Ворог програв наземну битву за Харків — інтерв'ю НВ з головою військової адміністрації області Олегом Синєгубовим

19 березня, 14:12
Ексклюзив НВ
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Олег Синєгубов (Фото:Харківська обласна державна адміністрація)

Олег Синєгубов (Фото:Харківська обласна державна адміністрація)

Останніми днями у Харкові не спостерігають активності російської авіації, проте місто обстрілює ворожа артилерія. Ситуація в області є складнішою

Ніч проти 19 березня у Харкові минула порівняно спокійно: за добу російські окупанти стріляли 29 разів. Йдеться про артилерійські, мінометні удари, обстріли із реактивних систем залпового вогню. Тим часом Ізюм у Харківській області залишається оточеним, у місті тривають бої. Неспокійною залишається ситуація і в низці інших населених пунктів області. Про організацію зелених коридорів для евакуації з критичних точок, оборону Харкова та наміри окупантів відрізати угруповання військ ООС з боку Харківської області — НВ розпитало очільника Харківської військово-цивільної адміністрації Олега Синєгубова.

Відео дня

— Розкажіть, наскільки ситуація у Харкові зараз більш спокійна чи менш спокійна, ніж була раніше? Чи фіксуєте ви застосування ворожої авіації, артилерії?

— Десь дні три ми не спостерігаємо активність ворожої авіації наразі. Це щодо міста Харкова. Кілька днів тому було збито два ворожі бомбардувальники СУ на території Ізюмського району. І також військовий гелікоптер. Тобто ми спостерігаємо ворожу авіацію лише на околицях міста Харкова та області. В самому ж місті ми авіацію поки що таку ударну, яка б завдавала шкоду, вже десь три доби активно не спостерігаємо. Були безпілотні апарати, які так само декілька днів тому наші ЗСУ збивали. Однак ще раз повторюсь, авіації немає.

Щодо артилерійських обстрілів або систем реактивного залпового вогню, вони працюють постійно. Була велика пожежа на нашому ринку Барабашово. Площа займання пожежі склала близько 30 га. Далі, якщо брати, то по місту Харкову ведеться постійний артилерійський залповий вогонь. Це і північна Салтівка у нас потерпає, Олексіївка, Данилівка, є такий у нас район, і Холодна Гора, і Чугуївський напрямок страждає від цього і все інше. Однак ми розуміємо, що наші військові ЗСУ свої позиції тримають. Ворог зрозумів фактично, що він наземну битву за Харків програв, і зараз він атакує місто ракетними обстрілами. І по історичному центру міста, і по околицях ідуть артобстріли — «Градами», «Ураганами», і так само ракетами. Була інформація про застосування «Іскандера».

— Які райони Харкова найбільше потерпають від артилерійського вогню?

— Почну з адміністративних будівель. Це центр міста Харкова, історичний центр. Будівля облдержадміністрації, напевно, постраждала однією з перших. Вона фактично зруйнована, залишився лише каркас. Потім будівля головного управління Національної поліції, будівля СБУ зруйнована. Постраждав університет імені Каразіна, його корпуси. Дуже багато житлових будинків у центрі міста Харкова, будівля Харківської міської ради, Палац праці. Звичайно, якщо ракета, наприклад, «Іскандер» влучає в певну будівлю, а ми розуміємо, що вони знаходяться більш-менш близько одна до одної, то страждає ще один квартал як мінімум. Зруйновано багато житлових будинків в центрі міста Харкова. Постраждав художній музей та філармонія. Наша бібліотека імені Короленка так само частково зруйнована. Я вже не кажу про школи. Музична школа зруйнована. Апеляційний суд Харківської області. Тобто дуже велика кількість будівель саме таких адміністративних, історичних — зруйновані. Якщо брати по житлових кварталах, то це північ області, це П’ятихатки. Так само Олексіївка частково постраждала. Найбільше постраждав район Північна Салтівка. Там деякі будинки зруйновані повністю. Це багатоповерхівки зокрема. Роганський житловий масив так само постраждав. Менше, однак все одно постраждав район Холодної Гори. І ми розуміємо, якщо в будинок влучає, то одразу весь будинок ми маємо евакуювати. В ньому проживати більше не те, що не можна, а небезпечно.

— Не секрет, що для росіян Харків був пріоритетом, вони намагалися на нього наступати буквально з перших днів. Станом на зараз росіяни зрозуміли, що оточити і захопити Харків неможливо?

— Це нереальна історія. Їх тут не чекають. Можливо, вони розраховували на те, що Харків розташований поблизу із РФ, у нас в области 315 км спільного з РФ кордону, і можливо, вони орієнтувалися на, знаєте, теплу зустріч їх тут, на місці. Зокрема, від наших правоохоронців, від наших військових. Але для президента України, для уряду, для Офісу президента, кожен сантиметр української землі є принциповим. Для нас, для харків'ян, так само Харківська область, місто Харків є принциповим. І ніхто звідси не збирається ані виїжджати, ані здавати тут щось. І це було зрозуміло з першого дня воєнних дій, які у нас тут безпосередньо почалися. У нас у перші дні були дуже запеклі бої на підступах до міста Харкова. Тепер ворог зрозумів, що він наземну битву за місто Харків вже програв. Зараз тактика ворога змінилася — йдеться про ракетні обстріли, щоб деморалізувати населення, щоб, знаєте, так: «Ага, якщо ви не хочете йти до нас, то ми вас просто зрівняємо із землею». Напевно, його тактика така. Однак наші військові стоять на своїх позиціях, вони подекуди навіть перейшли в контрнаступ, відсуваючи ворога від околиць Харкова, і далі на деяких напрямках, женучи його до кордону із РФ. Тому у нас дуже добре вибудувана оборона. І ми розуміємо, що ворог в місто не зайде за будь-яких обставин. Звичайно, що ми виявляємо певні диверсійно-розвідувальні групи у Харкові. Спочатку це були групи і по п’ять осіб, і по три особи, по чотири. Навіть була диверсійна група, до якої входило 15 осіб. Вони одразу ліквідовувалися. Частина з них деморалізовані, вони здавалися у полон. Зараз ми цього не виявляємо, хоча наші військові дуже пильні.

Тож місто Харків ніхто не збирається ворогу віддавати. І нині це вже неможливо — просто неможливо.

— В Києві є проблеми на західному і північному напрямку. Це Ірпінь, Буча, Гостомель і Вишгород. Ми розуміємо, що це небезпечні напрямки, проте виїхати з міста легко іншими шляхами — на південь, наприклад. В Харкові які напрямки зараз залишаються небезпечними, а які навпаки повністю контролюються ЗСУ?

— Почну з тих напрямків, які є безпечними. Це у нас Київська траса, 03 Київ — Харків. Далі напрямок на місто Дніпро. Так само Дніпровська траса, яка веде до Дніпропетровської області. Вони є нині повністю контрольованими. Однак все одно подекуди ми цю інформацію актуалізуємо, бо може бути якесь пересування моментне. Якщо брати напрямок Білгородський, це, скажімо так, протилежний напрямок, це з півночі. Він наразі є небезпечним, тому що там постійно ведуться бої. Те саме стосується Сумського напрямку, ми вважаємо його небезпечним. Однак якщо брати Дергачівський район, то місто Дергачі повністю контролюється нашими Збройними Силами. Якщо брати трохи правіше, Кулиничівський напрямок так само є небезпечним, там так само постійно ведуться бойові дії. Звідти ворог намагається просунутися або дістатися міста. І звичайно, далі йде від Кулиничів Вовчанський, Куп’янський напрямок. Вони так само є небезпечними. Ми, наприклад, 16 березня планували туди доставати гуманітарний конвой, запитували зелений коридор. Спочатку ворог нам його підтвердив, після того вже, коли наші автобуси були готові виїжджати, все було скасовано. Тому що там ворог все-таки почав активні бойові дії. Якщо брати Чугуївський напрямок, він є частково безпечним. До Чугуєва ми можемо доставляти гуманітарну допомогу, хоча подекуди там з’являється ворожа броньована техніка, і наші ЗСУ, звичайно, вступають у бойові дії.

Ізюмський напрямок є відносно безпечним. Тому що до міста Лозова ми дістатися зможемо, у нас є відповідні сполучення. Щодо самого міста Ізюма, то це критична ситуація. Напрямок руху до міста Балаклеї ми кваліфікуємо як небезпечний.

— Скільки людей евакуювалися з Харкова за час війни?

— Якщо брати евакуацію, то активна фаза була десь на другий-третій день війни. Це була найактивніша фаза, коли люди масово почали виїжджати з міста. Наразі щодо евакуації у нас проблем немає. Всі, хто зможуть дістатися до південного вокзалу, всі зможуть спокійно виїхати. В нас ні черг, ні товканини там зараз немає. За нашими підрахунками, залишили місто Харків близько 800 тисяч осіб. До мільйона мешканців виїхали самі і скористалися послугами залізничного транспорту. Щодо автотранспорту, звичайно, що підрахувати складно. Однак дехто з них вже повертається, повернувся, ми це відслідковуємо.

— Тепер про Ізюм. Місто зараз перебуває в кільці. Ви взагалі отримуєте звідти інформацію? І якщо отримуєте, то яка там ситуація?

— Ізюм фактично розділений на дві частини річкою. Там є мости, які наразі розведені, які були дійсно героїчно розведені нашими містянами, місцевою владою для того, щоб ворог не зміг спокійно пересуватися містом. Якщо брати північну сторону, вона повністю окупована ворогом. Він періодично з’являється в місті, потім виходить після атак Збройних Сил. Щодо південного боку, то він менше контрольований ворогом, тому що, знову ж таки, дістатися до нього без броньованої техніки вкрай важко.

Наші військові постійно ведуть активні бойові дії за це місто. І активна бойова фаза точиться навколо цього міста. Тобто не всередині, а навколо.

Якщо окупанти заходять у місто, вони влаштовують терор. І руйнують, і обстрілюють це місто з артилерії, з «Градів», крилатими ракетами, руйнуючи фактично всю інфраструктуру. Чому це місто для них є стратегічним? Встановивши над ним контроль, вони хотіли відрізати всю лінію Операції об'єднаних сил. Тобто Луганську і Донецьку області від Харківської області. Звичайно, ЗСУ цього не дозволили зробити і не дозволять. І тому там ведуться ось такі активні бойові дії. Зокрема й за допомогою нашої авіації

Найбільше потерпає місцеве наше населення. Нам дозволили один раз лише вивезти звідти людей, ми евакуювали за раз близько 1800 мешканців. Ті, хто мав змогу, залишили місто на власному автотранспорті. Зараз Ізюм без електрики, без опалення, без газу, без телефонного зв’язку. Ми продовжуємо намагатися організувати зелений коридор для того, щоби доставити до міста гуманітарний вантаж і вивезти звідти людей, які потребують евакуації.

— Деблокація Ізюму наразі неможлива?

— Ви розумієте, це питання до ЗСУ. Я скажу так, як тільки буде місто деблоковано, то одразу ми вирушимо туди із гуманітарним конвоєм.

— Які населені пункти в області зараз вважаються тимчасово окупованими? Де найбільш критична ситуація?

— Якщо брати критичну точку, то це, наприклад, місто Балаклея так само, куди ми кілька днів тому за допомогою волонтерів, я їм за це дуже вдячний, доставили майже 20 тон гуманітарного вантажу. І водій фактично знаходився під обстрілами. Бо вантажний автомобіль повністю обстріляли, водій героїчно доставив туди гуманітарний вантаж. Ми і надалі запитуємо зелені коридори для того, щоби це продовжити. Так само, місто Куп’янськ, місто Вовчанськ і далі туди до кордону з РФ. Наприклад, 16 числа ми мали везти гуманітарний вантаж до міста Вовчанськ, однак нам це зробити ворожі військові не дозволили. Очільника міста Великий Бурлук фактично викрали російські військові. Вони запросили його на своє робоче місце, після того фактично затримали і вивели до найближчого відділку поліції, в якому вони перебувають. І тримали його за ґратами. Змушували, напевно, до певних речей. Людина трималась героїчно (після запису інтерв'ю, очільника громади міста Великий Бурдук Віктора Терещенка звільнили з полону, зараз він перебуває у лікарні — ред.).

Ще один критичний напрямок, це селище Липці, яке знаходиться фактично під окупацією, під постійним обстрілом ворогів. Люди з самого початку під окупацією знаходяться, у підвальних приміщеннях. І ворог жодного разу не дозволив ані завезти туди гуманітарну допомогу, ані провести там евакуацію. Так само населений пункт Циркуни, який знаходиться під окупацією. Наразі там стоїть ворожа техніка. Однак наші ЗСУ роблять все можливе для того, щоб це місто було звільнено. Такі основні навіть не населені пункти, а напрямки. Бо якщо ми беремо напрямок і всі населені пункти, які знаходяться по цьому напрямку, вони є під окупацією. Просто до деяких ми можемо ще дістатися, скажімо так, правдами та неправдами, гуманітарну допомогу надати. До деяких — ні, тому що там є блокпости. На підході до міста Балаклея подружжя намагалося виїхати із дитиною, і було розстріляне на російському блокпості.

— Є така думка, що в російських військових, імовірно, був намір з боку Маріуполя рухатися в бік Харкова і, відповідно, з боку Харкова рухатися в бік Маріуполя, щоб в результаті відрізати угруповання ЗСУ на території ООС. Чи бачите ви по Харківський області такі пересування росіян? І чи є у вас інформація щодо стану російських військ у Харківській області? Я маю на увазі, чи є в них такі ж проблеми з логістикою, паливом, їжею, як і в інших областях?

— Стан їх деморалізований тут на місці. У нас було таке, що під Харковом, коли вони побачили одного військового ЗСУ, йому здалися із автоматичною зброєю. Вони поклали її на землю, одразу сім військовослужбовців РФ. Такий випадок теж був. І це продовжиться. Це говорить про те, що армія РФ повністю деморалізована. Так само у них є проблеми із логістикою, не вистачає пального. Вони мерзнуть, вони шукають домівки, пробираються до наших населених пунктів, щоби там поїсти, знайти їжу, розграбувати магазини, дістати собі продукти харчування. Навіть були випадки, коли вони обмінювали зброю на продукти харчування і теплий одяг. Вони не знають географічно подекуди, де вони знаходяться. Було таке, що два танки заблукали, після того потрапили в поля, загрузли там, покидали бронетехніку і почали втікати.

Щодо їхніх планів, то ми з вами вже говорили про місто Ізюм, місто Ізюм для них вже наразі є останньою можливістю для того, щоби якось відрізати Луганську область, відрізати Донецьку область, з якою ми межуємо. Однак наші військові, наші Збройні сили це їм, звичайно, не дозволять зробити. І ми розуміємо, що вони мали йти через Харків. І в бік Києва, і в бік Маріуполя, Херсону чи далі за їхніми планами, їм це не вдалося. Вони наразі намагаються якось, знаєте, завдати шкоди нашим оборонним позиціям, щоби дійсно пройти далі. І звідси ми і отримуємо ці артилерійські обстріли по Харкову, ракетні обстріли, щоби з одного боку якось деморалізувати нас, з іншого — скористатися можливістю якось посилити свої позиції на підступах до лінії ООС і, можливо, до міста Харкова. Тому що вони все ж таки не полишють спроб наступу. Ми з цим стикаємося 24 години на добу. Але менше з тим ми не бачимо якихось серйозних угруповань, щоб вони мали змогу штурмувати Харків, бо для цього їм потрібно, я не знаю, в скільки разів більше сил і ресурсів. А наші військові теж не стоять на місці, постійно зміцнюють обороноздатність нашого міста.




Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X