ГПУ стала Офісом. Член кадрової комісії колишньої Генпрокуратури відповідає на питання НВ про реформу відомства
2 січня, після ліквідації Генеральної прокуратури, в Україні почав роботу Офіс генпрокурора. Водночас за кілька днів до Нового року президент Володимир Зеленський звільнив директора ДБР Романа Трубу.
Таким чином, з початку 2020 року в країні де-факто стартувала реформа двох відомств — вони переживають реструктуризацію, а також переатестацію та набір співробітників. Журналістка Радіо НВ Леся Антипенко поговорила з членом кадрової комісії колишньої Генпрокуратури Олександром Лємєновим про те, як відбуваються ці процеси.
Публікуємо скорочену версію інтерв'ю.
— З 2 січня почав роботу Офіс генерального прокурора, але ж процес реформування все одно триває?
— Процес триває, з 20 січня у нас має відбутися подача документів на приблизно 200 вакансій до Офісу генерального прокурора, братимуть людей з-поза системи.
Перш за все, «вичистили» багато прокурорів, які роками сиділи і як мінімум зловживали владою, як максимум — збагачувалися за рахунок наданих їм законом повноважень у контексті роботи Генеральної прокуратури.
Там були дуже хитрі, розумні і з дуже тонким підходом прокурори, які роками трималися посади. Це не просто прокурори, які не дружили з головою — купив собі автомобіль за $100 тисяч і приїжджав на ньому на роботу. Ні. Там набагато хитріші люди сиділи, і саме таких ми вичищали, зокрема людей, які не могли відповісти за свої статки, були непрофесійними.
У дуже багатьох прокурорів (це для мене була дивина) дуже низький рівень знань. Коли ми набирали до ДБР, мене теж дивувало, що приходять кандидати з низьким рівнем знань, але там був 51% людей за квотами з-поза системи. А тут люди працюють в системі, вони нібито мають знати та відповідний фах, а вони його не мали, не могли відповісти на елементарні запитання.
— Ви повідомляли про те, що 55% працівників ГПУ були звільнені.
— Загалом з 1339 залишилися 610, це приблизно 55%. Це ми говоримо (одразу уточню, оскільки люди плутають) за результатами проведення трьох етапів, тому що, якщо порахувати тільки третій етап (співбесіду), то моя комісія відсіяла щонайбільше 32%. Але ще треба доплюсувати всіх попередніх за два тестування — загальне знання законодавства і його застосування та розв’язання задач.
— Можна сказати, що перший етап реформування Генеральної прокуратури вже пройдений, після того як ви переатестували прокурорів?
— Можна так говорити, але попереду ще два: потрібно за аналогією переатестувати регіональні обласні прокуратури і місцеві (або, як вони будуть називатися, окружні). І тоді можна буде сказати, що вся система вичищена. Наразі йдеться виключно про колишню Генеральну прокуратуру, а нині - Офіс генерального прокурора.
— Цей процес має розпочатися цього року?
— Безумовно. Я сподіваюся, що він вже буде реалізований цього року.
— Але говорили про те, що це будуть 2020−2021 роки.
— До 2021 включно, там ще має бути донабір, наскільки я розумію, до регіональних обласних, а також до місцевих окружних. Старих вичистять, і має бути донабір нових людей.
Всі будуть їздити до Києва на атестування. Вивезти кадрову комісію і робочу групу, щоби вони сиділи місяцями в регіонах, це занадто дороге задоволення. Це ж скільки їх треба мати? Простіше, щоби всі з'їжджалися, складали за один день і роз'їжджалися назад, це буде набагато дешевше з погляду адміністрування процесу.
— Перезавантаженням, переатестацією прокурорів в Офісі генерального прокурора ви задоволені?
— Мені цей процес подобається набагато більше, ніж добір до Державного бюро розслідувань, коли фактично доводилося боротися проти кожного негативного персонажа, який безпосередньо претендував на посаду в ДБР. Тут набагато легше знайти спільну мову.
— Ми можемо сказати про повне вичищення?
— Про 100% вичищення вам ніхто не скаже навіть у Сполучених Штатах, ніде, у жодній країні світу. Навіть у Сингапурі саджають за корупційні діяння, можна зайти на сайт сингапурського БРК [Бюро з розслідувань випадків корупції, — Ред.] і почитати, які там кейси.
— Чи відома вам інформація про те, що, можливо, хтось уже позивається до суду?
— Є, я знаю, але прізвища не можу назвати, тому що це конфіденційна інформація. З того, що я бачив, їх не багато. Переважна більшість надсилає запити про публічну інформацію, для того щоби отримати відповідні документи, витяги тощо. За це має відповідати не кадрова комісія, а Офіс генерального прокурора — думаю, вони цим і займаються. Чи будуть це, як нам обіцяли, сотні позовів? Не будуть.
— Колишній начальник управління спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк є в цьому списку?
— Я не бачив його позову. Якщо він вважає, що його права були порушені, я бажаю йому успіху в судовому оскарженні відповідних процесів, які він вважає незаконними.
— Керівництво ДБР було звільнено, і тимчасово виконуючим обов’язки директора Бюро було призначено народну депутатку Ірину Венедіктову. Вам є що про неї сказати? Можливо, вона вже якось відзначилася на своїй посаді, чи знали ви її до цього?
— Особисто з нею не був знайомий. Можливо, один раз ми перетиналися, коли пан Зеленський збирав у себе експертів.
Стосовно того, як охарактеризувати її роботу: були зроблені як правильні, так і не дуже правильні кроки. До неправильних кроків, я вважаю, треба віднести дуже короткий термін подачі документів під час конкурсу на посади заступників.
Мені здається, що це занадто мало і можна було зробити тривалішим строк подачі документів, для того щоби всі охочі могли зібрати пакет і подати безпосередньо до ДБР.
Серед позитивних речей, вочевидь, зробили правильні висновки після того невеличкого скандалу в аеропорту, коли слідчий відверто нахамив, скористався своїми зв’язками і пройшов, наскільки я пам’ятаю, без черги на літак. Пані Венедіктова вибачилася за це.
Обидві історії не дуже репрезентативні, ми будемо пильно стежити, як вона далі себе поводитиме, як збирається керувати ДБР, чи відмінно від того, як цим органом досудового розслідування керував її попередник Роман Труба.
— До речі, пані Венедіктову називають найбільш імовірним кандидатом на посаду голови відомства, експерти зазначають, що вона може очолити ДБР. А також говорять про те, що у неї є добрі взаємини з Зеленським.
— Так, це людина Зеленського, персонально — я більш ніж переконаний. Тим більше, ті люди, з якими я говорив (я і з пані Венедіктовою говорив буквально нещодавно) — все підтверджується, що це персональний вибір пана Зеленського. Не треба говорити про якихось абстрактних «авакових» або інші байки.
І я дуже хочу зауважити, що це не тільки людина Зеленського, але й персональна відповідальність Зеленського. Він цю людину зараз поставив на відповідну посаду, і Володимир Олександрович має чітко розуміти, що у випадку провалу буде аналогічна історія (можливо, не повністю стовідсотковий збіг), як з Трубою і Порошенком.
Між тим, це буде персональна відповідальність пана Зеленського, якщо пані Венедіктова не зможе впоратися з покладеними на неї обов’язками.
— На вашу думку, чи можуть оголосити конкурс на першого заступника директора ДБР взагалі незаконним? Я знаю, що там були суперечки і плутанина щодо того, хто його має оголошувати.
— Чи можуть оскаржити в судовому порядку? Впевнений, що можуть і будуть оскаржувати. Чи дасть це якийсь результат? Не знаю, українські суди непередбачувані, і на жаль, вони орієнтуються не на вимоги закону, а на політичну волю.
— А ви розумієте, чому такий поспіх з конкурсом?
— Я думаю, що Венедіктова хоче завести на посади членів своєї команди. У мене немає ілюзій стосовно цих людей, у мене взагалі немає ілюзій стосовно політикуму і всіх тих байок та речей, про які розповідають — я вже не перший рік у цій сфері, і тому в мене є скептичний погляд.
