Місяць тому, 4 листопада, від ускладнень, спричинених опіками, у лікарні померла радниця Херсонського міського голови Катерина Гандзюк. На неї скоїли напад 31 липня цього року: невідомий облив Гандзюк кислотою, коли та вранці вийшла з дому та збиралася на роботу.

Гандзюк отримала опіки понад 30% тіла, тривалий час провела у лікарні та навіть записала звідти відеозвернення. Проте не вижила.

Одразу після нападу колеги та друзі Гандзюк, громадські активісти, журналісти та небайдужі українці створили ініціативу Хто замовив Катю Гандзюк, аби таким чином нагадувати правоохоронцям про те, що винних досі не покарано. Проте навіть зараз, через місяць після смерті дівчини, поліція досі не назвала імена справжніх замовників та мотиви нападу.

• Читайте також: Корупція, сепаратизм, байдужість. Проти чого боролася Катерина Гандзюк

30 листопада у Херсоні завершилося виїзне засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної ради по справі Гандзюк, яке тривало два дні. Тоді ж народний депутат Мустафа Найем у своєму телеграм-каналі написав: одразу двоє людей під час цього засідння на камеру повідомили, що бояться за своє життя. Це мер Херсона Володимир Миколаєнко, а також колега і подруга Гандзюк, завідувач сектора по роботі зі ЗМІ Херсонської міськради Інна Зелена.

У інтерв’ю НВ Зелена розповідає, чому і чого саме вона боїться, та чи дійсно правоохоронці затягують розслідування вбивства Гандзюк.

Про ситуацію в регіоні

За останній рік сталося багато нападів на активістів.
Я бачу, що наші опоненти кинулись у боротьбу і намагаються облити брудом з усіх боків як ім'я Каті вже після смерті, так й усіх її поплічників.

Мер Херсона також переживає втрату Каті, адже вона була його близьким другом. Так, я знаю про заяви, нібито він боїться за своє життя. Можливо, це пов’язано саме з версією про те, що Катю прибрали як сильного політичного конкурента. Тоді логічно, що захочуть розправитись і з іншими членами команди мера або й з ним самим.

Катя постійно казала, що за нами всіма стежать, адже ми завжди були опонентами обласної влади, та й усіх, хто намагався тут розкачати ситуацію.

Від інформаційних ресурсів, які підконтрольні Херсонській облраді, були такі закиди до мене та [побитого у червні цього року двома невідомими херсонського журналіста Сергія] Нікітенко, що, мовляв, ми обмовляємо обласну владу.

Так, я боюсь за себе, але не до такої межі, аби припинити шукати замовників убивства Каті. Так, дійсно, стає дещо страшно озвучувати публічно деякі речі.

Юрист [голови Херсонської обладміністрації Владислава] Мангера Дмитро Ільченко при будь-якій можливості намагається облити брудом ім’я Катерини. [Депутат Херсонської міськради від партії УКРОП] Віталій Богданов каже, що знав Катю тисячу років і насправді її близький друг, хоча, насправді, так не є.

Про те, через що могли вбити Гандзюк

Мені важко сказати, хто за цим всім стоїть, адже я не правоохоронець. Весь світ спостерігає за справою Катерини: її випадок - жорстокий, я би навіть сказала, середньовічний спосіб розв'язання проблем чи дискусій.

• Читайте також: Хто відповість за Катю Гандзюк? Чому справа вбитої активістки може привести владу до повноцінної кризи

Маю кілька особистих версій. Можливо, це була політична розправа і таким чином просто прибрали політичного опонента. Можливо, помста правоохоронців Херсона, з якими Катя активно боролася і на жодні їхні пропозиції про якісь відкати чи про залучення до корупційних схем відповідала тверде “Ні”. Це також може бути помста якихось проросійських сил, адже Катя неодноразово гасила різні провокації, які могли трапитися у Херсоні. Ви знаєте, що це місто - прикордонна зона [мається на увазі кордон із тимчасово окупованим Кримом], дуже складна територія в плані настроїв.

Про комунікацію із правоохоронними органами

У перші дні після нападу на Катерину мене і на допит у поліцію не викликали, і не опитували. Коли я вже їхала до них сама і подзвонила, що буду за півгодини, мені відповіли, що приїжджати не потрібно. Я ж була безпосередньою колегою Каті та близькою подругою. Всі це знали, адже Херсон - маленьке місто.

Ми вимагали вилучати відео з камер у під'їздах, супермаркетах поряд із місцем нападу на Катерину. Ми ж збирали ймовірні докази по смітниках. Така поведінка правоохоронців наштовхує на думку, що все це був саботаж.

3 серпня спіймали [підозрюваного у нападі Миколу] Новікова, 6 серпня я прийшла на суд, побачила його і мені одразу стало зрозуміло, що ця особа не вчиняла злочину. По ньому навіть візуально було видно. Спершу я думала, що мені здається. Крім того, на суді Новіков спитав: “Хто такий Гандзюк?”

Саме тиск громадськості змусив правоохоронців згодом знайти реальних виконавців. [17 серпня 2018 року затримали Володимира Васяновича та Сергія Торбіна, які, за версією слідства, є співучасниками організації замаху].

Про подальші дії

Колеги Катерини із Української школи політичних студій [випускницею якої Гандзюк була у 2015 році] їздили на Всесвітній форум за демократію [у Страсбурзі 21 листопада цього року], про цей випадок написали безліч іноземних ЗМІ. В лікарню до Каті, коли вона ще була жива, приходив посол Канади в Україні Роман Ващук. Громадські активісти були на зустрічі з канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Ми намагаємося стукати в усі двері.

Наше завдання - не звинувачувати правоохоронців у тому, що вони не виконують свою роботу, і не виставити їх поганими. Ми хочемо одного: якісного розслідування. Нам потрібно, аби вони просто знайшли замовника, і тоді ми всі скажемо їм “дякую” за хорошу роботу.

Але поки що ми бачимо, як це все відбувається.

Дуже хочеться сподіватися, що правоохоронці не саботують справу, а їм просто необхідно більше часу, аби все перевірити та видати результат.