це абсолютно виключено?
— Здебільшого через РФ. Три доби і від 300 євро і більше — це ціна квитків офіційно через Росію і балтійські країни.
— Люди потрапляють в фільтраційні табори по дорозі?
— Так, потрапляють. І величезна проблема саме в чоловіків.
— Є інформація, що вас ніби можуть призначити послом у Казахстані. Ви це можете прокоментувати?
— Зараз йде війна, я в президентській команді. Якщо президент під час війни прийме рішення, що мене треба на інший напрямок фронту призначити, поставити інше завдання, то, звісно, я не буду сперечатися.
Це зовсім інший рівень. Це вже не рівень області, а рівень країни. І ті завдання, які потрібно вирішувати десь за кордоном, так само важливі для пришвидшення перемоги України.
Але на сьогодні це питання, я б не сказав, що якесь актуальне, тому що жодних документів немає на моє перепризначення.
— А що може бути причиною? Чи це виключно рішення президента?
— Це рішення президента. Казахстан — це потужна країна з величезними можливостями — це і газ, і нафта, і зброя, і майбутні інвестиції в різні напрямки. Плюс ми бачимо, що президент Токаєв крок за кроком, але виводить країну від залежності РФ. Тому нам би це було дуже корисно — закріпити з ними відносини, розвивати їх. Це пішло б тільки на користь Україні.
— Коли ми можемо отримати ту зброю, яка нам зараз так необхідна на східному фронті?
— По-перше, чудовий результативний візит президента [в Європу]. В політичному сенсі ми бачимо, як його зустрічають, як реагують. І саме президент Зеленський зробив за рік Україну з об'єкта суб'єктом міжнародної політики.
По-друге, з усіх заяв, які ми почули від президентів і прем'єр-міністрів європейських країн, ми розуміємо, що нам все ж дадуть необхідну важку зброю саме наступального характеру. Тож я думаю, що в березні ми вже побачимо позитивні результати цього візиту.
