Місяць, як пішли варвари. Як повертається до нормальної роботи та оборони Чорнобильська АЕС — репортаж НВ
26 квітня, у 36-ту річницю аварії на ЧАЕС, тут говорили про полонених росіянами нацгвардійців, співробітників ЧАЕС, які 36 днів працювали в окупації, та загрозу нової катастрофи для усього світу, якої наразі вдалося уникнути
У річницю Чорнобильської трагедії, 26 квітня, заведено запалювати лампадки і покладати квіти до пам’ятного знаку жертвам катастрофи. 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний вибух, що спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу. Після вибуху і пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не тільки території України, Білорусі та Росії, а й території багатьох європейських країн.
Щороку після трагедії сюди з'їжджалися ліквідатори, їхні родичі, співробітники ЧАЕС, які хотіли вшанувати пам’ять загиблих та відзначити річницю аварію. Проте 36-та річниця аварії на Чорнобильській АЕС вперше за багато років пройшла зовсім інакше. У цей день тут говорили про полонених росіянами нацгвардійців, співробітників ЧАЕС, які 36 днів працювали в умовах окупації, та загрозу нової катастрофи для усього світу, якої наразі вдалося уникнути.
31 березня Київська область, зона відчуження і сама ЧАЕС були звільнені Збройними силами України від російських окупантів. Відтоді пройшов майже місяць. Наслідки російської агресії ще можна побачити неозброєним оком, а співробітники станції і місцеві правоохоронці детально пригадують хронологію вторгнення.
На самій ЧАЕС бойових втрат не було. Нацгвардійці, поліція і співробітники ДСНС не вели активних бойових дій, пояснює речник Нацгвардії Руслан Музичук.
Гвардійців, які охороняли ЧАЕС, росіяни тримали у полоні з 24 лютого. «По-перше, атомні станції є об'єктами підвищеної небезпеки, тобто тут не можна вести артилерійські обстріли. По-друге — росіян було значно більше. На щастя, тут не було такого, як на Запорізькій АЕС, коли прямо з танків стріляли. Проте бойові дії велися у зоні відчуження, про це свідчить замінування підступів та велика кількість фортифікаційних споруд. Зона відчуження — 30 км, і там велися в окремих ділянках бойові дії. Передусім Іванків і села поруч з ним», — сказав Музичук.
Втікаючи з території ЧАЕС, російські військові забрали нацгвардійців, яких утримували в полоні. Окупанти вивезли 169 людей. За словами міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського, частина з них перебуває у Білорусі, а частина — у Росії. Наразі тривають перемовини про обмін полонених. Інформації про втрати серед них зараз немає, додав речник Нацгвардії Руслан Музичук. За даними НАЕК «Енергоатом», полонені нацгвардійці перебувають на території Росії в Смоленську, а також у білоруському Брагіні. Дружина одного з полонених повідомила, що бранців морять голодом, не дають води. Крім того, нічого не відомо про стан їхнього здоров’я.
Минулого тижня на всіх об'єктах зони відчуження поновила службу нова зміна нацгвардійців. Тут працюють поліція і рятувальники.
Заступник начальника 11-го Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Київській області Сергій, який пережив окупацію на роботі й залишається тут, розповідає: «Перші шість днів техніка йшла безперестанку через частину». Робота рятувальників у Чорнобилі, за його словами, і в мирний час відрізнялася особливими умовами, а після вторгнення ситуація стала вкрай напруженою.
«Ми не були готові, що це буде так швидко і масштабно. Але ми трималися з честю. Чули звуки прильотів, але наслідків не бачили й не відчували. Було, що ми гасили пожежу, а поряд проходила колона, направляли на нас зброю. Ну, ми продовжували працювати. А як? Це ж наша робота», — сказав Сергій. Одного разу, додав він, окупанти звернулися до рятувальників по допомогу — просили вийти та погасити пожежу.
Фото і відео злочинів росіян місцеві рятувальники не можуть надати — кажуть, що росіяни вкрали у них ноутбуки й телефони. У місцевому відділку поліції повідомили, що росіяни вкрали з приміщення оленячі роги.
«На предметах, які вони вивозили з ЧАЕС і об'єктів біля неї і через Білорусь передавали додому, величезний рівень радіації», — каже міністр внутрішніх справ Денис Монастирський.
Проте крали росіяни не лише у правоохоронців та співробітників ЧАЕС. У самому Чорнобилі залишаються місцеві мешканці, які працюють у місті або поруч з ним.
Віра Олексіївна працює дезактиватором в одному з гуртожитків. «Я якраз тоді бачила, як російські солдати грузили звідти матраци, подушки, ковдри. А що я їм скажу? Вони з автоматами. Я прийшла, бо годувала собачку там, подивилася і пішла», — розповіла жінка. Потім російські солдати прийшли з обшуком до неї додому. «Казали, що шукали українських солдатів. Я не знаю, що вони насправді шукали. Знаю, що двері повибивали, бачила, як вантажили воду в машину. Повідкривали всі наші магазини», — розповіла Людмила. Познайомилися з нею ми біля одного з таких магазинів. Приміщення тепер пусте і розтрощене.
Частина окупантів жила прямо на ЧАЕС. Вони транспортували і зберігали десятки тонн боєприпасів поруч зі станцією. Це серйозно підвищило ризик пошкодження ізоляційних споруд, що побудовані над четвертим енергоблоком станції після її вибуху в 1986 році. У 36-ту річницю аварії на ЧАЕС сюди прибув генеральний директор міжнародної агенції з ядерної енергії Рафаель Ґроссі. Очільник МАГАТЕ підкреслив, що російська окупація цього району була «дуже небезпечною».
«Рівень радіації зараз, я б сказав, нормальний», — розповів він. «Були деякі моменти, коли рівень підвищувався внаслідок переміщення важкої техніки, яку сюди привозили російські війська, і коли вони виїжджали».
Зараз, за твердженням української влади, на ЧАЕС відновлені стандарти безпеки сховищ ядерного палива.
Співробітників ЧАЕС, які вберегли світ від нової трагедії, працюючи в умовах окупації, росіяни фактично тримали у заручниках. Їм дозволяли працювати та їсти. Але їжа на станції почала швидко закінчуватися, запасів тут не було.
«Тут почалася гуманітарна катастрофа. Годували раз в день, хліба не було, м’яса не було. Робили котлети з капусти і моркви. Запасів було мало на станції, їх раніше постійно підвозили, тут не зберігали», — розповів інженер Денис Качан.
За його словами, попри те, що запасів їжі не вистачало, ніхто з персоналу станції не взяв гуманітарну допомогу від окупантів. В результаті вони перевдяглися у форму колишнього консорціуму «Новарка» і видали гуманітарку самі собі.
«Вони навіть не наш одяг вдягали. Це одяг, який носили люди, які тут будували арку і роки два тому поїхали вже. Але вони його все одно одягли й самі собі видали гуманітарку, зняли це, щоб показати в російських ЗМІ», — розповів Качан.
Дозиметрист Юрій Добрицький каже, що персонал ЧАЕС росіяни не чіпали. «В останній день прийшли до начальника зміни станції. Поклали йому таку бумагу, мовляв, ми охороняли вашу ЧАЕС, ви до нас ніяких претензій не маєте. Начальник зміни каже, що не буде підписувати. На що вони сказали, що якщо він не підпише, його також візьмуть у полон. Підписав. Вони його закрили у приміщенні й пішли ламати двері та виносити комп’ютери, чайники, кавоварки, трощити меблі», — розповів чоловік.
Він та його колеги входить вже у третю чергу ротації персоналу. «Ми змінили тих, хто змінив тих, хто був тут в окупації», — пояснює Добрицький. Співробітники станції, які пережили окупацію, зараз вирушили на відпочинок у Славутич. Замість них 19 і 21 квітня на станцію приїхали працювати добровольці.
Ситуація ускладнюється також тим, що раніше персонал ЧАЕС, який живе у Славутичі, добирався на роботу електричкою за 50 хвилин. Потяг ішов територією Білорусі. Зараз маршрут в один бік займає 7−8 годин. Наступна зміна персоналу планується 4 травня.
Зараз військові готуються до будь-яких сценаріїв розвитку подій, стверджує голова Київської обласної військової адміністрації Олександр Павлюк. За його словами, зараз планується оборона місцевості з урахуванням можливого повтору російського вторгнення. «Нами враховані всі шляхи, якими сюди вторглися російські війська. Планується оборона, враховуючи можливе повторення агресії. Зараз ми обладнуємо позиції, знищуємо переправи через річки, якими вони потрапляли сюди, війська ЗСУ займають позиції. Ми все зробимо, щоб вони сюди не зайшли», — сказав він.
За словами заступника начальника управління з охорони важливих державних об'єктів Головного управління Національної гвардії України полковника Ігоря Уголькова, на станцію повернувся підрозділ військової частини. «Вони виконували задачі з охорони дамби Київської ГЕС. Зараз особовий склад частини охороняє станцію. Готові не тільки підрозділи Нацгвардії, а і ЗСУ, і поліція, і прикордонники», — сказав він.
Паралельно з підготовкою до можливого повторення вторгнення тут планують розмінування території. Начальник відділу організації роботи з гуманітарного розмінування Дмитро Юрчук розповів, що шляхи сполучення і дороги вже обстежуються. Ліси, за його словами, обстежувати навіть не починали.
Обсяг розмінування — це не окремі об'єкти, а вся зона відчуження. «Вони стріляли з різного типу озброєння, тобто літало тут у всі боки, а це значить, що всю територію потрібно обстежити. Ми вже знаходимо касетні боєприпаси, міни», — сказав Юрчук. За оптимістичними оцінками, процес розмінування території довкола ЧАЕС займе місяці.
