«Це диктатура і автократія». Усі розуміють, хто стоїть за атакою на антикорупційних журналістів — інтерв'ю NV з Миколою Давидюком
Корупція і тиск на журналістів — це диктатура і автократія, вважає політолог Микола Давидюк. Він в інтерв'ю Radio NV надав власну оцінку атакам на журналістів-розслідувачів Bihus.Info та Юрія Ніколова.
— Останнім часом бачимо хвилю тиску на журналістів. Це і атака невідомих на квартиру журналіста Юрія Ніколова, який розслідував корупцію в Міноборони. А також стеження за журналістами Бігус.Інфо, які багато розслідувань робили. І туди, мабуть, можемо додати і різну «чорнуху» в телеграм-каналах щодо журналістів, про що вже заявляє активна медіаспільнота. Хто може за цим всім стояти?
— Я думаю, що всі розуміють, хто. Зрозуміло, що влада. Кому ще спаде на думку місяць їздити за журналістами?
— Навіть кілька місяців, майже рік.
— Так, я вже бачив інформацію, хтось говорить рік. Але як мінімум місяць з того, що ми бачимо, що вони зафіксували. Тобто явно почали за тиждень. Їздили до нового року. І ми зараз входимо в двадцяті числа [січня]. Ми доказово бачимо, що місяць точно. Можливо і рік.
Ні в кого немає зараз в країні ресурсу, щоб рік їздити за журналістами і мати стільки часу і грошей, і людей. Зазвичай всі порядні люди зайняті війною. Вони всі зайняті тим, щоб протистояти [агресору] - волонтерять, воюють, допомагають, збирають гроші, возять цю допомогу.
Так само з Ніколовим. Людина, яка допомогла залучити мільярди доларів в Україну. Бо якби ми не визнали ту корупцію і не роз'єднали — оце окремо корупціонери, а це окремо держава Україна, якби він це не запостив, то корумпованою була б вся країна. І тоді вже б допомоги не було.
І так само щодо Бігуса. Якщо влада далі буде робити це з Бігусом, з іншими журналістами, з Ніколовим, з іншими виданнями, які мають іншу думку, окрему від Офіса президента, яка насправді є ближче об'єктивною, ніж до їхньої суб'єктивної, це призведе до того, що Захід почне відвертатись від України.
Бо вийдуть потім [кандидати у президенти США] Трамп або Десантіс і скажуть: «Стоп, а ми ж їм допомагали, тому що вони демократія. А якщо там переслідують журналістів, тиснуть на них, погрожують, ведуть різні зйомки, це точно демократія?». Плюс помножити на корупцію.
Бо жінка, яка купляла мережу готелів, а зараз переписує її в Хорватії на підставного адвоката, вона випарувалась? А що, вона сама собою? А золоті вагони, які їздили туди-сюди, теж випарувалися? (Йдеться про екснардепа-зрадника Медведчука — Ред.)І Зараз вже з’являється інформація, що «він вже не винен, він взагалі не засновник цих компаній». О, супер, приїхали. І в нас тут корупція, тиск на журналістів.
А як це називається? Це називається диктатура і автократія. Тоді виходить, що велика диктатура воює проти маленької диктатури. І якщо вони не зупиняться, вони кидають країну в обійми Росії, бо працюють російськими методами. А цього нам не треба.
Ми воююча демократія. Саме тому за нас Штати, саме тому за нас вступився Ізраїль, саме тому за нас Британія, Франція, Німеччина. Потужні країни за нас. А не Іран, Північна Корея чи ще якісь там упороті диктаторські режими, які по 40−50 років під санкціями.
Але у нас ось такі методи, тих людей, які там сидять. Я не знаю, це вищий рівень, середній рівень. Тому що зараз різні плітки ходять, хто вирішував свої питання і помстився за які розслідування чи за які заяви. Але це системний тиск влади.
Це ж не перші ЗМІ, які зараз переслідуються. І ми бачимо, що останні два-три тижні цього року насичені медіабулінгом, переслідуванням, погрозами, тиском. Це нездорові речі.
Влада повинна в журналістах бачити друзів, тому що журналісти рятують владу. Політикам приємно, коли їх на обкладинку Тайма витягують, але неприємно, коли пишуть правду. Але одного без іншого не буває.
Якщо ми хочемо бути «Черчиллями» вільного світу, то треба поважати пресу. Бо про антиподів Черчилля преса не писала. Розумієте? Їх не хвалили, і в історію входили вони зовсім по-іншому.
Тому це питання, чи це завдання зверху, чи це прислуговування оточення, що неважливо. Тому що ми бачили, як несуться ці медіазвіти. Живучи в таких медіазвітах, зрозуміло, що весь світ проти тебе.
І завершуючи цю історію. Я завжди вважав Bihus.Info надмірно правильними. А тут виявляється, що такий веселий, потужний колектив. Я думаю, що тепер не лише лайк, дзвінок, підписка, а точно донати в підтримку їхнього видання. Вони молодці. Що вони там приватно роблять? Знову ж таки, країна переходить в легалізацію легких наркотиків. Це прекрасно.
— Поки що медичного канабісу.
— Ми ж не знаємо, може, вони лікувалися. Перше. Друге: відео не підтверджені. Третє: ці всі зйомки незаконні. Тобто незаконна зйомка проти якихось теоретично незаконних дій. Це явно не впливає на якість їхніх журналістських розслідувань. Це ніяк не впливає на об'єктивність роботи їхньої редакції. Це ніяк не впливає на професійність цієї команди.
А вони працюють дійсно професійно. Так само по Ніколову. Їхній вклад в війну і багатьох інших видань — і NV, і Української правди, і Радіо Свобода… Це потужні видання, які роблять свою роботу. І, дякуючи їм, Захід не може сказати, що ми скотились в пропаганду. Бо був би Марафон, сказалиб «та вони в пропаганді живуть, нічого немає». Дякуючи цим п’яти виданням зокрема, бо їх є більше насправді, але не так багато, як би нам хотілося. І не так багато, як в нас було раніше.
У нас звуження медійного ринку, У нас влада тисне на журналістів, щоб була самоцензура. У нас засилля російських телеграм-каналів. Російська платформа — домінуюча платформа новин в країні. Здавалось би, Геббельс в труні перевертається, що росіяни, які ведуть проти нас війну, мають всіх представників влади в телеграмі. Ну як так? І ми тиснемо на тих, хто пише правду, через яких нас Захід підтримує, бо тут є свобода слова й демократія.
Вибачте, але Захід не ставить в приклад Марафон, як інструмент демократії в воюючій країні. Вони не кажуть: «Дивіться, в них там Марафон, давайте їм дамо 60 мільярдів доларів». Ні, навпаки.
Марафон, який показує, що Крим російський. Марафон, який на одні і ті ж самі конторки ганяє гроші. Марафон, де є «чорний» список просто довжелезний і список улюбленців — «золотий» список. Подивіться ж, хто ходить в Марафон. Це ж «золотий» список влади: «Ось цей хвалить, цей лиже, цей підхвалює - цим можна. Цей нейтральний. Ні, нейтральних нам не треба». Як це? Нейтральна людина прийде і скаже, що відбувається. Навіть не те, що там, як вони пишуть в медіазвітах, — «порохоботи» і опозиція.
Знову ж, немає зараз опозиції. Усі за країну. Але якщо налаштовуватись один проти одного, то зрозуміло, хто працює на розкол.
Тому хочеться все-таки, щоб повернулися в [правильне] русло, не приймали дурних антидемократичних рішень, антивоєнних рішень. Бо якщо зараз почнуть чистити генералів, які працюють на державу, лише через те, що їм не подобається, як вони виглядають, чи не подобається те, що в них є своя професійна думка, що хтось не хоче бути лакеєм, а хоче захищати країну, допомагати країні… Ось це питання, які насправді зараз найважливіші.
І про це [на Всесвітньому економічному форумі] в Давосі не говорять на сцені. Але це те, про що всі говорять в кулуарах. Тому що Давос — це не лише про сцену. Ось це дуже важливо. Ось це базис.
— Щодо чорнухи в телеграм-каналах. Були повідомлення, що за розповсюдженнями тих матеріалів щодо Юрія Ніколова стоять автори ютуб-каналу Ісландія — Іванов, Петров. Мовляв, вони модерують телеграм-канал Карточный офис. І що найцікавіше, це написала народна депутатка Мар’яна Безугла. І цей Карточный офис пов’язують з Офісом президента, і Петрова з Івановим пов’язують з Офісом Президента. З ким пов’язують Безуглу, я можу не повторюватися. Що це в них за канібалізм там такий внутрішній?
— Я не знаю. Взагалі все, що стосується Мар’яни Безуглої, це покрито мороком і дуже великою історією пошуку здорових думок. Я думаю, що Мар’яна Безугла — це така пушка на кораблі, яка стріляє всюди. Насправді ми розуміємо, що вона підкоряється там виключно одній людині. Але я думаю, що треба підняти питання приналежності. Хто є власник реальний?
Друге питання щодо цієї російської платформи телеграму. Чи вона має право існувати тут, в Україні? Тому що [секретар РНБО] Данілов про це говорив, але крім слів далі не пішло. Як так, що ми тут сидимо в російській анонімній мережі, всі гадаємо, і радіємо?
Ми розуміємо, що в Офісу президента є десятки телеграм-каналів, зокрема секретних, які просто накачують президента. Вони закриті від всіх і він читає супер-правильну аналітику, яка дуже потрібна для розуміння правильної картинки світу. Але в якийсь момент від цього потрібно відмовитися, якщо ми хочемо, щоб країна вижила в боротьбі з Росією. Завершити цю гру в одні ворота, що Офісу президента можна займатися політикою і мочити всіх, а всі решта повинні мовчати, бо якщо ти щось скажеш проти Офісу, то це зрада країні. Просто треба підняти питання, що вони заграються в політику.
Вони починають мочити громадянське суспільство, вони мочать журналістів, вони мочать інше. І плюс цей стиль «а давайте це робити, коли президент поїхав з країни». Це вже стільки раз повторювалося, вже настільки примітивно, що від цього бридко, так не повинно бути. Ми не повинні в своїй країні мочити своїх людей. Ворог один — це Росія.
Якщо в когось є надто багато ресурсу, чому ви так з [російським диктатором] Путіним не робите? Чому ви так з Герасимовим не робите? З Медведєвим? Чому на їхній території ми не ведемо [гру], якщо маємо такий ресурс політичний? Чому немає там свого кандидата в президенти в Росії? Чому ми не інвестуємо в те, щоб зірвати вибори в Росії? Чому цього всього не відбувається? Розумієте? І тому це питання.
І в якийсь момент ми бачили, що переслідування своїх повертається іншими речами. Просто треба задати питання президенту: чи немає когось із Партії регіонів, хто його консультує? Бо методи, куди вони його ведуть, ось такі. На жаль. Хтось йому явно в вухо вливає, те, що було.
Бо переслідування журналістів ми вже бачили. Ми це все бачили. І зараз просто потрібно відійти від цього. Бо ця імітація всім зрозуміла. Населення це бачить, Марафон ніхто не дивиться. Якщо в цій теплій ванні заливатися просто і казати, що «ніхто це не розуміє, а ми найбільш хитрі», — так теж не працює. Це просто робота проти України. Це робота на себе, але проти держави, на жаль.
