Прізвище Тупицького є в додатку до указу Зеленського, опублікованого на сайті Офісу президента.

Тупицький перетнув кордон України після повномасштабного вторгнення Росії і був оголошений у міжнародний розшук 27 травня 2022 року. У жовтні 2022 року повідомлялося, що Україна направила уряду Австрії клопотання про його видачу.

Обвинувальний акт щодо ексголови КСУ передали в Подільський райсуд Києва 25 травня 2021 року.

27 березня 2021 року президент Володимир Зеленський скасував укази експрезидента Віктора Януковича від 2013 року про призначення Олександра Тупицького та Олександра Касмініна суддями КСУ. В указі сказано, що судді створюють загрозу державній незалежності та національній безпеці України.

Тупицький та Касмінін оскаржили указ Зеленського у Касаційному адміністративному суді Верховного суду. Суд визнав указ незаконним та протиправним.

Починаючи з грудня 2020 року, Олександра Тупицького двічі усували від виконання обов’язків судді КСУ через підозри у кримінальному провадженні.

Тупицького підозрюють у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 384, ст. 386 (свідомо неправдиві свідчення, пов’язані зі штучним створенням доказів захисту, підкуп свідка з метою відмови від надання свідчень) Кримінального кодексу України. Тупицький не визнавав себе підозрюваним — за його словами, судді КСУ має повідомити про підозру генпрокурор або виконувач його обов’язків.

За версією слідства, у жовтні 2018 року Тупицький у своїх інтересах і на користь знайомого — колишнього голови Вищого господарського суду, який перебуває в розшуку — підкуповував свідка, щоб той відмовився давати свідчення або збрехав під час надання свідчень у справі, пов’язаній з незаконним заволодінням активами Зуєвського енергомеханічного заводу.

У 2018—2019 роках Тупицький, за даними правоохоронців, неодноразово давав слідчому Генпрокуратури неправдиві свідчення у цій же справі, поєднані зі штучним створенням доказів захисту щодо особливо тяжкого злочину (ч. 2 ст. 384 та ст. 386 КК України).