Вечірній Київ стрімко тоне в ранніх зимових сутінках. Я повертаю на Шовковичну, одну з найзатишніших вулиць столичного Печерська. Навколо майже нікого, помічаю лише двох жінок, які з цікавістю заглядають у вікна Шоколадного будиночка, в минулому відомого як особняк Могильовцева. Світло горить яскраво, і два вікна на першому поверсі не завішені, тому добре видно, що там відбувається: гості в чорних мантіях, фраках і ошатних вечірніх сукнях п'ють червоне вино з красивих келихів. Дами кокетливо прикривають обличчя віялом.

- Вибачте, ви заходите? - питаю у молодого чоловіка, який завмер перед масивними вхідними дверима і вдивляється всередину будівлі через скло.

- Ой, ні, я просто дивився, - відповідає він і поспіхом йде геть.

Сьогодні я прийшла на бал Gala Vampiria - івент для любителів бальних танців, пишних суконь, придворних пліток і містичного антуражу. Дрес-код не прив'язаний до жодної з історичних епох, головне - не вибиватися з означеної теми - вампірської. Тому коли заходжу всередину, бачу гостей як в класичних бальних шатах на кшталт чорних фраків і білих сорочок з високими воротами, шурхітливих суконь в підлогу в оборках і рюшах, так і людей, одягнених в більш сучасні наряди - наприклад, чорні коктейльні короткі сукні.

Будівля якнайкраще підходить під цей захід. Шоколадному будиночку - 117 років. Це пам'ятник історії і архітектури, який був зведений в 1901 році. Таку назву отримав через зовнішній вигляд: фасад будівлі викладений великою плиткою глибокого коричневого кольору, так, немов будиночок і справді зроблений з шоколаду.

- Я вже не вперше на такому заході, мені дуже подобається, - в гардеробі хлопець розхвалює івент своій супутниці. Поруч фотограф просить трійцю жінок, гостей балу, попозувати на камеру.

- Зачекайте, так буде страшніше, я ж вампір

- Зачекайте, так буде страшніше, я ж вампір, - сміється дівчина, стає впівоберта і кидає в бік фотографа загадковий погляд з-за високого червоного коміра на своєму вампірському плащі-накидці.

Кожному гостю видають програму вечора. Тут і міні-вистава, світлодіодне шоу, і показ прикрас корон... Але найголовніше, звичайно ж - танці: вальс, танго, кадриль, в цілому, безліч варіантів для любителів таких розваг.

Один із залів на першому поверсі переобладнали під буфет. Саме цю кімнату відмінно у вікно видно з вулиці. Тут продають десерти, закуски, салати і напої. Звичайно ж, всі страви на цей вечір назвали в тему балу. В меню є позиції "Кип'ячена кров", "Кривавий світанок" і міні-торт у вигляді труни.

По білій мармуровій драбині піднімаюся на другий поверх, туди, де відбувається вся основна програма цього вечора. Для гостей балу відкриті кілька залів Шоколадного будиночка.

У Білому залі - в стилі французького бароко - йде бальна програма. Колись цей зал використовувався для офіційних прийомів, балів і музичних вечорів, тож і сьогодні застосовується за прямим призначенням.

На одній зі стін - величезне венеціанське дзеркало, оточене рамкою з ліпнини. Тут і голуби, і чаші, й купідони. Під стелею - величезна люстра в кілька ярусів, в кутку кімнати - рояль. У залі збираються танцюристи, розбиваються на пари. Чоловік у сірому сюртуку "командує парадом": коментує порядок танців, оголошує, що буде наступним, підказує, яке па має бути зараз.

- А тепер - нетрадиційний вальс, дами запрошують чоловіків, - каже він. Дами беруться до діла і розбиваються на пари, деякі запрошують в свої пари не хлопців, а інших дам. Звучить музика, всі починають кружляти в танці.

Переважно гості одягнені в чорне, червоне і біле: дами в довгих спідницях або платтях, чоловіки в костюмах і сорочках з високо піднятими комірами. Деякі в мереживних масках на обличчях, з віялами і клатчами під пахвою.

А тепер запалюємо свічки і вальс

Слідом в Білому залі показують східний танець: танцівниця в червоному костюмі з блискучих пайеток танцює під хіт співачки Kovacs - My Love. Слідом за цим "капітанська шхуна причалює до берегів Шоколадного будиночка", і перед глядачами постають вампіри-пірати, які також демонструють власний танець, витанцьовуючи парами.

Складанням танцювальної програми і супроводом вечора зайнялися професійні танцюристи - викладачі з Vintage Dance Community. Поза балу, так би мовити, в повсякденному, не вампірському житті вони ведуть постійні майстер-класи з вальсу, танго, спеціалізуються як на ранніх епохах на зразок танців XVII, ХIX століття, так і на танцях початку XX століття. Періодично проводять власні заходи, де основна частина програми - саме історичні танці.

- А тепер запалюємо свічки і вальс, - говорить ведучий танців.

На стінах запалюють світильники, що імітують свічки, включають червоне підсвічування, яке розсіюється по білих стінах залу.

Тим часом, у Червоному залі сидить таємнича графиня Л., яка радо запрошує всіх бажаючих зіграти партію в карти або шахи. Стіни пофарбовані темно-червоною фарбою, проте видно, що де-не-де залишилися патьоки, до ідеального ремонту - далеко. Вікна приховані в арках кольору слонової кістки і повністю завішені щільними шторами з такої ж червоної тканини. У кутку залу - танцювальна жердина.

До зали виходить господиня балу - Мона Девіль. У неї червоне волосся і такого ж кольору брови, на спині - велике татуювання. Дівчина одягнена в довге чорне плаття, голі плечі прикриті напівпрозорою чорною накидкою.

- Шановні гості, запрошуємо всіх у Червоний зал, де для вас будуть танцювати наші гості з Freak Circus Corporation, - закликає усіх дівчина. Починається виступ: дві танцівниці в чорних боді підіймаються на пілон і показують глядачам різноманітні трюки. Господиня спостерігає за всім збоку.

За сьогоднішньою легендою, вона, Мона, і її чоловік, Магнус Девіль, господарі цього будинку, які приймають у себе почесних гостей з вампірської спільноти - за її підрахунками, прийшло близько 130 гостей. В миру Мону Девіль звуть Анастасія Єфименко, вона - організатор цього балу. Організацією івентів займається вже більше десяти років. Каже, що стандартні заходи не любить: в основному, робить стімпанк-фестивалі, андеграундні вечірки і багато іншого. На все це знаходиться своя аудиторія - любителі яскравих костюмів, рольових ігор та представники різних субкультур. Ідея організувати вампірський бал вперше спала на думку Анастасії в 2014 році під впливом європейських і американських тенденцій. Спільно з колегами, які спеціалізуються на бальній і танцювальній тематиці, вирішили, що було б цікаво зробити в Україні такий івент.

Тоді, в 2014-му, перший вампірський бал пройшов на території фортеці Косий капонір в Києві. Після цього був рік перерви, а в 2016-му бал відбувся на базі Мистецького центру "Дія", який зараз вже не функціонує, в кіностудії імені Довженка. Захід хочуть зробити щорічним, якщо дозволять обставини. Зокрема, якщо для цього знайдеться відповідне приміщення.

- В цьому році Шоколадний будиночок впустив нас у свої прекрасні інтер'єри, подивимося, що буде далі. На жаль, у нас збереглося не так багато старовинних будівель, особняків, в які ще й пустили б гостей, і де люди могли б почуватися комфортно, - розповідає господиня балу. За її словами, в Європі або Америці на історичні бали ходять, в основному, люди різного віку, у нас же - переважно молодь.

Вампірську тематику організатори вибрали через естетику і атмосферу. Є багато книг, фільмів, міфів і легенд про вампірів, з яких і гості, і організатори можуть черпати ідеї для програми вечора, образів і костюмів.

- Подумалося, що ця тема буде цікава аудиторії, особливо молоді, - говорить Анастасія. - Людям подобається красиво одягнутися, виглядати незвично, дозволити собі втекти від суворої реальності ось в таку історію.

На подібні івенти, за словами господині балу, приходять, як правило, ті, хто відвідував організовані нею заходи раніше. Але, крім цього, заходить чимало нових людей - вони потрапляють через анонси в соцмережах і на сайтах з афішами київських заходів.

Я переміщаюся в наступний зал - Мавританський. Він зовсім невеликий. У кутку - старовинні дерев'яні меблі. Сьогодні тут розмістили фотозону, і всі, хто бажає, можуть зробити кілька кадрів біля столу, на якому, судячи з вигляду, розкладені атрибути якоїсь середньовічної відьми: роги барана, череп, різьблена дерев'яна шкатулка, свічки у вінтажних свічниках...

- Ще з черепом хочу, - заявляє дівчина в пишній білій сукні, сідає на стілець і починає позувати. Її супутник бере свічник і сідає поруч зі своєю дамою. Тут же випадково впускає його на підлогу. Йому пощастило, що свічки - не справжні.

Я спускаюся вниз. У буфеті - гамір, всі спілкуються між собою. За тим, що відбувається, стоячи біля стіни, з цікавістю спостерігає жінка в теплому светрі й джинсах - працівниця Шоколадного будиночка. Це ті, хто стежить за порядком в кожному залі. Вони немов виривають тебе з цієї вампірської реальності - неможливо цілком поринути в атмосферу, коли доглядачка музею раптом просить не спиратися на експонат, а на дошці біля входу висить роздрукована афіша заходів в Шоколадному будиночку на найближчі кілька тижнів. Втім, деякі доглядачки все ж були в тематичних нарядах.

Пізно ввечері залишаю Шоколадний будиночок під звуки вальсу: поки нагорі пари кружляють у танці, внизу продовжують прибувати нові й нові "вампіри".