«Росіяни, виїжджайте просто зараз». Таміла Ташева в інтерв'ю НВ розповіла про повернення Криму під контроль України і реінтеграцію населення
Представниця президента України в Криму Таміла Ташева в інтерв'ю Радіо НВ розповіла, як цивілізований світ ставиться до того, що Україна буде повертати захоплений Росією півострів військовим шляхом, а також про те, як відбуватиметься реінтеграція населення, що більше восьми років жило в окупації.
— 24 жовтня стартувала дискусійна програма парламентського саміту Кримська платформа в Загребі, хорватській столиці. Що Україні принесла ця Кримська платформа? Чим вона завершилася, які подальші перспективи, плани?
— Парламентський саміт Кримської платформи відбувався вперше. Це один із вимірів Кримської платформи, нарівні з експертним і урядовим треком Кримської платформи.
Дискусійні панелі були у перший день, 24 жовтня, а 25 жовтня був пленарний день, де виступали голови парламентів або голови комітетів закордонних справ чи міжпарламентського співробітництва.
Дискусії пройшли дуже добре, ми обговорювали дуже конкретні речі, які стосуються, наприклад, створення трибуналу проти Російської Федерації за злочин агресії. Або загалом питання відповідальності Російської Федерації в цій війні і того, що відбувалося ще 2014 року та впродовж усіх років окупації.
Крім того, обговорювали питання, пов’язані з реінтеграцією Кримського півострова і тих конкретних кроків, які зараз напрацьовуються українською державою для того, аби одразу після повернення контролю над Кримом ми змогли на території півострова жити, працювати.
Перший парламентський саміт Кримської платформи пройшов дуже потужно. Було 50 делегацій-учасників Кримської платформи. Більшість із них були на рівні голів парламентів. [Речниця Палати представників США] Ненсі Пелосі брала участь фізично, [Бербель] Бас, керівниця німецького Бундестагу, Європейський парламент і низка інших керівників парламентів і комітетів парламентів іноземних країн брали участь.
Мені здається, саміт минув добре. Він ще раз наголосив, що ми не лише говоримо про політику невизнання спроби анексії, а про достатньо конкретні кроки.
[3 листопада] відбулася зустріч МФО Кримська платформа за підсумками парламентського саміту. Співголова МФО Вадим Галайчук говорив про те, що в кулуарах і навіть під час пленарного засідання від голів парламентів уже звучали не такі й обережні заяви. Якщо більшість раніше говорила про суто політико-дипломатичний шлях повернення території півострова, то в кулуарах достатньо часто звучало те, що Україна може застосовувати будь-які інші механізми для повернення своєї території включно з Кримським півостровом. [Говорили й про те], що Україні для цього потрібні потужні Збройні сили, потрібно озброєння, фінансування, продовження санкційної політики. Мені здається, це теж дуже важливі речі, які нам варто було почути від наших міжнародних партнерів.
— Чому саме в Загребі, в Хорватії був цей саміт? Чи пов’язано це якось із тим, що країна пройшла через війну?
— Звісно, частково пов’язано. Ми розглядали низку інших країн, не говоритиму, які саме. Після того, як Україна звернулася до хорватської сторони, вони сказали, що для них буде дійсно честю приймати Кримську платформу.
Ми щиро дякуємо хорватській стороні та їх парламенту за таку активну участь в організації першого парламентського саміту Кримської платформи.
Є кілька складових. Одна складова — сама хорватська сторона була дуже зацікавлена приймати такого рівня саміт. А друга складова — вони так само мають досвід повоєнного відновлення своєї країни, з багатьма викликами теж стикалися при реінтеграційних процесах.
Це не означає, що ми зараз увесь досвід, який був у Хорватії, позитивний і негативний, будемо для себе брати. Ні, ми дивимося на різні досвіди. Зокрема і не повоєнного, але такого відновлення, коли дві країни або дві частини однієї країни змогли знову об'єднатися. Наприклад, досвід Німеччини в питаннях люстрації ми теж вивчаємо. Тому однозначно, це було дуже позитивним сигналом із боку хорватів щодо того, що вони готові нам допомагати і ділитися досвідом, принаймні позитивним, який у них був у реінтеграційних процесах, які ми зараз починаємо.
— Було декілька яскравих заяв від військово-політичного керівництва країни. Президент Володимир Зеленський сказав, що після перемоги поїде до Криму., Кирило Буданов, очільник української розвідки, сказав, що звільнення Криму може початися наступного року. Як ці меседжі сприймають у самому Криму? З одного боку, це можна розцінювати як наближення перемоги, повернення Криму до України, а хтось може трактувати це як прихід війни на півострів і, мабуть, це кимось не дуже вітається. А хтось це взагалі сприймає так, що треба брати валізи і їхати до Росії. Які там настрої щодо цього?
— Настрої дуже різні, саме тому ми говоримо про те, що повертаємо не лише території, повертаємо людей. І ми дійсно боремося в цій війні за цінності демократії та прав людини. Ми ніколи не будемо поступатися нашими територіями, це дуже важливо відзначати, особливо коли говоримо з нашими міжнародними партнерами, які інколи починають говорити про якісь послаблення, компроміси тощо. Не скажу, що ми чуємо це постійно, але певні меседжі чуємо.
Відповідно, настрої у Криму є дуже різні, а інколи — діаметрально протилежні. Але що важливо сказати? На території Криму незаконно проживають від 500 до 800 тисяч осіб, російських громадян, які незаконно в'їхали на територію півострова. Чого ми можемо від них очікувати? Звісно, вони боятимуться повернення Криму під контроль української держави. І вони вже виїжджають із території Криму і продовжуватимуть виїжджати.
Ми постійно надсилаємо їм такі меседжі — «ви тут перебуваєте незаконно, Україна обов’язково відновить контроль над Кримом, тому, будь ласка, вже виїжджайте просто зараз».
Є частина людей, які співпрацювали з окупаційними адміністраціями. Однозначно не всі з них можуть потрапити під кримінальну відповідальність, тому що на території Криму було життя, і проходить усі ці роки окупації.
Хтось просто сприяв звичайному життю. Наприклад, гасив пожежі, викладав у школах, можливо, працював в окупаційних адміністраціях, але на низових ланках, і досі працює, не приймаючи при тому управлінських рішень, не порушуючи права людини, не здійснюючи злочини проти людяності; не є топ-чиновниками, не крали багатство у країни, не переслідували людей. Такі люди, ймовірно, не підпадуть під кримінальну відповідальність, їм нема чого боятися. Вони можуть залишатися на території півострова.
Решта людей, які приймали ці управлінські рішення, порушували права людини та вчиняли низку інших порушень, про які я сказала, звісно, бояться і вже розуміють, що підпадуть під кримінальну відповідальність. Та потрібно розуміти, це не тотальна маса людей.
Ключовий наш меседж для Криму, для наших громадян: якщо ви жили в умовах окупації і не вчиняли злочинів, цих управлінських рішень, вам немає чого боятися. Навпаки — чекайте Україну, підтримуйте наші Збройні сили, підтримуйте наше військово-політичне керівництво, коли ми будемо заходити на територію півострова.
Велика кількість людей чекають Україну і наші Збройні сили на території півострова. Ще важливо відзначити, що війна прийшла вісім років тому. Вона ж почалася не 24 лютого. І зараз навіть після початку так званої «спеціальної військової операції», як її називають росіяни, люди прекрасно розуміють, що війна вже у Криму, давно в Криму. Почали приходити перші повістки як строковикам з 1 квітня, почали масово приходити трупи залізницею на територію півострова, вони почали чути трупні запахи — це ж усе було, вони це все бачили. У підприємців почали фактично вимагати фінансувати Збройні сили Росії. І навіть зараз є такі настрої: так зване керівництво Криму говорить про те, що дуже мало чогось місцеве населення підтримує російських військових, треба більше, «давайте нам більше грошей!». Тобто там не така ситуація як в Україні, коли ми самі швидко скидаємося на БТРи, супутники, пікапи тощо. А підприємців змушують дати якісь гроші на ці збройні сили Росії.
Тому настрої, повторюся, дуже різні. Але щодо настроїв російських громадян нам байдуже, вони все одно виїдуть із території півострова. А нашим українським громадянам ми намагаємося максимально пояснювати, що за просто життя в окупації у них не буде відповідальності. Будь ласка, не переживайте.
