Майдан біля театру Франка. Анатомія протесту, хто закликав його розпочати, розмови з учасниками та як довго він триватиме — репортаж NV
Учасники протестів проти законопроекту про звуження інституційної спроможності НАБУ та САП (Фото: Vitalii Nosach/Global Images Ukraine via Getty Images)
Від 22 липня в Києві та інших містах країни проходять акції проти закону, який суттєво обмежує незалежність антикорупційних органів. Протестувальники вимагають аби влада скасувала закон, який відкочує країну в часи президента-втікача Віктора Януковича.
Київська вулиця, яку назвали на честь архітектора Владислава Городецького, веде свій початок від Хрещатика і закінчується біля театру імені Івана Франка. Це класичний тихий центр, де в вітринах магазинів блищать дорогі годинники та прикраси з діамантами.
Саме на Городецького юрба хлопців та дівчат з рюкзаками та українським прапором просто на асфальті готуються до протесту: на простому пакувальному картоні виводять гасла — Проти корупції та Підтримуємо НАБУ і САП. А потім йдуть з ними на вуличну акцію, про яку прочитали в телеграмі.
Від 22 липня, коли парламент 263 голосами схвалив закон та обмежив незалежність антикорупційних органів НАБУ і САП, а президент відразу його підписав, площа біля театру Франка стала новим Майданом. Після роботи і до комендантської години сюди щодня проходять тисячі українців, аби показати владі своє незадоволення, адже бачать у скандальному законі обмеження демократії і розворот від шляху в ЄС.
Анатомія протесту виглядає так: 22 липня через декілька годин після парламентського голосування ветеран російсько-української війни Дмитро Козятинський закликав в Twitter вийти на вулицю. «Давайте збиратися на акцію та відстоювати те, що ми будували за останнє десятиліття, — написав Козятинський. — Збираємось о 20:00 на площі біля театру імені Івана Франка. Це найближче доступне місце до Офісу Президента».
Повідомлення Козятинського опублікував блогер і волонтер Ігор Лачен, чий телеграм-канал налічує більше 1,5 млн підписників. Він додав, що сам також планує відвідати протест.
І покотилось: попри небезпеку ворожих обстрілів українці вийшли на вулицю, причому не тільки Києва, але й в інших містах України. Загалом протестувальників ніхто не рахував, але, за даними поліції, тільки 23 липня на новому київському Майдані зібралось понад 9 тис людей.
Щодня сюди приходять дорослі і малі, з прапорами, плакатами, але без політичної символіки та партійних гасел. Значною частиною учасників акції стали молоді українці, інколи навіть неповнолітні. Під час третього дня протестів NV поговорив з кількома з них.
Данило і його мама
Данилу Шевченку 15 років. Цієї осені він піде в десятий клас. Його мама Світлана хотіла, щоб його шкільний випускний вони відсвяткували удвох — в кафе. Але юнак поїхав розбирати завали.
«Я дзвоню чоловікові, який зараз на фронті і кажу: «Я тепер за двох Шевченків переживаю», — розповідає жінка.
Після чергового обстрілу Києва російською армією, Данило долучився до волонтерської ініціативи Київські кажани. Організація допомагає киянам, чиї помешкання постраждали внаслідок ракетних та дронових атак.
«Держава за цей час не створила схем по ліквідації наслідків обстрілів, — говорить Данило. — ДСНС рятує людей, а після цього все переходить в руки волонтерів. Зашиття вікон, прибирання — усім цим займаємось ми».
Його першим місцем з розбору завалів був район поблизу київської станції метро Лук’янівська. Тепер Данило постійний учасник «кажанів».
24 липня, на третій день протестів у Києві, Данило разом з мамою прийшов до театру Франка з плакатом «Пропаще покоління на варті правосуддя. Скасувати 12414». Він пояснює, що «пропащим поколінням» дорослі часто називають його однолітків.
У день прийняття законопроекту Данило прочитав новини, в яких йшлося «про ліквідацію НАБУ та САП». Обговорив ситуацію з мамою, а увечері вже і самостійно прочитав закон.
«Зрозумів, що приймають шляпу повну, — іронізує він. — Не хотів спочатку в це вірити, а потім закон підписав президент, і він був опублікований в офіційній газеті.»
На свій молодий вік Данило вже розібрався в тому, як працюють антикорупційні органи. Він знає, що детективи НАБУ збирають докази, а прокурори САП йдуть з ними в суд.
«Проблема в тому, що генпрокурора ставить президент і Рада, — демонструє знання системи школяр. — А депутати зацікавлені в корупції. Я був здивований, що замість реформ вони вирішили зробити країні ще гірше».
Данило не часто бачить батька, який воює і чекає від народних депутатів закону, що зробить відпустку військових довшою. І також чекає, коли буде затверджений новий законопроєкт, котрий поверне НАБУ та САП їхні попередні повноваження.
Марія із Сіверодонецька
Марії Гуляєвій 42 роки. Вона переїхала до Києва із Сіверодонецька ще у 2020 році, до початку російського повномасштабного вторгнення в Україну. А у 2022-му рятувала батьків з-під обстрілів в Луганській області.
Зараз Марія займається програмами підтримки внутрішньо переміщених осіб — від психологічної допомоги до гуманітарних наборів.
На протест вона прийшла з дітьми — 21-річною Софією та 5-річним Степаном.
«Для Софіі це другий мітинг, перший був в квітні 2014 року в Сіверодонецьку. Степан на таких акціях уперше, — розповідає Марія. — Я чула про роботу НАБУ і САП, але не маю повної експертизи їхньої діяльності. Але питання не в цьому, в країні мають працювати незалежні інституції.»
Марія та діти прийшли на протест без власних плакатів. На зеленому газоні знайшли картонні аркуші та кольорові фломастери. Степан взяв до рук одного і запитав, як написати «Слава героям»? Марія сіла поруч із ним і почала надиктовувати по буквам.
Після цього вони підійшли ближче до студентів, які співали гімн та скандували гасла «Ні корупції». Степан спочатку слухав і роздивлявся людей навколо себе, а потім запитав «Що таке корупція?».
«Це коли ти даєш комусь гроші, щоб людина незаконно вирішила твоє питання», — пояснила йому сестра.
Артем, Святослав, Максим, Ярослав, Євгеній, Квітан та Настя
На паркані, поруч з театром, як горобці на гілці, сидять п’ятеро юнаків. Усі тримають в руках плакати за скасування закону про зменшення повноважень НАБУ та САП.
Артему — 13.
Святославу — 16.
Максиму — 16.
Ярославу — 14.
Євгенію — 16.
У Артема та Максима батьки воюють.
Хлопці трохи соромляться розмовляти з журналістами, але врешті починають розповідати: вони прийшли на акцію, бо побачили оголошення в телеграм-каналах. Кажуть, атмосфера на акції хороша, але привід поганий.
«Мене обурило те, що в 2014 році стільки людей поклали своє життя, щоб була європейська інтеграція, і зараз депутати зробили такий крок назад», — впевнено говорить Максим, якому на момент Революції Гідності було п’ять років.
Слова Максима заглушують голоси студентів Могилянки, вони співають гімн. Серед них і Квітан.
Студент обурений тим, що депутати пішли на канікули — це «крінж», заявляє він. «У вільного народу немає канікул, — говорить Квітан. — У військових немає канікул. Поки у нас війна, поки мої друзі та однолітки зараз на фронті, цивільні депутати голосують за скандальний закон».
За спиною в Квітана, на газоні малює плакат 21-річна Настя. ЇЇ тато воює з 2022 року, вони бачились ще у травні, а до того майже рік не мали можливості зустрітися.
«Я пішла сюди, бо хочу, щоб НАБУ і САП повернулися їхні повноваження і країна рухалась в правильному напрямку, — заявляє Настя. — Цей закон відкидає наш рух на 10−20 років назад. Нам в цій країні жити».
Усі, хто три вечора підряд стоїть на площі перед театром, кажуть, що будуть приходити сюди доти, поки парламент не проголосує новий закон, який скасував би прийнятий 22 липня, а президент його не підпише.
За одну ніч влада навчили школярів читати закони та розбиратися в тому, як працюють антикорупційні органи. Тепер підлітки вимагають справедливості і чесності, зокрема незалежності НАБУ і САП.
На Київ поступово насувається липнева ніч, а з нею висока вірогідність обстрілів. Марія Гуляєва, яка тримає за руку пʼятирічного сина, на прощання каже NV: «Ми маємо контролювати владу. В Україні багато проблем. Ця стала точкою кипіння і обʼєднала нас».
